Закон і Бізнес


На перехресті прав


№32-33 (1330-1331) 14.08—31.08.2017
25655

За наявності документально підтверджених поважних причин невиконання обов’язку щодо повідомлення про ДТП підстав для стягнення страхового відшкодування в порядку регресу немає. Такий висновок зробив ВСУ в постанові №753/16740/15-ц, текст якої друкує «Закон і Бізнес».


Верховний Суд України

Іменем України

Постанова

31 травня 2017 року                        м.Київ                               №753/16740/15-ц

Судова палата у цивільних справах
суддів:
ГУМЕНЮКА В.І., ЛЯЩЕНКО Н.П., ОХРІМЧУК Л.І., РОМАНЮКА Я.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» до Особи 6 про відшкодування шкоди в порядку регресу, за заявою ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» про перегляд рішення Дарницького районного суду м.Києва від 30.10.2015, ухвали Апеляційного суду м.Києва від 5.01.2016 та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.04.2016,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2015 року ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» звернулося до суду із зазначеною позовною заявою, посилаючись на те, що 26.05.2015 на перехресті вул. Здолбунівської та Тепловозної в Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Хонда» під керуванням Особи 6 та автомобіля «Опель Омега» під керуванням Особи 7. Зазначена ДТП сталася внаслідок порушення Особою 6 Правил дорожнього руху. Цивільно-правова відповідальність Особи 6 була застрахована в ПрАТ «СК «Провідна». 25.05.2015 до страхової компанії звернувся потерпілий Особа 7 із заявою про виплату страхового відшкодування. Зазначену подію було визнано страховим випадком, про що складено страховий акт.

Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку від 7.07.2015 вартість відновлювального ремонту становила 72724,35 грн., ринкова вартість автомобіля до ДТП 70779,52 грн., а відповідно до звіту про оцінку вартості пошкодження транспортного засобу від 14.07.2015 вартість автомобіля після ДТП становила 24400 грн.

ПрАТ «СК «Провідна» виплатила потерпілому Особі 7 страхове відшкодування в розмірі 46379,52 грн. (різницю між вартістю автомобіля до та після ДТП).

Оскільки відповідач не повідомив страхову компанію про настання ДТП у строк і за умов, визначених законом «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1.07.2004 №1961-IV, то в страхової компанії виникло право на звернення до суду з регресним позовом до страхувальника про стягнення з нього суми страхового відшкодування в розмірі 46379,52 грн., які були виплачені страховою компанією потерпілій у ДТП особі, а також сплачених судових витрат у розмірі 463,80 грн.

Дарницький районний суд м.Києва рішенням від 30.10.2015, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 5.01.2016 та ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах ВСС від 20.04.2016, у задоволенні позову ПрАТ «СК «Провідна» відмовив.

У заяві про перегляд судових рішень ПрАТ «СК «Провідна» просить про скасування ухвалених у справі судових рішень та постановлення нового судового рішення про задоволення позову з передбачених пп.1, 4 ч.1 ст.355 Цивільного процесуального кодексу підстав: неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідності рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові ВСУ висновку щодо застосування в подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме: пп.«ґ» пп.38.1.1 п.38.1 ст.38 та пп.33.1.4 п.33.1 ст.33 закону №1961-IV.

На підтвердження зазначених підстав подання заяви ПрАТ «СК «Провідна» посилається на ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах ВСС:

— від 11.09.2013 у справі за позовом ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» до фізичної особи про відшкодування шкоди в порядку регресу (№6-21195св13);

— від 15.10.2014 у справі за позовом ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» до фізичної особи про стягнення коштів у порядку регресу (№6-5437св14);

— від 27.01.2016 у справі за позовом ПрАТ «СК «Провідна» до фізичної особи про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу (№6-38095св15).

Крім того, у заяві про перегляд судових рішень ПрАТ «СК «Провідна» посилається на постанову ВСУ у справі за позовом ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» до фізичної особи про відшкодування шкоди в порядку регресу, завданої внаслідок ДТП (№6-2598цс15).

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволені позову у справі, яка переглядається, суди виходили з того, що сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховика про настання страхового випадку не є підставою для покладення на нього відповідальності за спричинену шкоду.

Однак за результатами розгляду касаційних скарг у справах №№6-21195св13, 6-5437св14 та 6-38095св15 суд касаційної інстанції залишив у силі рішення судів попередніх інстанцій, якими задоволено позовні вимоги страхових компаній до винних у ДТП осіб про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу. При цьому суд касаційної інстанції виходив з того, що відповідач, на порушення вимог закону №1961-IV, не повідомив страховика в письмовій формі протягом трьох робочих днів з дня настання ДТП про страховий випадок, а тому з нього на користь страхової компанії в порядку регресу підлягає стягненню виплачена страховою компанією потерпілій особі сума страхового відшкодування згідно з положенням пп.«ґ» пп.38.1.1 п.38.1 ст.38 цього закону.

