Такса на відпочинок
Перший «курортний пфеніг» стали стягувати ще в 1507 році — за користування термальними купальнями і заїжджими дворами Баден-Бадена.
Курортний збір (Kurtaxe) під різними назвами офіційно існує в Німеччині з 1893 року. Більшість німецьких курортів охоче використовують це додаткове джерело надходжень до комунального бюджету.
У ФРН налічується більш як 350 офіційних курортів, що мають право стягувати спеціальну таксу, — на підтримку інфраструктури й інші витрати, пов’язані з великою кількістю приїжджих. У свою чергу, демонстративна відмова від податку стає додатковим аргументом для залучення гостей, перетворюючись на інструмент маркетингу.
Найбільш поширеним курортний збір у Німеччині став у XIX ст. Наприклад, у Вісбадені його стягують з 1870 року. Спочатку такса становила 50 пфенігів на день. До цього часу щорічна кількість гостей місцевого курорту досягла 60 тис. чоловік, майже вдвічі перевищивши міське населення.
В наші дні цей збір має різні назви: курортні, місцеві, гостьові податки або такси, за перебування, розміщення або нічліг. Згідно з дослідженням, проведеним ADAC у 2011 році, в середньому курортний збір у Німеччині дорівнює €2,36 на день. Але розкид достатньо великий, залежить від популярності курорту і сезону.
В середньому по Європі цей показник становить 54 центи. У Данії, Греції, Туреччині він не стягується. У Болгарії, Франції та Хорватії залежить від категорії готелю. У Німеччині ж його розмір визначає місцева влада разом з туристичними об’єднаннями.
Збір стягується безпосередньо в готелі або власниками пансіонів і квартир. Іноді оплата відбувається в офісі туристичної фірми. Гостям видається курортна картка. В деяких комунах це посвідчення гостя дає право на проїзд у громадському транспорті, безкоштовне користування певними курортними закладами, а також знижки. Особи, які перебувають у ділових поїздках або відрядженнях, від оплати курортних зборів звільняються, якщо відповідний пункт є в місцевих правилах.
На деяких морських курортах з великою кількістю гостей, які приїжджають купатися і засмагати на один день, біля пляжів установлюються автомати, схожі на паркувальні каси. Місцеві контролери перевіряють наявність квитанцій про оплату. Пляжним «зайцям» загрожує штраф, який перевищує розмір звичайної ставки.