Закон і Бізнес


Реконструкція без дозволу


№31 (1329) 07.08—13.08.2017
45900

Самочинне будівництво призводить до порушення передбачених законодавством прав та інтересів громад в особі відповідних органів місцевого самоврядування. Такий висновок зробив ВСУ в постанові №1512/3707/12, текст якої друкує «Закон і Бізнес».


Верховний Суд України

Іменем України

Постанова

25 травня 2017 року                        м.Київ                               №1512/3707/12

Судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючого — РОМАНЮКА Я.М.,
суддів: БЕРДНІК І.С., ГУМЕНЮКА В.І., ЄМЦЯ А.А., ЖАЙВОРОНОК Т.Є., ЛЯЩЕНКО Н.П., ОХРІМЧУК Л.І., СІМОНЕНКО В.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом заступника прокурора Київського району м.Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області до Особи 9, третя особа — Особа 10, про знесення самочинно збудованого об’єкта нерухомості, за заявою Особи 10 про перегляд судових рішень,

ВСТАНОВИЛИ:

У березні 2012 року заступник прокурора Київського району м.Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов’язати Особу 9 знести за власний рахунок самочинно збудований житловий будинок за Адресою 1.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що Особою 9 за відсутності відповідних дозвільних документів, самочинно проведено роботи з будівництва нового двоповерхового індивідуального житлового будинку на земельній ділянці, яка не передавалася Особі 9 ні у власність, ні у користування. Оскільки будівництво індивідуального житлового будинку за Адресою 1 здійснено Особою 9 без оформлення відповідної дозвільної документації, самочинно збудований об’єкт підлягає знесенню. Прокурор уважає, що діями Особи 9 порушуються інтереси держави в особі Одеської міської ради та інспекції ДАБК в Одеській області, що згідно з ст.121 Конституції покладає на органи прокуратури обов’язок представництва інтересів держави в суді. Крім того, дії відповідача призвели до порушення прав землекористування її сусіда Особи 10, внаслідок чого він звернувся до прокуратури зі скаргою.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 25 .06.2014 позовні вимоги задоволено. Зобов’язано Особу 9 за власний рахунок знести самочинно добудовані жилі приміщення в житловому будинку під літ. А-1 за №3-А, що розташований за Адресою 1.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 17.02.2016 рішення Київського районного суду м.Одеси від 25.06.2014 скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.12.2016 касаційну скаргу Особи 10 відхилено, рішення апеляційного суду залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду України заяві Особа 10 просить переглянути судові рішення у справі, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом однієї й тієї самої норми матеріального права, а саме — ст.376 ЦК.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві доводи, судові палати у цивільних та господарських справах ВСУ дійшли висновку, що заява підлягає частковому задоволенню.

На підставі ст.3604 ЦПК ВСУ скасовує судове рішення у справі, яке переглядається з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, якщо встановить, що воно є незаконним.

Суд установив, що на підставі рішення Київського районного суду м.Одеси від 14.07.2006 та ухвали Київського районного суду м.Одеси від 29.01.2007 Особа 9 набула право власності на 16/25 частин житлового будинку за Адресою 1.

6.09.2011 інспектором інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області складено протокол про адміністративне правопорушення, згідно з яким Особа 9 здійснювала самочинне будівництво житлового будинку за Адресою 1.

Постановою інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області від 6.09.2011 за №2214 Особу 9 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.97 КпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 грн.

Згідно з актом інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області від 25.01.2012 про проведення перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт за Адресою 1 установлено, що Особа 9 не виконала припис інспекції від 5.09.2011, не усунула порушення, встановлені в протоколі про притягнення її до адміністративної відповідальності від 6.09.2011, та продовжує здійснювати реконструкцію житлового будинку без дозвільної документації.

Відповідно до листа управління Держкомзему в м.Одесі Головного управління Держкомзему в Одеській області Державного комітету із земельних ресурсів від 4.01.2012 за №01-07-04/31 в управлінні відсутня інформація щодо реєстрації права власності, користування, у тому числі на умовах оренди, на ім’я Особи 9 на земельну ділянку, що розташована за Адресою 1.

Згідно з договором купівлі-продажу від 8.06.53 Особа 11 купив, а Особа 12 продав недобудоване домоволодіння, розташоване за Адресою 1. Вказаний об’єкт було набуто в період перебування в шлюбі з Особою 13. До матеріалів справи додано копію договору на право забудови й безстрокового користування земельною ділянкою від 20.02.50, реєстровий №10437, а також витяг з рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради про відведення земельної ділянки за вказаною адресою.

Згідно з договором на право забудови і безстрокового користування земельною ділянкою від 20.02.50, реєстровий №10437, житлове управління відвело забудовнику Особі 12 ділянку комунальної землі площею 592,0 м2 під індивідуальну забудову житлового будинку за Адресою 2.

У подальшому, після смерті Особи 11, який помер Інформація 1, та після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді 1/2 частки будинку за Адресою 1, Особа 13 Інформація 2 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом.

