Закон і Бізнес


Кого беруть в інхауси,


Якщо юрфірми охоче беруть на роботу випускників Гарварду, то для провідних бізнес-компаній престижний диплом кандидата — не аргумент.

№20 (1318) 20.05—26.05.2017

Валері А.Фонтейн, доктор права, бакалавр гуманітарних наук

18978

На відміну від співробітника зовнішньої юридичної фірми, інхаус-фахівець має бути творчою людиною, володіти знаннями в галузі бізнесу й умінням ефективно працювати в команді. Які критерії важливі при влаштуванні на роботу? На що компанії звертають увагу при відборі кандидатів?


Стаж — це, звичайно, «п’ять», але і його відсутність не критична

Юридичні відділи компаній шукають кандидатів, котрі мають кілька років стажу роботи в солідних юрфірмах. Рідко приймають на роботу в інхаус свіжоспечених випускників університетів. І все через досвід, точніше — його відсутність.

Якщо випускник починає кар’єру в інхаусі, то йому важко отримати той досвід, якого набувають працівники великих юрфірм. Проте деякі американські корпорації в порядку експерименту стали брати на роботу правників без досвіду роботи.

Так, у 2009 році Hewlett-Packard і Pfizer почали набирати кандидатів із провідних юридичних шкіл. При цьому їхня зарплата була нижча за середню в колег зі стажем роботи 1 рік у тому ж регіоні. Новачкам належало пройти дворічний курс навчання в компанії: попрацювати та проявити себе в різних відділах (внутрішніх і зовнішніх).

І законів читець, і в корпоративний футбол гравець

Співробітники юрфірми, як правило, спеціалізуються на будь-якій сфері правознавства. Інхаус-юрист має бути універсалом, управно вирішувати будь-які питання компанії, пов’язані із законом. Він повинен уміти врегулювати широкий спектр питань, які можуть сильно різнитися. Для цього потрібна гнучкість і швидкість ухвалення рішень, уміння включати режим багатозадачності й визначати пріоритет, а також делегувати повноваження.

Більшість посад в інхаусі вимагають від кандидатів поєднання юридичних знань у різних сферах, наприклад щодо інтелектуальної власності, злиття й поглинання, цінних паперів, нерухомості.

Хоча досвід участі в судових процесах також цінний, більшість компаній доручають цю роботу зовнішнім юрфірмам. Тільки правові департаменти великих холдингів можуть дозволити собі представляти самих себе в суді. Найчастіше до компетенції інхаусу належить виключно «нагляд» за адвокатом із зовнішньої юрфірми, котрий представляє інтереси компанії в суді.

Для кандидата на роботу в інхаусі має значення не стільки престиж юридичної школи і його науковий ступінь (на відміну від юрфірми), скільки досвід і навики спілкування.

Звичайно, винятки теж бувають. Одначе це залежить від пріоритетів керівництва компанії та бренду.

Працедавці віддають перевагу тим кандидатам, які знайомі з бізнесом їхньої компанії. Ідеальний кандидат для інхаусу — це людина, в якої є досвід або роботи, або представництва інтересів клієнтів у тій же (чи подібній) сфері бізнесу.

Креативність плюс ефективність

Ідеальний кандидат для інхаусу поєднує креативність із ефективністю. Ця унікальна людина повинна вирішувати складні юридичні та підприємницькі питання творчо, при цьому досягаючи максимуму результату з мінімумом ризиків.

Сильний інхаус-кандидат здатний впливати на будь-яке негативне ставлення підприємців до нього. Працівник юрфірми — людина, котра забезпечує дохід. В інхаус-відділі корпорації — це людина, в яку вкладають і яка берет гроші з бюджету фірми на накладні витрати. Більше того, багато бізнесменів недолюблюють свої внутрішні юрвідділи, оскільки вважають, що ті гальмують роботу, вишукуючи причини, через які обрана компанією стратегія не працюватиме.

Інхаус-юрист має бути впевненим у собі й володіти навиками переконання — не тільки в разі переговорів поза компанією, а й усередині неї. Він також повинен бути готовим до того, що його поради не відразу будуть сприйняті, тому потрібне терпіння й дипломатичний підхід.

Він одержує гроші не за відпрацьований час, а за результат. На відміну від юрфірми, де правники можуть досліджувати всі аспекти проблеми й «відточити» свої рішення, у бізнесі слід бути сміливим і готовим прийняти рішення, навіть якщо не впевнений на 100%. Інхаус-юристи мають бути здатними розрізняти поняття «добре» і «досить добре» й фокусуватися на пріоритетних завданнях, передусім фінансово вигідних бізнесу.

«Частина корабля, частина команди»

Гарний інхаус-кандидат — це командний гравець. Для нього обов’язковий високий рівень усного й писемного спілкування. Корпоративний юрист взаємодіє зі співробітниками організації, котрі не є юристами, на всіх рівнях — від директора до робітника.

Корпоративний юрист повинен висловлюватися коротко й давати працівникам компанії корисні практичні поради. Причому зрозумілою мовою.

Інхаус-юрист — людина з активною життєвою позицією, яка знає, що таке клієнтоорієнтований підхід. Правники в корпораціях зазвичай не працюють ізольовано.

Вони ділять офісний простір і спілкуються зі своїми клієнтами щодня. Оскільки вони дають поради, виходячи з того, як бізнес має працювати, то їм необхідно бачити, як люди виконують свою роботу та як їм можна допомогти в досягненні кращих результатів.

«Здрастуйте, хто тут найголовніший?!»

Керівники інхаус-відділу повинні вміти ефективно керувати людьми не тільки всередині свого підрозділу, а й поза ним. Кандидати на керівні посади мають уміти делегувати відповідальність, забезпечувати зворотний зв’язок, набирати співробітників, бути наставником і розвивати таланти щодо теперішніх і майбутніх ролей та, можливо, звільняти людей. Їм також може знадобитися вміння розподіляти бюджет для вирішення внутрішніх і зовнішніх юридичних завдань.

Особливо цінною рисою (до речі, не тільки для юристів) є вміння виконувати великий обсяг роботи, використовуючи мінімум людських і фінансових ресурсів. А головне — своїми силами, не звертаючись по допомогу до зовнішніх юристів.