Закон і Бізнес


«Намібійський виняток»


№16 (1314) 22.04—30.04.2017
7765

ВСС нагадав про необхідність зважати на документи, видані на непідконтрольних територіях, але заборонив називати останні «республіками» в рішеннях. Такий висновок зробив ВССУ в інформаційному листі №9-697/0/4-17, текст якого друкує «Закон і Бізнес».


Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Інформаційний лист

11 квітня 2017 року                          м.Київ                               №9-697/0/4-17

Щодо використання у судових рішеннях формулювань, що відображають місце настання фактів, які мають юридичне значення
Головам апеляційних судів областей, Апеляційного суду м.Києва

Вищим спеціалізованим судом з розгляду цивільних і кримінальних справ підготовлено та направлено в суди нижчих рівнів лист (від 15.04.2016 №9-1130/0/4-16) про окремі питання застосування закону «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України» від 4.02.2016 №990-VIII, в якому, зокрема, наводяться рекомендації щодо окремих питань визнання належними та допустимими доказів на підтвердження факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах проти Туреччини (зокрема «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilaşcu and others v. Moldova and Russia») у зазначеному листі зроблено висновок, що документи, видані органами та установами (зокрема лікувальними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв’язку під час розгляду справ у порядку ст.2571 ЦПК.

Результати аналізу судової практики щодо питань, які були предметом зазначеного листа, свідчать про те, що у цілому суди належним чином реалізують положення ст.2571ЦПК та здійснюють розгляд по суті заяв, регламентованих цією правовою нормою.

Разом із тим відповідний аналіз дозволив виявити неоднаковий підхід щодо використання у судових рішеннях формулювань, що відображають місце настання фактів, які мають юридичне значення, зокрема, фактів народження і смерті. Так, в окремих випадках, всупереч законодавчим підходам до визначення правового статусу тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей, в резолютивних частинах судових рішень міститься вказівка на те, що відповідний факт (народження або смерті) мав місце у населених пунктах «Донецької народної республіки».

У цьому контексті слід зважати на те, що така практика є неприпустимою, оскільки факт існування ні так званої «Донецької народної республіки», ні так званої «Луганської народної республіки» не визнається органами влади України, а окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до закону «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, визнані тимчасово окупованими територіями відповідно до постанови ВР «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17.03.2015 №252-VIII.

Натомість обґрунтованою є судова практика, згідно з якою під час розгляду заяв про встановлення фактів народження та смерті, а також пов’язаних із таким розглядом клопотань заявників щодо вказівки у судових рішеннях на те, що відповідний факт мав місце у населених пунктах «Донецької народної республіки», зазначається про неможливість задоволення заяв у частині такої вказівки з огляду на положення чинного законодавства. Внаслідок цього, судами при задоволенні заяв про встановлення фактів, які мають юридичне значення та які мали місце в окремих районах Донецької та Луганської областей, що визнані тимчасово окупованими територіями, у резолютивній частині відповідних рішень зазначається коректна назва населених пунктів, в яких мав місце встановлений факт (село, селище, місто; район; область) з урахуванням вимог Конституції у цій частині, наприклад, «місто Амвросіївка Амвросіївського району Донецької області, Україна» тощо.

Також з огляду на вимоги Конституції при позначенні місця настання певного факту відсутні підстави використовувати такі формулювання, як «Донецька народна республіка (територія, непідконтрольна державній владі України)», «Донецька народна республіка, яка є тимчасово окупованою територією», «самопроголошена Донецька народна республіка» тощо.

Лист надіслано для врахування в роботі та невідкладного доведення до відома суддів судів першої інстанції.

Заступник голови М.ЧЕРВИНСЬКА