Закон і Бізнес


Проблемне забезпечення

Кому розглядати спір з ПФУ, та хто має компенсувати витрати на виплату й доставку пільгових пенсій


Через неналежне нарахування пенсій, громадяни змушені звертатися до суду по захист своїх прав.

№19 (1317) 13.05—19.05.2017
Оксана МІКУЛА, суддя Львівського апеляційного адміністративного суду
13548
13548

У зв’язку з неоднозначним трактуванням правових позицій Верховного Суду України у справах щодо пенсійних виплат судді не завжди правильно застосовують норми закону. Узагальнення із цього питання зробив Львівський апеляційний адміністративний суд, проаналізувавши власні рішення та рішення судів першої інстанції відповідного округу.


Юрисдикційне питання

Згідно з ст.58 закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне й у повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, контролює, щоб використання коштів фонду було цільовим, вирішує питання, пов’язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим актом і статутом ПФУ.

У той же час судді іноді неправильно визначають юрисдикцію. Як приклад можна навести справу №813/860/13-а за позовом Головного управління ПФУ у Львівській області проти Львівського обласного військового комісаріату, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Львівський інститут сухопутних військ ім. П.Сагайдачного Національного університету «Львівська політехніка», Б.В.Б.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що переплата пенсії мала місце у зв’язку з наданням комісаріатом недостовірних та неповних даних у довідках про розмір грошового забезпечення. Цей факт був єдиною та достатньою передумовою для здійснення органом ПФУ перерахунку пенсії та її переплати.

На позивача, як на орган, що здійснює перерахунок пенсій на підставі довідок про розмір грошового забезпечення, не покладено безумовного обов’язку вести контроль за достовірністю такої інформації. А відповідно до положень ст.65 закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» винуватці порушення цього законодавства, а також несвоєчасного оформлення або подання документів для призначення пенсії, видачі недостовірних документів несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність.

Скасовуючи вказану постанову та закриваючи провадження, апеляційна інстанція в ухвалі від 23.02.2016 (справа №876/10857/13) зазначила, що позивач просив стягнути з відповідача на свого користь кошти за переплату, оскільки в довідці про заробіток для обчислення пенсії, на підставі якої було її перераховано, зазначено зарплату в завищеному розмірі. Відповідач не виконував функцій суб’єкта владних повноважень, а діяв як установа, котра надавала документи, необхідні для інших органів, що призначають та перераховують пенсії.

Суд першої інстанції не врахував, що адміністративною справою є публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а не спір про стягнення переплаченої пенсії у зв’язку з наданням відповідачем недостовірних відомостей. Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень, розглядаються адмінсудом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

З огляду на викладене справа підлягала розгляду в порядку господарського судочинства. Така правова позиція узгоджується з позицією ВСУ, викладеною, зокрема, у постанові від 18.06.2013 у справі №21-204а13.

Аналогічні висновки зроблено в ухвалі від 5.04.2016 (справа №876/6371/14) при перегляді постанови Тернопільського окружного адмінсуду від 3.06.2014 у справі №819/749/14-а за позовом управління ПФУ в Теребовлянському районі проти Г.О.Л. про стягнення надміру виплачених сум пенсії. Зазначено, що адміністративні суди можуть розглядати спори про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов:

• вимоги повинні стосуватися шкоди, завданої суб’єктом владних повноважень;

• вони мають бути поєднанні з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень.

У ч.1 ст.50 закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що суми, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів ПФУ чи в судовому порядку. Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями та списання органами ПФУ сум переплат та грошової допомоги, які є безнадійними до стягнення, визначає Порядок відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями та списання сум переплат пенсій, та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затверджений постановою правління ПФУ від 21.03.2003 №6-4. З огляду на вимоги порядку та положення Цивільного кодексу, якими внормовано питання повернення безпідставно отриманого майна, спір повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Пільгові нарахування

