Закон і Бізнес


Пригоди капітошок

Чи можна, як та коли використовувати назви творів, не порушуючи авторських прав


Ірина Петренко (друга ліворуч) розповіла, що науковці не мають одностайної думки стосовно того, чи є назва твору охоронюваним об’єктом.

№30 (1328) 01.08—06.08.2017
ВІЛЕН ВЕРЕМКО
21925

Популярність деяких творів підштовхує недоброчесних осіб використовувати їх назви, персонажі для просування власних товарів та отримання прибутку. Автори намагаються захистити свої права різним шляхом, інколи й на межі зловживань неоднозначним законодавством.


Одностайної думки немає

Створення оригінальної назви твору забирає в автора чимало часу та зусиль. Разом з тим у майбутньому вона може стати цінним активом: популярні назви інколи стають брендами (наприклад дитячий одяг ТМ «Піноккіо»). Та часто їх використовують неправомірно, що, звісно, обурює авторів.

Утім, охорона назви твору саме як об’єкта авторського права — питання дискусійне. Так уважає завідувач сектору авторського права НДІ інтелектуальної власності НАПрН України Ірина Петренко, яка порушила це питання на засіданні комітету Асоціації адвокатів України з інтелектуальної власності.

Жінка зазначила, що науковці не мають спільної думки стосовно того, чи є назва твору охоронюваним об’єктом. А практика свідчить, що в спорах з приводу однієї й тієї самої назви приймаються різні рішення.

Аби зрозуміти суть питання, варто визначити, що ж таке назва твору. У загальному розумінні — це найменування, позначення кого/чого-небудь. А з точки зору авторського права — невід’ємна частина твору, яка є його ідентифікатором і повинна згадуватись у зв’язку з усіма випадками використання творів, до яких застосоване право на визнання авторства.

Міжнародно-правові акти не визначають назву твору як об’єкт охорони. Тому це питання регулюється внутрішнім законодавством країн. І практика тут різна: у США, Великій Британії назва твору не належить до об’єктів охорони авторського права, у Франції — навпаки.

Стаття 9 вітчизняного закону «Про авторське право і суміжні права» говорить, що частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього акта. Крім того, у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» від 4.06.2010 №5 зазначається, що назви твору підлягають охороні, якщо вони оригінальні та є результатами творчості. «Тобто назва твору охороняється, але за відповідних умов», — наголосила І.Петренко.

Ознаки об’єкта захисту

Втім, ознаки поняття «оригінальність», яке може тлумачитися досить широко, не розкриваються. У Методиці проведення судових експертиз літературних творів (від 2.03.2012, реєстраційний код 13.1.1.01) визначено, що оригінальною є назва, якщо: вона образно виражає головну ідею твору та характеризується новизною внутрішньої форми слова; автором було вкладено нову внутрішню форму, нове значення у звичайне відоме до того часу слово; існує нерозривний зв’язок між назвою твору та ним самим, при цьому вона втілює ідейний зміст твору, надаючи йому індивідуального характеру; назва є афористичною та має самостійне значення.

Другою підставою для визнання об’єктом охорони є можливість самостійного використання назви. Це поняття також не розкривається. Проте йдеться про ситуацію, коли, стаючи знаком, символом твору, його назва набуває тим самим здатності використовуватися самостійно, окремо від самого твору і, почувши, прочитавши таку назву, кожен безпомилково зрозуміє, який саме твір стоїть за нею. Така назва сама собою викликає у свідомості читача цілий комплекс образів, почуттів і переживань. Вона не припускає можливості змішування.

У судовій практиці України є рішення, де сказано про здатність назви до самостійного використання (див., зокрема, цивільну справу №2-607/12р).

Камінь спотикання

Конфлікти з приводу використання назви твору виникають найчастіше через те, що його автор виявляє неправомірне застосування своєї назви для позначення певного товару або послуги для їх популяризації. Тоді постає запитання: як довести, що ця назва охороняється як об’єкт авторського права, аби заборонити її використання без дозволу автора.

Згідно з п.2 ч.4 ст.6 профільного закону «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» не реєструються як знаки позначення, які відтворюють «назви відомих в Україні творів науки, літератури і мистецтва або цитати і персонажі з них, твори мистецтва та їх фрагменти без згоди власників авторського права або їх правонаступників».

Для ілюстрації, як дана норма застосовується на практиці, І.Петренко навела приклад поширених в Україні судових справ щодо використання слова «Капітошка» — назви літературного твору та його героя. Твір було написано ще в 1970 році, а згодом з’явився однойменний мультиплікаційний фільм, який став досить популярним.

