А віз проблем і нині там…

Модифікація процесуальних кодексів: піар — на мільйон, ефект — на гривню

Після вдумливого вивчення проектів кодексів, унесених єдиним текстом на розгляд Верховної Ради для прийняття в пожежному порядку, не можна стверджувати, що пропонована реформа стане важливою віхою в поліпшенні якості вітчизняного правосуддя. У них просто немає тих змін, які дійсно могли б дати нову якість, поставити на службу судочинству здорові сили та кваліфіковані кадри, застосувати інноваційні підходи до розв’язання наболілих проблем.

Перелицювання чинного

Кодекс адміністративного судочинства й Цивільний процесуальний кодекс, ухвалені у 2004 році, були дійсно інноваційним продуктом. Особливо КАС, який вперше ввів в українську правову систему західний інститут juridical review — судового контролю за діями й актами органів влади, чиновників за скаргою будь-якого громадянина й законослухняного підприємства або організації.

Кодекс уперше встановив дійсно європейські критерії правомірності кожного акта суб’єкта владних повноважень:

• дотримання принципу рівності перед законом (недискримінації);

• пропорційності, з додержанням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи й цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

• неупередженості;

• розумності;

• сумлінності;

• використання владного повноваження виключно з тією метою, з якою воно дане законом;

• урахування всіх обставин, які об’єктивно мають значення для ухвалення рішення.

Недотримання цих принципів уже саме собою слугує підставою для визнання протиправним і скасування акта.

Крім того, КАС запровадив доступ кожного громадянина до адміністративного правосуддя.

Цивільний процесуальний кодекс установив сучасну й послідовну процедуру змагального процесу з повним переліком необхідних стадій та інструментів для збирання й подання доказів. На жаль, більше ніж 1000 сторінок проекту замало додає до цих інструментів і процедур, аби вести мову про прийняття справді нових кодексів.

Законсервовані неузгодженості

При цьому навіть спроб розв’язати дійсно наболілі проблеми чомусь не робиться. Наприклад, як була, так і залишається можливість ухвалення стосовно одного й того самого спору рішень, що суперечать одне одному, шляхом механічного додавання третьої сторони, яка має вкрай віддалене або взагалі не має жодного відношення та інтересу до предмета спору. Те саме стосується й проблеми суперечностей між прецедентними позиціями в рішеннях Верховного Суду.

Натомість створюються передумови для повернення до проблем початку 2000-х років, коли ВС як касаційна інстанція був переобтяжений справами і змушував громадян роками чекати остаточного рішення.

Не розв’язуються проблеми зміцнення позицій людей, чиїм пріоритетом є справедливість і глибокі знання права, а не користолюбство й пихатість. Не створюються умови для залучення в судову систему кадрів найвищої кваліфікації. Не зроблено жодних кроків назустріч багаторічному суспільному запиту на обрання суддів народом.

Уносяться зміни до Кримінального процесуального кодексу, і при цьому влада не знаходить можливості ввести в дію норму Конституції щодо суду присяжних не для галочки, а так, як це передбачено в цивілізованих країнах. Тобто — для оцінки достатності доказів і винесення вердикту про винуватість громадянина, якому загрожує покарання у вигляді позбавлення або обмеження волі та який добровільно не відмовився від свого права на суд присяжних. Водночас автори проекту проігнорували необхідність чітко виписати норми про відбір, черговість, адміністрування й компенсацію за час увільнення присяжних від основної роботи.

У проекті нічого не передбачено для зниження в багатьох випадках неадекватно високих ставок судового збору, що вводилися в розрахунку на добробут громадян станом на 2013 рік. Сьогодні абсолютно не враховується той факт, що доходи більшості українців знизилися в 4, а то й у 10—20 разів.

Кожна позовна вимога тарифікуватиметься окремо й обійдеться в середньому в 1500—1700 грн. Для позивача, який вимагає невиплаченої зарплати, або безробітного, котрий намагається отримати належну йому допомогу, це може виявитися непідйомною сумою.

Обіцяне «реформаторами» впровадження методології та правової традиції страсбурзького суду й прогресивних західноєвропейських судових систем реалізовано формально. У тексті прописана необхідність розгляду справи «в розумні строки», а також «забезпечення юридичної визначеності». Проте в практиці Європейського суду з прав людини є сотні подібних, абсолютно необхідних постулатів, перелік яких поповнюється чи не щомісяця.

Розробники добилися б набагато більшого ефекту, якби у 800-сторінковому документі знайшли місце для норм, які забезпечили би спрощений та прискорений доступ до професії суддів принаймні для невеликої частини з десятків тисяч представників нового покоління юристів, котрі мають поряд з українською першокласну західну юридичну освіту, практичний досвід, такі риси, як чесність і прагнення справедливості. Було би бажання, а точніше люди, які мають здатність і прагнуть виконувати цю роботу, а не тільки «мажори», родичі «правильних людей» та різного роду «блатмейстери», які насилу два слова можуть зв’язати.