Відповідач є рідною донькою Особи 11 та Особи 13 і має право користуватися земельною ділянкою за вищевказаною адресою.

Відповідно до повторного висновку Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 18.02.2014 за №4219, співвласниками домоволодіння за Адресою 1 є Особа 10 та Особа 9, між якими склався порядок користування вказаним житловим будинком, однак належним чином він не затверджений. Загальна площа самочинно збудованих приміщень Особи 9 у будинку під літ. А-1 становить 161,8 м2, житлова площа — 88,1 м2.

Згідно з декларацією від 17.08.2012, виданою інспекцією ДАБК в Одеській області щодо об’єкта за Адресою 1, об’єкт готовий до введення в експлуатацію.

Однак суди попередніх інстанцій встановили, що наказом інспекції ДАБК в Одеській області від 11.06.2014 за №67 «СК» скасовано реєстрацію декларації від 17.08.2012 про готовність до експлуатації об’єкта реконструкції житлового будинку під літ. А, будівництва гаража під літ. М, будівництва вбиральні-душу під літ. Н, що розташовані за Адресою 1.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився касаційний суд, виходив із того, що, оскільки спірна земельна ділянка виділена у відповідності до вимог закону колишнім власникам, саме на цій ділянці розміщується спірна будова, яка належить відповідачці, а тому судом не встановлено, що відповідачем порушені права Одеської міськради або інспекції ДАБК в Одеській області, в чому полягає порушення цих прав, оскільки з матеріалів справи вбачається, що із самочинним будівництвом, проведеним Особою 14, не погоджується саме співвласник 9/25 частин домоволодіння Особа 10.

Проте в наданій для порівняння ухвалі від 15.06.2011 ВСУ як суд касаційної інстанції виходив із того, що згідно з ч.7 ст.376 ЦК в разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов’язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Суди попередніх інстанцій встановили, що особа на належній їй на праві власності земельній ділянці здійснила самовільне будівництво із суттєвим відхиленням від затвердженого проекту. Припис інспекції про приведення будівництва у відповідність із будівельними нормами і правилами не виконала. За фактом самовільного будівництва була притягнута до адміністративної відповідальності, а тому суди дійшли правильного висновку про задоволення позову, зобов’язавши особу знести самочинно збудоване майно.

У наданих для порівняння постановах Вищого господарського суду:

— від 8.07.2010 суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими задоволено позовні вимоги про знесення самочинного будівництва, виходив з того, що, по-перше, здійснене відповідачем будівництво нерухомого майна без відповідних дозволів є самочинним, у зв’язку із чим відповідно до ч.2 ст.376 ЦК відповідач не набуває право власності на нього; по-друге, самочинне будівництво є порушенням установлених державою правил та норм здійснення будівництва, що призводить до нераціональної забудови населених пунктів, невідповідності збудованих об’єктів нерухомості встановленим вимогам законодавства, є порушенням прав територіальної громади згідно із законом «Про планування і забудову територій», а також питань безпеки під час експлуатації вже збудованого об’єкта, екології та санітарно-епідеміологічної безпеки; по-третє, вчинення відповідачем протиправних дій у вигляді самочинного будівництва порушує вищезазначені інтереси держави, в особі якої в даному спорі виступає міська рада;

— від 25.01.2016 суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій про знесення самочинного будівництва; при цьому касаційний суд зазначив, що оскільки будівництво здійснено відповідачем без належного дозволу та без затвердженого проекту, то відповідно до вимог ч.1 ст.376 ЦК будівництво є самочинним. Судами встановлено факт порушення прав та законних інтересів позивача та факт здійснення відповідачем самовільного будівництва.

Викладене свідчить про те, що існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції в подібних правовідносинах ст.376 ЦК.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, судові палати у цивільних та господарських справах ВСУ виходять із такого.

Будівництво об’єктів нерухомості являє собою взаємопов’язану діяльність різних суб’єктів права, які поєднані єдиною метою, спрямованою на безпосереднє забезпечення та створення об’єкта будівництва, яка включає різні аспекти й етапи будівництва.

Порядок будівництва нерухомого майна врегульовано відповідними нормативними актами, а саме: Земельним кодексом; ЦК; законами: «Про основи містобудування», «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про архітектурну діяльність», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про екологічну експертизу», «Про охорону культурної спадщини».

Згідно з ст.25 закону «Про основи містобудування» особи, винні у виконанні будівельних робіт чи реставраційних робіт без дозволу та затвердженого у встановленому порядку проекту або з відхиленням від нього та самовільній зміні архітектурного вигляду споруди в процесі експлуатації, несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством.

Відповідно до ч.7 ст.376 ЦК в разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов’язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

Згідно з ст.7 закону «Про основи містобудування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державне регулювання у сфері містобудування здійснюється Верховною Радою, Кабінетом Міністрів, Верховною радою та Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, а також спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури, іншими органами в порядку, встановленому законодавством.

Спеціально уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури, що діє на території м.Одеси, є інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області.

