Закон і Бізнес


Хто не встиг, той не спізнився?

ЄСПЛ може поставити під сумнів призначення суддів ВС поза визначеним законом строком


№13 (1311) 01.04—07.04.2017
ЛЕВ СЕМИШОЦЬКИЙ
13680

Півроку тому в очах реформаторів перетворення виглядали в рожевих тонах. Зокрема, здавалося, визначено прийнятний термін для того, щоб оголосити і провести конкурс на заміщення посад у Верховному Суді, схвалити рекомендації та підписати відповідні укази про призначення. Та час, мов пісок, не втримався в запланованих рамках. І це може мати несподівані для реформаторів наслідки.


Короткозора далекозорість

Рік тому до проекту нової редакції закону «Про судоустрій і статус суддів» додали норму, що мала б підстьобнути проведення судової реформи. У п.4 розд.XII «Прикінцеві та перехідні положення» закону застерегли, що судді нового ВС мають бути призначені протягом 6 місяців із дня набрання чинності цим актом. Такою вона залишилась і після голосування в парламенті 2 червня 2016 року.

Можливо, у такий спосіб автори реформ хотіли показати свою рішучість у перебудові судової системи. І тим самим охолодити радикально налаштованих нардепів, які були готові хоч наступного дня розігнати всі суди одним махом. Хоча, на думку експертів, більш імовірно, що визначення граничної дати знадобилось як суто інформаційний привід для суспільного споживання. Адже торік із високих трибун не раз можна було почути, що вже в березні 2017-го українці матимуть новий і справедливий найвищий судовий орган.

Як відомо, закон «Про судоустрій і статус суддів» набрав чинності 30.09.2016. Тож з урахуванням загальних правил обчислення відповідний 6-місячний строк для призначення суддів ВС сплив 31 березня.

Натомість, як відомо, у Вищій кваліфікаційній комісії суддів планують підбити підсумки конкурсу лише наприкінці травня. Це вчергове підтвердив голова ВККС Сергій Козьяков під час круглого столу, присвяченого українським реформам, що пройшов 24 березня у Відні. Чому комісія не вклалась у нею ж затверджений у листопаді 2016 року орієнтовний графік проведення конкурсу, європейським колегам не пояснювали, напевне, аби не виносити сміття з хати.

До речі, згідно із цим планом 14 березня комісія розраховувала оголосити прізвища переможців конкурсу. Ще два тижні відводилися Вищій раді правосуддя, котра повинна схвалити рекомендації для глави держави, а останній — видати відповідні укази про призначення.

Таким чином, не тільки закон чітко встановив строки, впродовж яких має бути завершена процедура призначення, — 6 місяців, а й ВККС від початку визнавала цей термін невід’ємною частиною процесу законного добору суддів ВС.

Тут читаємо, тут реформу «загортали»…

Натомість, там же, у Відні, після презентації судової реформи перед делегатами ОБСЄ один з її ідейних натхненників — заступник глави Адміністрації Президента Олексій Філатов — зазначив, що створення ВС переноситься щонайпізніше на червень. Якщо до того часу парламент упорається зі змінами до процесуального законодавства, тоді ж він і запрацює, а 4 нині діючі суди — Верховний та вищі спеціалізовані — навпаки, припинять існування.

При цьому О.Філатов не бачить жодних проблем із недотриманням строків призначення суддів ВС, і не вважає за потрібне вносити поправки у «Прикінцеві та перехідні положення» профільного акта. «Такі зміни можливі, хоча критичної необхідності в них немає. Навіть у разі формування ВС пізніше, ніж передбачений законом 6-місячний термін, це не робить його нелегітимним», — наголосив він.

Звісно, можна послуговуватися лексичним тлумаченням, яке застосовував, наприклад, попередній склад ВКСС щодо дати припинення своїх повноважень. Мовляв, дієслово недоконаного виду означає процес, а не результат. Але його наступники, тобто нинішній склад комісії, із цим не погодився й переглядав усі рішення, ухвалені за межами визначеного законом строку.

Аналогічну позицію зайняли й у вищих судах, коли йшлося про проведення кваліфікаційного оцінювання відповідно до п.6 розд.ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» закону «Про забезпечення права на справедливий суд». Нагадаємо: на це відводилося також 6 місяців із дня набрання чинності цим актом, тобто з 25.04.2015. Проте через тривале погодження з Радою суддів відповідного положення оцінювання ВККС навіть не розпочала, взявшись одразу за представників столичної апеляційної інстанції.

За таких обставин більш ніж очевидно, що строк, указаний в законі, — не орієнтир, а вимога. Зокрема, це стосуватиметься й появи Вищого суду з питань інтелектуальної власності, що має бути утворений «протягом 12 місяців з дня набрання чинності цим законом», а також перелицювання апеляційних округів, яке має завершитися упродовж 3 років — 30 вересня 2019 року.

«Заміновано» Євросудом

Якщо певна дія має бути вчинена у відведений термін, чи можна ігнорувати таке обмеження та чи вважатимуться легітимними наступні кроки та рішення установ, які утворені не відповідно до закону?

На думку експертів, призначення суддів ВС за межами встановленого строку призведе до того, що відповідні укази глави держави можуть бути оскаржені як такі, що видані з порушенням закону. Крім того, сумнівним із точки зору європейських стандартів виявиться й будь-яке рішення, ухвалене такими суддями.

Зокрема, Європейський суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 4.05.2000 у справі «Buscarini v. San Marino» зазначив, що положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує право на «суд, установлений законом», стосується не лише правової основи існування самого суду, а й складу суду в кожній конкретній справі.

У рішенні від 17.12.2013 у справі «Дженіта Мокану проти Румунії» ЄСПЛ констатував, що порушення внутрішніх правових норм, які стосуються створення і компетенції судових органів, становить порушення ст.6 конвенції. А тому Суд у кожному випадку розглядає, чи було дотримане відповідне національне законодавство.

У справі «Посохов проти Російської Федерації» Страсбург визнав порушення встановленого законом порядку призначення непрофесійних суддів (засідателів), а отже, недотримання вимог ст.6 конвенції (рішення від 4.03.2003).

Між іншим, нинішній Верховний Суд України також часто-густо послуговується аналогічними аргументами ЄСПЛ для більш широкого тлумачення поняття «суд, установлений законом». Особливо — у справах про розмежування юрисдикції. Тож автори реформи не могли не знати про таке розуміння конвенційної норми.

Тож нехтування законодавчими вимогами при створенні найвищого судового органу закладає міну сповільненої дії під усю новобудову. Якщо не знешкодити її, то в майбутньому її вибух у Страсбурзі може нівелювати всю правову сутність рішень ВС.