Плюси й мінуси для громадян

Натомість понад половина тексту «нових» КАС і ЦПК — норми редакцій кодексів, що діють із 2005 року, подекуди змінені місцями й порядком слів. Утім, це теж тішить, бо, наприклад, ст.2 КАС була одним з головних кроків уперед за більш ніж 25-річну історію правової реформи в Україні.

Друга категорія положень — те, що дійсно змінить ситуацію для громадян. Так, вони вже не зможуть звернутися, що стало звичним, до вищих спеціалізованих судів, які остаточно припинять свою діяльність. Після першої й апеляційної інстанцій люди зможуть претендувати на звернення до ВС, причому тільки в обмеженому переліку випадків. Це відповідає новій редакції розділу Конституції, присвяченого правосуддю. Адже тепер більше немає гарантованого права на касаційний перегляд у всіх випадках. І ВС здійснюватиме такий перегляд справи лише раз.

У першій інстанції збільшиться строк і значення підготовчого провадження, що триватиме від 60 до 90 днів. І, за задумом розробників, це має забезпечити збір доказів до першого судового засідання по суті справи (що є позитивною новацією). Дуже важливою новелою має шанс стати інститут зустрічного забезпечення позову й обов’язок відшкодування позивачем збитків, завданих відповідачеві необґрунтованим забезпеченням.

Важливою новелою цивільного процесу стане повноваження суду на своє міркування обрати інший спосіб захисту права позивача, ніж згаданий у позові.

У господарському процесі з’явиться новий вид доказів — показання свідків (хоч і вторинний щодо документів). Доповнені норми кодексів відносно висновків експертів як джерела доказів. Уводиться новий процесуальний суб’єкт — експерт із питань права. Розширено формулювання, що дозволяють сторонам за власною ініціативою подавати експертні висновки.

Уводиться нова категорія похідної позовної вимоги, що уможливить подання заяви, яка віднесена до адміністративної юрисдикції, до загального суду в порядку цивільного судочинства, якщо ці вимоги є одночасно й спором цивільно-правового характеру. Проте навіщо громадянинові звертатися з адміністративною вимогою до загального суду, якщо тим самим тягар доказування з державного органу він звалює на себе самого?!

Ще одним нововведенням є можливість проведення фотографування, відео- й аудіозаписів з використанням портативних засобів без отримання окремого дозволу суду. Такий крок назустріч стурбованій громадськості виглядає виправдано: буде менше стимулів утрачати диски технічної фіксації перебігу засідань.

У частині відеозапису цей захід виглядає недостатньо продуманим. Але якщо на противагу влада навчиться обмежувати доступ до судових засідань організованих груп «небайдужих громадян» кримінальної зовнішності, це можна розглядати як певний компроміс у відновленні довіри до суду.

Розвантаження медіацією

Наступне, на що слід звернути увагу, — введення інституту медіації. Медіатором виступатиме суддя, який допомагатиме сторонам урегулювати спір у менш антагоністичній манері. У результаті сторони зможуть укласти мирову угоду (що є перевіреним і освяченим практикою ефективним способом покласти край спору) чи перейти до власне судового розгляду. Це, на думку упорядників документа, повинне значно підвищити якість правосуддя та зменшити навантаження на суддів.

Як автор законопроекту про медіацію підтверджую, що цей інститут дійсно має в Україні гарне майбутнє та здатний розвантажити суди від значної кількості справ, зосередивши повноформатний процес на найбільш гострих і складних у регулюванні правових спорах.

Скорочення строків

Однією з найбільш значущих новел проекту ЦПК є зміна системи строків розгляду справ: загальне провадження — 120 днів (у чинній редакції — не пізніше місяця після відкриття провадження, якщо інше не передбачено законом), спрощене — 60, малозначні спори — 30.

Крім того, змінено строк апеляційного й касаційного оскарження: 30 днів для подання заяви до наступної інстанції (наразі — 15 днів). Ця новація матиме обмежувальний ефект. Сьогодні в судах першої інстанції справи чекають розгляду півроку й більше, незалежно від передбачених законом строків. І зазначене скорочення особливо не вплине на ситуацію. На відміну від серйозних заходів щодо підвищення якості кадрового забезпечення судової влади, яких проект не містить.

Електронний прогрес

Передбачається підвести законодавчу базу під систему «Електронний суд», що вже давно впроваджується, шляхом створення єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Про що йдеться? Про переклад і зберігання матеріалів справ у електронному вигляді, що в разі ефективної реалізації, звичайно, стане кроком уперед. Адже такі матеріали можна буде дублювати, а отже, захищати від втрати та псування. Зникне необхідність «гри в пінг-понг» між судами різних інстанцій з пересиланням один одному матеріалів однієї й тієї самої справи у зв’язку з розглядом скарг чи зверненнями сторін.

В усіх трьох кодексах уводиться поняття «електронний доказ». Це можуть бути і медіафайли, і СМС, і повідомлення, і дописи в соцмережах, і електронні файли, і метадані (інформація про автора, час і місце створення в комп’ютері та програму, на якій створювався, зберігався змінювався файл, тощо), зміст веб-сторінок. За проектом, перелік таких доказів не є вичерпним. Електронні докази сторони зможуть подати до суду тільки на оригінальному носієві або іншим чином в оригіналі, або в копії, що завірена особистим цифровим підписом.