Значну кількість справ цієї категорії породжують питання, пов’язані зі стягненням з підприємств та організацій витрат на виплату й доставку пільгових пенсій. Аналіз приписів ч.2 розд.XV «Прикінцеві положення» закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та розд.6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до ПФУ, затвердженої постановою правління фонду від 19.12.2003 №21-1, дає підстави для висновку про те, що з набранням чинності законом «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (з 1.01.2004) витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на підставі пп.«а» та «б»—«з» ч.1 ст.13 закону «Про пенсійне забезпечення» особам, які були зайняті на роботах за списками №№1 та 2, покриваються підприємствами та організаціями. Обов’язок підприємств та організацій щодо відшкодування понесених фондом після 1.01.2004 витрат на виплату й доставку зазначених пенсій не пов’язаний з датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу (правова позиція відповідає висновку ВСУ, викладеному в постанові від 13.02.2012 у справі №21-401а11).

Проте суди допускають порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні такого роду питань. Наприклад, у справі №813/3663/13-а за позовом управління ПФУ в Миколаївському районі Львівської області проти ТОВ «Проммонтаж СУ-27» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату й доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за січень — березень 2013 року в сумі 12073,09 грн. Львівський окружний адміністративний суд постановою від 31.07.2013 позов задовольнив частково: стягнув з ТОВ на користь УПФУ заборгованість у розмірі 6289,64 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Суд виходив з того, що підприємство не зобов’язане відшкодовувати витрати на виплати й доставку пільгових пенсій особам пропорційно стажу, набутому до 1.01.92, оскільки законодавство, яке діяло до вказаного часу, не передбачало порядку відшкодування цих витрат, тому обґрунтованим є їх пропорційне відшкодування з урахуванням трудового стажу, набутого до та після набрання чинності законом «Про пенсійне забезпечення».

Скасовуючи постанову ЛОАС, апеляційна інстанція в постанові від 23.02.2016 (справа №876/11031) звернула увагу на те, що відповідно до ст.100 вищезгаданого закону особам, які працювали до введення в дію цього акта на роботах зі шкідливими й важкими умовами, пенсії за віком призначаються на таких засадах:

а) особам, які мають на день уведення в дію закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, виплати в розмірах, передбачених законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, установлених чинним раніше законодавством;

б) особам, які не мають повного стажу роботи в таких умовах, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до ст.12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому стст.13—14 закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених чинним раніше законодавством.

Отже, не підлягають відшкодуванню підприємствами фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за ст.100 закону, лише у випадку, якщо весь пільговий стаж набутий до 1.01.92. Натомість жоден із працівників, яким було виплачено пенсію, не набув повного пільгового стажу (12 років 6 місяців) на ТОВ «Проммонтаж СУ-27» до цієї дати, що є підставою для задоволення позову в повному обсязі.

Професійні захворювання

Також на розгляді в ЛААС у 2016 році були справи за позовами органів ПФУ проти відділень виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань про стягнення витрат на виплати пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку з утратою годувальника, який помер унаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Так, у справі №809/827/13-а за позовом управління ПФУ в Богородчанському районі Івано-Франківської області проти відділення виконавчої дирекції ФССНВВ в зазначеному районі про стягнення заборгованості з відшкодування понесених ним витрат на виплату та доставку щомісячних пенсій по інвалідності (втраті годувальника) від трудового каліцтва (професійного захворювання) за межами України, державної адресної допомоги та підвищень до пенсії (в тому числі витрати на їх доставку) за період з 1.03.2009 до 1.03.2010 в розмірі 267545,64 грн. Івано-Франківський окружний адміністративний суд прийняв постанову від 5.04.2013, якою вимоги задовольнив частково. Стягнуто з відділення виконавчої дирекції фонду в Богородчанському районі на користь управління ПФУ в цьому районі витрати на виплату та доставку пенсій по інвалідності особам, які дістали каліцтво внаслідок нещасних випадків на виробництві на території колишнього СРСР, у сумі 1132,67 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Скасувавши постанову в частині відмови в задоволенні позову, апеляційна інстанція ухвалила нову, якою вимоги задоволено частково (справа №876/8189/13). Своє рішення апеляційний суд мотивував тим, що страховиком, який зобов’язаний виплачувати пенсію по інвалідності особі, котра стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, є ФССНВВ, а в разі виплати такої пенсії органами ПФУ фонд соцстрахування зобов’язаний відшкодувати витрати. Зазначено, що наведеними вище нормами законодавства встановлено обов’язок ФССНВВ відшкодувати ПФУ понесені ним витрати на виплату й доставку пенсій по інвалідності особам, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві, незалежного від того, де такий випадок стався — на території України чи за її межами.