Суд установив, що на підставі рішення Київського районного суду м.Одеси від 14.07.2006 та ухвали цього суду від 29.01.2007 Особа 9 набула право власності на 16/25 часток житлового будинку за Адресою 1.

6.09.2011 інспектором інспекції ДАБК в Одеській області складено протокол про адміністративне правопорушення, згідно з яким Особа 9 здійснювала самочинне будівництво житлового будинку за Адресою 1.

Постановою інспекції ДАБК в Одеській області від 6.09.2011 за №2214 Особу 9 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.97 КпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн.

Згідно з актом інспекції від 25.01.2012 про проведення перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт за Адресою 1 установлено, що Особа 9 не виконала припису інспекції від 5.09.2011, не усунула порушень, установлених у протоколі про притягнення її до адміністративної відповідальності від 6.09.2011, та продовжує здійснювати реконструкцію житлового будинку без дозвільної документації. Таким чином, діями Особи 9 порушуються інтереси держави в особі Одеської міськради та інспекції ДАБК в Одеській області.

Отже, Особа 9, незважаючи на приписи інспекції щодо припинення самовільного будівництва, проігнорувала їх і продовжувала проводити будівельні роботи без дозволу відповідних органів на проведення такого будівництва.

Відповідно до чч.1, 2 ст.376 ЦК житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належного проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідачка розпочала будівництво без відповідних дозволів та проекту на будівництво нерухомого майна, після притягнення її до адміністративної відповідальності не припинила самочинного будівництва.

За загальним правилом ч.4 ст.376 ЦК, самочинно збудоване нерухоме майно підлягає знесенню особою, яка його здійснила, або за її рахунок.

Згідно з ст.14 Конституції земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Відповідно до ст.5 закону «Про прокуратуру» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді.

В особі держави виступає Одеська міськрада, яка згідно з п.12 «Перехідних положень» ЗК (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) здійснює повноваження щодо розпорядження землями в межах населеного пункту.

Відповідно до ч.2 ст.8 закону «Про регулювання містобудівної діяльності» планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Самочинне будівництво є порушенням установлених державою правил та норм здійснення будівництва, що призводить до нераціональної забудови населених пунктів, невідповідності збудованих об’єктів нерухомості встановленим вимогам законодавства, що є порушенням прав територіальної громади, а також питань безпеки під час експлуатації вже збудованого об’єкта, екологічної та санітарно-епідеміологічної безпеки.

Звернення прокурора із зазначеним позовом в інтересах держави в особі Одеської міськради є законним і відповідає приписам стст.5, 361 закону «Про прокуратуру» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до яких на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді, яке полягає в здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів унаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Таким чином, учинення відповідачем протиправних дій у вигляді самочинного будівництва порушує зазначені вище інтереси держави, в особі якої в зазначеному спорі виступає Одеська міськрада, яка згідно з п.12 «Перехідних положень» ЗК (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) здійснює повноваження щодо розпорядження землями в межах населеного пункту.

При цьому право на звернення до суду із зазначеним позовом належить органам прокуратури в інтересах держави в особі міської ради та інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, виходячи зі змісту ч.7 ст.376 ЦПК, ст.45 ЦПК, п.12 «Перехідних положень» ЗК (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), ст.7 закону «Про основи містобудування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Однак у справі, яка переглядається, апеляційний суд, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, не врахував, що загальна площа самочинно збудованих приміщень у будинку становить 161,8 м2, не встановив, чи вважається зазначене майно самочинним будівництвом в розумінні ст.376 ЦК.

Крім того, суди не врахували положень ч.7 ст.376, ст.45 ЦПК, п.12 «Перехідних положень» ЗК (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), ст.7 закону «Про основи містобудування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та не звернули уваги на те, що самочинне будівництво є порушенням установлених державою правил та норм здійснення будівництва, що призводить до нераціональної забудови населених пунктів, невідповідності збудованих об’єктів нерухомості встановленим вимогам законодавства, а також питань безпеки під час експлуатації вже збудованого об’єкта, екологічної та санітарно-епідеміологічної безпеки, а тому здійснене в населеному пункті самочинне будівництво призводить до порушення передбачених законодавством прав та інтересів громад в особі відповідних органів місцевого самоврядування.

Посилання заявника на невідповідність рішення суду касаційної інстанції висновкам, викладеним у постанові ВСУ від 14.12.2016, не заслуговують на увагу, оскільки ВСУ в зазначеній постанові висловив правову позицію щодо застосування ст.15 ЦПК (компетенція судів щодо розгляду цивільних справ), а не щодо застосування положень ст.376 ЦК.

За таких обставин рішення апеляційного суду та ухвалу суду касаційної інстанції необхідно скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись п.1 ч.1 ст.355, п.1 ч.1 ст.3603, чч.1, 2 ст.3604 ЦПК, судові палати у цивільних та господарських справах ВСУ

ПОСТАНОВИЛИ:

Заяву Особи 10 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Одеської області від 17.02.2016 та ухвалу ВСС від 12.12.2016 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною й може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.3 ч.1 ст.355 ЦПК.