Установлення факту фальсифікації такого доказу стане підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами. При цьому дослідження судом електронних доказів перед їх використанням для винесення ухвали — обов’язкове.

Зашморг для адвокатів

У всіх кодексах передбачені інструменти для фіксації порушення процесуальних норм як самими позивачами, відповідачами та третіми сторонами, так і їхніми адвокатами. Найбільш серйозні наслідки це матиме для останніх, на яких у процесуальних опонентів з’явиться серйозний важіль впливу й тиску — насамперед як помста за успішне ведення справи.

Натомість притягнення до відповідальності адвокатів, які ганьблять репутацію своєї поважної та суспільно важливої професії хуліганськими витівками, психологічним третируванням і образами судді та свого процесуального опонента, судячи зі змісту текстів, упорядників нових кодексів турбує значно менше. Хоча низка інших нововведень, наприклад конкретизація кримінальної відповідальності за надання суду завідомо недостовірних, підроблених доказів, за неправдиве повідомлення про повноваження представляти іншу особу в суді, за невнесення адвокатом до ордера відомостей про обмеження повноважень, установлених договором про надання правової допомоги, заслуговують схвалення як конструктивні.

Типові та зразкові справи

Крім іншого, у проекті міститься низка норм, спрямованих на реалізацію окремих елементів прецедентної практики ВС, якою її бачать розробники. Так, у проекті КАС запроваджуються категорії типових і зразкових справ.

Типовими адміністративними є справи, відповідачем в яких виступає один і той самий суб’єкт владних повноважень (його відокремлені підрозділи), спір в яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, і в яких позивачами заявлені аналогічні вимоги. Зразковою є типова адмінсправа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для винесення зразкової ухвали.

У такий спосіб реалізується певна подібність праву sertiorari Верховного суду США в частині витребування справи, вирішення якої може стати керівною настановою для всіх нижчих судів. Це — позитивний почин. У впровадженні таких понять убачається бажання суб’єкта законодавчої ініціативи наблизити запропонований проект КАС до стандартів європейського правосуддя.

З прицілом на кишені

Наступною категорією, що запроваджується, є так звані малозначні справи. Передусім це стосується нової редакції КАС. Чомусь до такої категорії потрапили не справи про порушення Правил дорожнього руху, не обтяжені летальними наслідками або серйозними тілесними ушкодженнями. Натомість вони охоплюють спори про пенсійні та соціальні виплати, нарахування матеріальної допомоги, які у важкому сьогоденні для багатьох є питанням життя або смерті.

З огляду на недофінансування та плутанину в органах соціального забезпечення це може призвести до того, що документи, необхідні для захисту прав пенсіонера, інваліда, сироти, можуть вчасно не надійти до суду. Як наслідок, соціально вразливий громадянин програє справу та, можливо, позбудеться останніх коштів для існування.

Коли читаєш сторінку за сторінкою об’ємистого й заплутаного законопроекту, важко позбутися враження, що за нагромадженням гучних слів і очевидних істин ховаються цілком обмежені та тривіальні цілі його укладачів. І, звичайно ж, такі цілі є.

Перше — це полегшити монопольним власникам водних, енергетичних, газових ресурсів доступ до кишень (точніше — до зарплатних та кредитних карток) українських домогосподарств. Для господарського процесу, торгівлі, корпоративних спорів — чудовий інструмент! Суддя ухвалює рішення про забезпечення позову й одночасно блокує кошти відповідача на банківських рахунках. При цьому боржника про судовий розгляд узагалі не повідомляють, отже, певний час він навіть не здогадується, що його безготівкові гроші вже арештовані. Небезперечна, але ефективна відповідь на потребу бізнесу в кращому виконанні судових рішень.

Проте система замість господарських структур поширена... на всіх без винятку громадян України. Тобто й на їхні зарплати, пенсії, соціальну допомогу. Причому з прицілом на спори про стягнення з громадян заборгованості за комунальні послуги. І це — в умовах того, що коїться з тарифами!

Реформа… табличок

Друга мета, якої, на відміну від першої, упорядники проекту навіть не приховують, — це ліквідація вищих спеціалізованих судів. Тож справжні новації цього фоліанта цілком умістилися б у куди скромнішому за розміром проекті про внесення змін до чинних процесуальних кодексів. Ці акти досить непогані за якістю та, за винятком Господарського процесуального кодексу, взагалі не потребують повнотекстової редакції, оскільки довели на практиці свою ефективність.

Тобто мета документа фактично звелася до перевішування табличок, переселення чиновників з одних кабінетів до інших, перерозподілу повноважень. Проте обмежено потенціал поліпшення якості правосуддя.

Така, в основному технічна, реформа, звичайно ж, спричинить витрати значної кількості коштів на паперову, технічну й організаційну роботу. Тож уважаю, що зазначена реформа процесуального законодавства Україні не потрібна!