Аналогічна правова позиція була викладена і ВСУ, зокрема в постановах від 12.11.2013 та 31.03.2015 (справи №№21-394а13, 21-2а15 відповідно). Наголошено, що витрати, понесені органами ПФУ у зв’язку з виплатою та доставкою пенсій по інвалідності від трудового каліцтва (у тому числі й пенсій особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР), підлягають відшкодуванню за рахунок ФССНВВ.

У справі №876/8189/13 апеляційна інстанція також уважала помилковим висновок ІФОАС про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на виплату та доставку цільової грошової допомоги на прожиття, оскільки відповідно до п.4 порядку, затвердженого постановою правління ПФУ та правління ФССНВВ від 4.03.2003 №5-4/4, відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до зазначених законів та інших нормативно-правових актів, а саме:

• сума основного розміру пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з утратою годувальника, який помер унаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

• щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо вона надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;

• допомога на поховання сім’ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, котра отримувала вищезазначену пенсію;

• сума витрат ПФУ на виплату й доставку зазначених пенсій.

Аналогічна правова позиція була викладена ВСУ в постанові від 20.11.2012 (справа №21-361а12).

Недорахування науковцям

Що стосується відшкодування коштів на виплату різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до закону «Про наукову і науково-технічну діяльність», і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, то необхідно звернути увагу на таке. У справі №813/3842/13-а за позовом управління ПФУ у Франківському районі м.Львова проти ВАТ «Український науково-дослідний інститут поліграфічної промисловості ім. Т.Шевченка» про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату пенсій науковим працівникам за період з 1.01.2013 до 31.03.2013 в сумі 53952,39 грн. ЛОАС 22.07.2013 прийняв постанову про задоволення позову, яка ухвалою ЛААС від 18.11.2015 залишена без змін.

Разом з тим ВАС ухвалою від 16.02.2016 скасував зазначені вище рішення судів, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи це тим, що перша та апеляційна інстанції не усунули суперечності стосовно належності вищезгаданого ВАТ до державної бюджетної чи державної небюджетної організації, а також не досліджено, чи змінилося правове становище позивача після 2010 року.

При новому розгляді справи постановою ЛОАС від 5.04.2016 позов задоволено, стягнуто з ВАТ на користь УПФУ заборгованість із відшкодування витрат на виплату пенсій науковим працівникам за період з 1.03.2013 до 31.03.2013 в сумі 53952,39 грн. Суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою ВАС від 31.03.2011 №7/81А встановлено, що ВАТ «УНДІПП ім. Т.Шевченка» є корпоративним підприємством ДАК «Українське видавничо-поліграфічне об’єднання» та утворене відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 26.11.98 №1870 шляхом перетворення Українського науково-дослідного інституту поліграфічної промисловості ім. Т.Г.Шевченка на вказане акціонерне товариство. Воно, за інституційним сектором економіки за КІСЕ, належить до приватної нефінансової корпорації, а тому зобов’язане на підставі ст.24 закону «Про наукову та науково-технічку діяльність» відшкодувати органу ПФУ різницю між пенсією, призначеною науковим працівникам та розміром пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на який мають право наукові працівники.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи 14.06.2016 нову (справа №876/2918/16), якою в задоволенні позову відмовлено, ЛААС виходив із того, що ПрАТ «УНДІПП ім. Т.Шевченка» є об’єктом управління Держкомтелерадіо, що підтверджується даними реєстру Фонду державного майна. Зважаючи на це, для цілей ЄДРПОУ ПрАТ «УНДІПП ім. Т.Шевченка» віднесено до державних нефінансових корпорацій, а законодавством України не передбачено покладення на державні небюджетні установи та організації, фінансування яких здійснюється за рахунок державного бюджету та коштів госпрозрахунку, обов’язку щодо відрахувань на виплату різниці в розмірі пенсій наукових працівників.