Останнім часом ім’я героя використовували для брендування різноманітних товарів: тканин, солодощів, сосисок, іграшок, книжок... Автор твору почала звертатися з відповідними позовами до суду.

Експерт зазначила: коли порушники відтворюють саме образ героя мультфільму, сумнівів у порушенні авторського права не виникає. Коли ж використовується лише назва твору, суд має вирішити питання щодо її охороноздатності.

Які ваші докази?

У більшості випадків суди визнали назву оригінальною та такою, що може використовуватися самостійно. Для прикладу було наведено рішення Рівненського міського суду в справі №569/7389/15-ц. Він визнав оригінальність і самостійність назви твору «Капітошка» на підставі висновку експерта та двох експертиз, а також кількох звітів наукових установ.

Доповідач звернула увагу на висновки судової експертизи, в яких для визначення оригінальності назви твору, що є однойменною персонажу, було взято до уваги, як саме з’явився персонаж і сам твір.

«…большая, тяжелая, разноцветная капля. Разбился о нее солнечный луч, вздрогнула капля и со звоном «Кап-и-тошка!» упала на землю. Упала и… не разбилась на брызги, а подпрыгнула, ожила, превратившись в маленькое чудо-создание, возникшее из дождя, солнца и света. Зверек не зверек, а просто радужная капелька по имени Капитошка. Капитошка подпрыгнул, потоптался на месте и поскакал-покатился, напевая веселую песенку…» — мовиться у творі.

Що стосується підтвердження можливості самостійного використання назви твору, то суд узяв до уваги маркетингове дослідження «Визначення рівня обізнаності споживачів України про бренд». На запитання «З чим у вас асоціюється зазначене слово?» 27% респондентів назвали мультфільм і його героя, 25 — дощ, воду, краплину, 8 — дитинство, 7 — солодку воду, 6% — радість, посмішку, гарний настрій. Отже, отримані дані говорять про те, що досліджуване слово асоціюється саме з твором, назва якого є впізнаваною та оригінальною.

Однак це лише один твір. І, незважаючи на таке рішення суду, схожі ситуації все одно породжують питання доцільності охорони назви твору як об’єкта авторського права, вважає І.Петренко. «У кожному випадку треба окремо підходити до ситуації. Не можна сказати, що всі назви охороняються або ні», — підсумувала вона.

Світовий досвід

Про дискусійність питання свідчить і міжнародна практика. Голова комітету ААУ з інтелектуальної власності, директор компанії IPStyle Марія Ортинська звернула увагу на ту обставину, що, наприклад, на одному з книжкових сайтів можна знайти 2 твори різних авторів з однаковою назвою «Life after life», а то й 5 або 10, якщо пошукати. І таких повторів назв багато. Причому твори можуть не перетинатися за тематикою. То чи можуть такі назви бути об’єктом захисту авторського права?

Наприклад, у США захищається не авторство назви, а зареєстровані торгові марки. Зокрема, тут зареєстровано більше ніж 120 ТМ «Зоряні війни» або понад 75 — «Гаррі Потер». Торгові марки реєструються в різних класах відповідно до комерціалізації: одяг, іграшки, продукти харчування тощо. Тобто компанія розуміє, як використовуватиме марку.

Назви, заголовки, короткі фрази в США авторським правом не захищаються. Проте з правил є винятки.

Так, у 1994 році художник Браян Андерс написав картину «Ангели милосердя», яка супроводжувалася певним текстом. Згодом частину фрази використала в рекламі автомобільна компанія. Художник звернувся до суду, який визнав, що тут дійсно мало місце порушення авторських прав. Хоча, як зазначила М.Ортинська, юристи автовиробника не заперечували плагіату, натомість побудували захист на тому, що між прибутками компанії та картиною немає взаємозв’язку, бо відбувався продаж авто, а не творів мистецтва. Втім, порушнику довелося заплатити $550 тис. компенсації.

Врегулювати можна й без держави

Водночас американський досвід показує, що й без законодавчого регулювання правовласники самі собі можуть установити правила, й не завжди тут потрібне око держави. Так, ще в 1925 році в США було створено «Американську асоціацію кінокомпаній», в яку об’єдналися найбільші голлівудські студії. Вона займається реєстрацією назв фільмів і стежить, аби не було повторюваних назв.

Поки йдуть зйомки, що іноді тривають кілька років, продюсер визначається з назвою фільму. І є можливість перевірити, чи не було такої назви раніше й «застовпити» її. Крім того, асоціація має сприяти тому, щоб усі відповідні конфлікти вирішувались у позасудовому порядку.

