Закон і Бізнес


Невдячна служба

Від КС очікують повернення спецпенсій та їх автоматичного перерахунку


№28 (1326) 15.07—21.07.2017
ЛЕВ СЕМИШОЦЬКИЙ
213937

Доки Уряд готує підґрунтя для чергової реформи пенсійного забезпечення, група нардепів намагається захистити потерпілих від попередніх перетворень у цій сфері. Йдеться про права колишніх державних службовців, яких фактично позбавили спеціальних пенсій та гарантованого перерахунку їх розміру.


За верховенство передбачуваності

У поданні, що було направлено до Конституційного Суду наприкінці червня, обґрунтовується неконституційність норм п.5 розд.IIІ «Прикінцеві положення» закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2.03.2015 №213-VIIІ та ст.90 закону «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIIІ. Акцент зроблено на звуженні змісту та обсягу існуючих прав і свобод певної категорії громадян та порушенні принципу стабільності правового регулювання як складової верховенства права.

Що стосується останнього, то, як стверджують нардепи, стабільність правового регулювання полягає у неприпустимості внесення довільних змін до чинної системи норм. Тобто людина повинна бути впевненою, що її право на отримання соціальних благ у разі виконання умов його набуття не буде згодом перекреслене законодавцем. Зокрема, як зазначив КС у рішенні від 11.10.2005 №8-рп, ідеться і про передбачуваність законодавчої політики у сфері пенсійного забезпечення.

Очевидно, особа, яка погоджується вступити на державну службу, бере до уваги не тільки поточну матеріальну винагороду, а й соціальні гарантії, зокрема ті, які матиме у майбутньому. І пенсія — не остання серед них. У цьому, як наголошено у тому ж рішенні КС, і полягають «конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення».

Приміром, особа, яка на зорі незалежності України погодилася служити державі за мізерну зарплату, мала всі підстави розраховувати, що тим самим вона працює не тільки на благо країни, а й на власне майбутнє. Принаймні це їй обіцяв закон «Про державну службу» від 16.12.93 №3723-XII. Це не означає, що одного разу надані гарантії не можуть змінюватися. Але якщо у держави відпала потреба у залученні на службу кваліфікованих кадрів, то нововведення повинні поширюватися тільки на тих, хто на такі правила погоджується. Саме так вчиняють у дійсно правових державах.

Під одну мірку

А що відбулося у нас? Наприклад, до 1.05.2016 діяла гарантія щодо порядку та умов перерахунку пенсій державним службовцям. Вони мали зростати пропорційно збільшенню доходів чиновника, який працює на аналогічній посаді.

Щоправда, наприкінці 2014 року змінами до ст.371 закону №3723-XII повноваження визначати умови та порядок перерахунку раніше призначених пенсій держслужбовцям передали Уряду. Тобто начебто саме право на перерахунок залишилося, але фактично воно вже було нівельоване. У новому законі №889-VIIІ така гарантія взагалі відсутня.

Тож нардепи доводять, що у такий спосіб були звужені зміст та обсяг прав держслужбовців, які почали свою професійну діяльність за часів дії попередньої редакції закону про держслужбу. Аналогічні претензії висувають і до позбавлення держслужбовців права на спеціальні пенсії. Щоправда, тут ситуація дещо цікавіша.

Згаданий закон №213-VIII містить застереження: у разі неприйняття до 1.06.2015 закону щодо призначення пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах усі привілеї в обчисленні соціального забезпечення із цієї дати скасовуються. Це мало стосуватися не тільки держслужбовців, а й низки інших категорій службовців зі спеціальним статусом: прокурорів, суддів, нардепів, податківців, митників та ін. Для одних категорій такі закони були прийняті, для інших — ні. Отже, право на спеціальну пенсію було поставлено у залежність від дій чи бездіяльності самого законодавця.

Врешті-решт закон №889-VIIІ зрівняв держслужбовців без особливого статусу з усіма іншими пенсіонерами, що начебто має розцінюватися як торжество соціальної справедливості. Їхні пенсії тепер обчислюються за загальними правилами, визначеними законом «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9.07.2003 №1058-ІV. На думку авторів подання, тим самим законодавець не тільки проігнорував ст.22 Конституції, а й порушив принцип правової визначеності та «розумної стабільності правового регулювання суспільних відносин».

Утім, відзначимо, що для деяких категорій збережено довічне грошове утримання (хоч і нижчого рівня). Тобто відбулося розмежування у пенсійному забезпеченні осіб, які виконували функції держави, залежно від наявності спеціального стажу.

Примарні перспективи

Якщо аналізувати перспективи даного подання, то експерти не поділяють оптимізму нардепів щодо невідкладності його розгляду. Адже це вже шосте звернення з приводу пенсійного забезпечення, яке надійшло на вул.Жилянську за останні 3 роки. Та відповідь отримана тільки одна: рішенням від 8.06.2016 №4-рп/2016 положення закону №213-VIII були визнані неконституційними, але тільки в частині призначення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

Тим більше що проголошений черговий етап пенсійної реформи може додати нестабільності тим нормам, які оскаржуються. А скасовані акти, як відомо, КС не розглядає в принципі.

Що стосується права на перерахунок пенсій, то, на думку експертів, небезпека того, що правова позиція КС із цього питання може бути поширена на інші соціальні гарантії, знижує ймовірність руху конституційної думки в бік обґрунтування, що викладено в поданні. До речі, у новій редакції закону «Про Конституційний Суд України» (№6427-д), ухваленій парламентом 13 липня, для суддів КС у відставці право на перерахунок грошового утримання збережено.

Втім, перспективи повернення спецпенсій за допомогою КС у держслужбовців хоч і примарні, але є: якщо їх також розглядатимуть як невід’ємну складову винагороди за виконання професійних обов’язків. Адже у даному випадку держава виступає не як сторонній регулятор відносин, а як працедавець, який повинен виконувати умови, що були запропоновані під час прийому на службу.

Загалом років 5 тому ймовірність задоволення такого «позову» сягала б 90%. Адже КС неодноразово наголошував на тому, що принцип правової визначеності вимагає забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишалися передбачуваними. Однак, як сказав класик, «не той тепер Миргород, Хорол-річка не та…».