Закон і Бізнес


Невизначений статус

Особливості правового регулювання волонтерської діяльності


№31 (1329) 07.08—13.08.2017
Олексій КОТЕНЬОВ, суддя Харківського окружного адміністративного суду
10750
10750

Увага, що приділяється волонтерству в державі, є лакмусовим папірцем рівня розвитку в ній громадянського суспільства. Зокрема, участі людей у житті останнього на противагу діям держави.


Важливе питання

Результати соціологічних досліджень свідчать, що український волонтерський рух у 2014 році за своїм масштабом став безпрецедентним виявом громадської самоорганізації. Протягом 2016-го такою діяльністю займалися 14% українців. Левова частка волонтерських зусиль припадає на допомогу армії.

Тому формування державної стратегії щодо законодавчого врегулювання правового статусу волонтера з кожним роком набуває все більшого значення — як суспільного, так і юридичного.

Згідно із законом «Про волонтерську діяльність» волонтерство розглядається як добровільна, соціально спрямована, неприбуткова діяльність, що провадиться шляхом надання допомоги та є формою благодійної діяльності.

Нещодавно закон доповнено нормою, яка передбачає такий напрям волонтерства як надання допомоги Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, правоохоронним органам, органам державної влади під час дії особливого періоду, правових режимів надзвичайного чи воєнного стану, проведення АТО.

Соціальні гарантії  

Сьогодні є одне визначення поняття «волонтер антитерористичної операції», яке міститься в Порядку формування та ведення Реєстру волонтерів антитерористичної операції, затвердженому наказом Міністерства фінансів 30.10.2014 №1089. Це фізособа, яка досягла 18-річного віку, провадить волонтерську діяльність на добровільній та безоплатній основі, внесена до відповідного реєстру.

Водночас закон «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не передбачає можливості отримання волонтерами статусу «учасник бойових дій» або «учасник війни». Лише волонтери АТО, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, є інвалідами війни.

Законом «Про волонтерську діяльність» визначено, що їм виплачується одноразова грошова допомога: у разі інвалідності I групи — в розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб; II — 200 п.м.; III групи — 150 п.м. Важливо й те, що у випадку загибелі (смерті) волонтера в районі проведення АТО, бойових дій та збройних конфліктів його сім’ї виплачується одноразова допомога в розмірі 500 п.м.

Про пенсію теж подбали

З огляду на це необхідно звернутися до Порядку надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 23.09.2015 №740.

Ним установлено, що такий статус надається сім’ям осіб, котрі добровільно забезпечували проведення АТО і загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних безпосередньо в районах проведення АТО.

Також особливу увагу привертає ухвалений у жовтні 2016 року закон «Про внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Він передбачає, що порядок пенсійного забезпечення, встановлений для військовослужбовців та членів їхніх сімей, поширюється також на осіб, які стали інвалідами у зв’язку з пораненням, каліцтвом, контузією або внаслідок захворювання, пов’язаного з участю в АТО або забезпеченням її проведення, та членів їхніх сімей; членів сімей осіб, котрі загинули (померли) від поранень, інших ушкоджень здоров’я, одержаних під час безпосередньої участі в АТО.

Чи потрібен статус «учасника»

Надання вказаних прав та гарантій волонтерам АТО та членам їхніх сімей, безумовно, не вирішує всіх проблем, але свідчить про намір законодавця врегулювати взаємодію між громадянином і державою у сфері волонтерської діяльності.

І пропозиції щодо змін законодавства у цій сфері надходять і далі. Зокрема, в парламенті зареєстровано проект «Про внесення змін до деяких законів України щодо статусу волонтерів» (№4192). В ньому пропонується надавати волонтерам, котрі причетні до АТО, статус учасника бойових дій.

Під час обговорення цього акта члени Комітету Верховної Ради з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму наголошували на важливості соціального захисту таких волонтерів, зокрема, шляхом надання їм статусу учасника бойових дій. Однак відзначалось, що необхідні чіткі й прозорі критерії, аби унеможливити зловживання.

Потрібна дорожня карта

Необхідність надання волонтерам АТО саме статусу учасника бойових дій залишається дискусійним питанням. Їхня робота відрізняється від праці військових. По суті, це діяльність посередника між тим, хто потребує допомоги, і тим, хто хоче її надати.

Навіть сама волонтерська спільнота в численних коментарях ставить під сумнів таку необхідність, зазначаючи, що в них немає на це морального права.

Сьогодні для визначення правового статусу волонтера існує одна, але глобальна проблема — відсутність чіткої стратегії держави. Формування єдиної державної політики у цьому напрямі допоможе з визначенням правового статусу волонтерів і врегулюванням фінансової підтримки волонтерського руху в Україні.