Для прикладу наводилася ситуація, коли Чарлі Чаплін у 1938 році назвав свій фільм «Диктатор», але виявив, що компанія Paramount уже володіє цією назвою. Щоб не платити $25 тис. за передачу прав на назву, він змінив її на «Великий диктатор».

Приклад з останнього часу. У 1997 році, після виходу фільму «Scream» компанії Meramax довелося заплатити за кожен день показу $1,5 тис. фірмі Sony, яка володіє правами на фільм «Screamers». «Висновок: навіть якщо щось законодавство не врегульовує, то люди це врегулюють самі», — підсумувала М.Ортинська.

Крім того, вона зазначила, що зареєструвати торгову марку в США непросто. Патентне відомство вимагає, аби назва набувала якогось іншого значення, що буде асоціюватися тільки з власником марки. І ТМ реєструється лише під певні класи товарів.

Чи не зловживають творці?

Учасники дискусії зазначали, що в спорах стосовно назв творів треба розуміти: їх варто захищати як об’єкт авторського права чи як торгову марку. Оскільки назва може бути неоригінальною, але якщо ТМ схожа до ступеня змішування, то в наявності — недобросовісні дії. Та й тут не все просто. Якщо змішування на 10%, а на 90% — незмішування, чи можна вважати, що торгова марка є схожою?

Автори намагаються захищатися саме за допомогою закону про авторське право, оскільки він передбачає компенсацію за порушення. Тож тут можна вбачати й певні ознаки зловживання самих авторів.

Суддя Господарського суду м.Києва Оксана Марченко зауважила: треба зрозуміти, чи покупець придбаває продукт саме тому, що на етикетці написано «Капітошка», чи тому, що йому подобається цей продукт. «Зловживання правом — дуже цікаве питання. «Капітошку» захищати потрібно. Але є певні межі захисту. І тут, думаю, є деяке зловживання правом. Це моя особиста думка», — зазначила вона.

Нова практика не за горами

Лунали й думки, що коли виробник чи продавець написав на ціннику назву героя мультфільму, то він це для чогось зробив і, мабуть, розраховував на якийсь зиск. «А може, в нього просто залишилися цінники від старих товарів», — парирували опоненти.

Вочевидь, подібні спори вимагають урахування дуже багатьох обставин, що мали місце в тій чи іншій ситуації. Відповідно, судові рішення можуть різнитися з огляду на ці обставини.

У будь-якому випадку немає сумнівів, що права авторів повинні бути захищеними. Але захищатися слід належним чином і не зловживати можливостями.

Ймовірно, у недалекому майбутньому гарантувати високі стандарти розгляду такого роду справ зможе Вищий суд з питань інтелектуальної власності, створення якого передбачено законом «Про судоустрій і статус суддів». Крім того, законодавчі прогалини будуть заповнені новою судовою практикою, що формуватиметься передусім на основі додержання принципу верховенства права, за умов більш широких дискреційних повноважень володарів мантій.

Про практику захисту прав на слогани читайте в наступному числі «ЗіБ».

 

ПРЯМА МОВА

Оксана МАРЧЕНКО,
суддя Господарського суду м.Києва:

— Найчастіше в нашому суді, як і в інших господарських судах, розглядалися справи щодо порушення авторського права на персонажів казок, кадри з мультиплікаційних фільмів чи серіалів. Вищий господарський суд визнав, що кадр із фільму може бути окремим об’єктом авторського права.

Зазвичай позовні вимоги стосувалися стягнення компенсації за порушені права. Оскільки закон «Про авторське право і суміжні права» дає правовласнику можливість бити порушника гривнею, такий спосіб захисту зручний.

Багато справ стосувалися мультфільму «Маша і Ведмідь». Були спори щодо «Капітошки», «Фіксиків». Причому щодо «Маша і Ведмідь» фіксувалися порушення, що полягали як у використанні зображень на іграшках, так і у виготовленні самих іграшок у вигляді героїв.

До речі, Ведмедя все ж таки не захистили. Тому що позивачі прийшли з чудовим ведмедиком, який не був схожий на героя мультфільму, й ніде не було написано, що це саме той Ведмідь. Тому, мабуть, і відмовили. А Маша в більшості випадків, навіть якщо йшлося про найжахливіші китайські копії, все ж визнавалася героєм мультфільму, бо ідентифікувалася саме як така.

В основному позови цієї категорії задовольняли. Для розрахунку суми компенсації бралася до уваги ціна товару, обсяг реалізованої продукції та тієї, що залишилася на полицях, інші показники.