Гроші на виріст

Чому аграріям невигідно брати кредити, сподіваючись на майбутній врожай, і як це змінити

Для підтримання та збільшення ефективності агропромислового комплексу країни необхідні значні інвестиції. Допомогти в цьому питанні може кредитування. Проте отримати його не так просто, як здається. Звичайно, сільськогосподарські холдинги майже не відчувають цієї проблеми, оскільки запас міцності, наявність ліквідного майна дають можливість для маневрів. Проте питання щодо кредитування малих і середніх агровиробників залишається відкритим.

Ризикована справа

Існує низка факторів, через які банки та інші фінансові установи неохоче йдуть на підписання кредитних договорів з невеликими виробниками сільгоспопродукції. Але проблема не тільки в банках та кредитних спілках. Фінансові установи за умови відсутності заставного майна відмовляють аграріям у кредитах на підставі побоювань неповернення коштів.

У свою чергу виробники, не маючи достатньо ліквідного майна, яке може слугувати забезпеченням за кредитними зобов’язаннями, не поспішають у банк по гроші. Адже вчасне неповернення кредиту може бути підставою для втрати цілого бізнесу.

Проте фінансовим установам вигідно кредитувати агробізнес. Банки ретельно проводять моніторинг звітності та ознайомлюються із заставною базою потенційного позичальника. З огляду на велику кількість недобросовісних позичальників фінустановам доводиться перестраховуватися, щоб убезпечити себе від утрати коштів.

Так, для підписання кредитного договору землеробу доведеться набратися терпіння та надати правовстановчі документи, погодження партнерів на одержання кредиту, фінансові звіти, папери про оцінку кредитоспроможності, документи на оформлення застави, а також підтвердження цільового використання грошей. Після перевірки банк та позичальник затверджують умови надання позики. І тут починається найцікавіше. Фінустанова встановлює відсоток за користування коштами, комісію за надання кредиту, неустойку (пеню, штраф) і часто передбачає авансовий платіж, який сягає 40—50% від наданої суми.

Враховуючи всі обставини, які передують отриманню коштів, можемо сказати, що аграрій перебуває під тотальним контролем банку, котрий має унеможливити неповернення грошей, процентів за користування ними та неустойки, якщо вона виникне. За таких умов сільгоспвиробникам, м’яко кажучи, не зовсім вигідно брати кредит. На плечі порядних позичальників лягають значні зобов’язання. При цьому кошти потрібно перераховувати банку згідно з графіком. У разі порушення строків здійснення платежів фінустанова нараховує штрафи і пеню, які будуть стягуватися першочергово.

Крім того, у разі порушення кредитних зобов’язань за договором банк має право звернути стягнення на заставлене майно боржника, якщо останній у наданий термін не усуне порушення та не повернеться до визначеного графіка платежів. Хоча останнім часом суб’єкти грошово-кредитного ринку йдуть на компроміс із аграріями, враховують сезонність цього виду діяльності та специфіку роботи малих і середніх виробників.

Кредитна пропозиція

За даними Державної служби статистики, у 2016 р. інвестиції в сільське господарство сягнули понад 60 млрд грн. Але вищеназвані причини призвели до того, що частка банківських позик становила тільки 10%.

Наразі фінустанови пропонують різні види кредитів для трудівників цієї галузі. Найпоширенішими є звичайні кредитні ліміти, які надають позичальникам на невеликий період із заставою або без неї. Проте від наявності ліквідного майна, що передано в заставу, та періоду, на який беруться кошти, залежить процентна ставка. З урахуванням усіх факторів при укладанні договору відсотки встановлюються в діапазоні від 25 до 70% річних.

Не менш затребуваною послугою є лізинг. Але для укладання такого договору необхідно мати від 30 до 50% від суми, яку збирається одержати позичальник. Адже при оформленні лізингу потрібно відразу викласти левову частку такої позики як авансовий платіж, а потім погашати залишок із відсотками (від 25 до 30% річних). Також доведеться сплатити страховку (не менше ніж 1% від отриманої суми).

Іноді користуються й овердрафтами при нестачі або відсутності на своєму рахунку коштів. Цей вид кредиту передбачає спрямування всіх коштів, що надходять на рахунок позичальника, на погашення боргу. Також овердрафт є короткостроковим кредитом і діє в межах установленого ліміту.

Знайти цінності

Сільгоспвиробники працюють у специфічних умовах. Особливістю ведення такого бізнесу є сезонний розрив між інвестуванням і одержанням прибутку та безперервність процесів біологічного відтворення ресурсів. Тому позичені кошти відіграють важливу роль у подальшому розвитку агропідприємств.

Під формою забезпечення кредиту розуміють джерело погашення наявного боргу, юридичне оформлення права кредитора на використання цього забезпечення, контроль фінустанови за збереженням ліквідності. Різні форми забезпечення повернення грошей гарантують позикодавцю їх збереження. Якщо фінансовий стан трудівника полів викликає сумніви щодо можливості повного погашення боргу, виникає необхідність мати реальні гарантії повернення коштів.

Найчастіше банки при видачі кредиту укладають договори про заставу:

• рухомого або нерухомого майна;
• товарів, які перебувають в обороті;
• товарно-матеріальних цінностей;
• цінних паперів;
• депозитів;
• майнових прав;
• дебіторської заборгованості;
• простих і подвійних складських свідоцтв.

Важливим питанням при оформленні в заставу майна є його оцінка, оскільки її величина визначатиме можливості покриття ризиків заставодержателя, тобто обсяг його вимог у разі ймовірного звернення стягнення на таке майно. Якщо вартості запропонованого в заставу майна не вистачатиме на покриття розміру вимог фінустанови, вона може поставити питання щодо додаткового забезпечення, а в разі відсутності іншого майна — відмовити в наданні коштів або надати їх у меншому розмірі.

Отже, предметом застави здатне виступати всяке майно, що може бути відчужене заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення. Таке майно повинне мати вільну цивільну оборотоздатність, тобто вільно відчужуватися, бути не вилученим із цивільного обороту, не обмеженим в обороті, не бути невід’ємним від особи (фізичної або юридичної). Наприклад, оскільки законом установлено мораторій на відчуження земельних ділянок товарного сільськогосподарського виробництва, зазначена нерухомість не може бути предметом іпотеки, адже застава повинна передбачати можливість її реалізації шляхом звернення стягнення на неї з метою задоволення вимог кредитора.

Для покращення системи агрокредитування необхідна спільна праця фінустанов, компаній, що постачають техніку, обладнання, насіння, покупців продукції та сільгоспвиробників. У той же час банки мають удосконалити систему видачі кредитів, поступово зменшувати вимоги до заставного майна та розуміти особливості агробізнесу. Постачальники зі своїм запасом потенційних клієнтів мусять співпрацювати з фінустановами для створення привабливих кредитних продуктів для агровиробників. А виробникам сільськогосподарської продукції залишається зміцнювати свою ділову репутацію, кредитну історію та, звичайно, чесно вести бізнес.

Тільки плідна співпраця буде надійною базою для одержання прибутків усіма сторонами.