Наведені висновки суду касаційної інстанції про застосування судом норм матеріального права (пп.«ґ» пп.38.1.1 п.38.1 ст.38 та пп.33.1.4 п.33.1 ст.33 закону №1961-IV), покладені в основу судового рішення, яке переглядається, різняться з висновками, зробленими в наданих для порівняння судових рішеннях у справах №№6-21195св13, 6-5437св14 та 6-38095св15.

Зміст наданої для порівняння постанови ВСУ від 23.03.2016 у справі №6-2598цс15 не свідчить про невідповідність рішення суду касаційної інстанції викладеним у цій постанові висновкам щодо застосування в подібних правовідносинах норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи заявника, Судова палата у цивільних справах ВСУ вважає, що заява підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Суди встановили, що 26.05.2015 на перехресті вул. Здолбунівської та Тепловозної в Києві сталася ДТП за участю автомобіля «Хонда» під керуванням Особи 6 та автомобіля «Опель Омега» під керуванням Особи 7, у результаті якої був пошкоджений належний Особі 8 автомобіль «Опель Омега».

Постановою Дарницького районного суду м.Києва від 19.06.2015 Особа 6 визнаний винним у скоєнні зазначеної ДТП у зв’язку з порушенням п.16.11 Правил дорожнього руху та притягнутий до адміністративної відповідальності згідно з ст.124 Кодексу про адміністративні правопорушення з накладенням штрафу.

Цивільно-правова відповідальність Особи 6 була застрахована в ПрАТ «СК «Провідна».

25.05.2015 потерпілий Особа 7 звернувся до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування. Зазначену подію було визнано страховим випадком, про що складено страховий акт.

Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку від 7.07.2015 вартість відновлювального ремонту становила 72724,35 грн., ринкова вартість автомобіля до ДТП становила 70779,52 грн., а відповідно до звіту про оцінку вартості пошкодження транспортного засобу від 14.07.2015 вартість автомобіля після ДТП становила 24400 грн.

ПрАТ «СК «Провідна» виплатила потерпілому Особі 7 страхове відшкодування в розмірі 46379,52 грн. (різницю між вартістю автомобіля до та після ДТП).

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах ВСУ виходить із такого.

Відповідно до пп.«ґ» пп.38.1.1 п.38.1 ст.38 закону №1961-IV (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у пп.33.1.2 п.33.1 ст.33 цього закону.

Із унесенням змін законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування» від 17.02.2011 №3045-VI до ст.33 закону №1961-IV було розширено перелік обов’язків учасників ДТП, у зв’язку із чим обов’язок ужиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів повідомлення страховика про настання ДТП було викладено вже в пп.33.1.4 п.33.1 ст.33 закону №1961-IV. Проте вказані зміни щодо нумерації зазначеного підпункту до пп.«ґ» пп.38.1.1 п.38.1 ст.38 цього закону, в якому міститься відсилання на відповідні номери пунктів та підпунктів ст.33 цього закону щодо строків та умов обов’язкового повідомлення страховика про настання ДТП, внесено не було.

Відповідно до пп.33.1.4 п.33.1 ст.33 закону №1961-IV (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов’язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП письмово надати страховику, з яким укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених ст.41 цього закону, — Моторне (транспортне) страхове бюро України), повідомлення про ДТП установленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон і свою адресу. Якщо водій ТЗ з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов’язок, він має підтвердити це документально.

Наведеними правовими нормами встановлено обов’язок особи невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, письмово повідомити страховика про настання ДТП. Такий обов’язок установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами й запобігти необґрунтованим виплатам.

Зі змісту наведених правових норм можна зробити висновок: якщо страхувальник або водій забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, не повідомив у встановлені строки страховика про настання такої події, внаслідок чого в останнього виникли необґрунтовані виплати, то після виплати страхового відшкодування страховик має підстави для регресного позову до страхувальника.

Разом з тим за наявності у страхувальника або водія документально підтверджених поважних причин невиконання свого обов’язку щодо повідомлення страховика про ДТП підстав для стягнення страхового відшкодування в порядку регресу немає.

Саме з такого розуміння зазначених норм матеріального права виходив суд касаційної інстанції при ухваленні судових рішень, наданих для порівняння.

Отже, ухвалюючи рішення про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу, суди повинні з’ясовувати, чи було повідомлено страховика про ДТП, а в разі відсутності такого повідомлення — встановити, з яких причин, чи можна вважати такі причини поважними та чи є документальне підтвердження цих причин.

Судові рішення у справі, що переглядається, не містять висновків щодо причин неповідомлення страховика та їх поважності, а відсутність процесуальної можливості з’ясувати дійсні обставини справи в цій частині позбавляє ВСУ можливості ухвалити судове рішення по суті спору, тому справу слід передати на розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись пп.1, 4 ч.1 ст.355, п.1 ч.1, ч.3 ст.3603, ч.1, пп.«а» п.1 ч.2 ст.3604 ЦПК, Cудова палата у цивільних справах ВСУ

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах ВСС від 20.04.2016 задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м.Києва від 30.10.2015, ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 5.01.2016 та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах ВСС від 20.04.2016 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова ВСУ є остаточною й може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.3 ч.1 ст.355 ЦПК.