Закон і Бізнес


Назустріч ринку

Яким чином буде вирішено питання обігу сільськогосподарських угідь


№7 (1305) 18.02—24.02.2017
Олександр ПАРЕНЮК
18223

Зважаючи на підвищення значення аграрного сектору в нашій державі, можливість відкриття земельного ринку набуває дедалі більшої ваги. Природно, що народні депутати висувають свої ініціативи стосовно цього питання. Варто розібратись, які саме пропозиції заслуговують на підтримку, а від яких слід відмовитись.


Купувати і продавати

Комітет з аграрного права та нерухомості і будівництва 23 лютого проведе круглий стіл, під час якого будуть обговорені ініціативи щодо обігу землі. Серед них — проект «Про обіг земель сільськогосподарського призначення» (№5535).

Зокрема, передбачається, що набувачами ділянок такого призначення можуть бути фізичні особи, юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, територіальні громади (органи місцевого самоврядування) та держава (органи виконавчої влади). Також установлюється, що продаж сільськогосподарських земель державної та комунальної власності здійснюється шляхом проведення електронних торгів. Водночас продаж ділянок, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна, що перебувають у власності фізичних чи юридичних осіб, має здійснюватися без проведення електронних торгів.

Відчуження ж банками та іншими фінансовими установами ділянок сільськогосподарського призначення, право власності на які перейшло до них у рахунок погашення заборгованості за договірними зобов’язаннями, проводитиметься протягом одного року з дня набуття ділянок такими суб’єктами на конкурентних засадах і теж шляхом проведення електронних торгів. Також у проекті зазначається, що у випадку невідчуження протягом року з моменту набуття права власності відповідної ділянки Держгеокадастр може відчужити її на конкурентних засадах шляхом проведення електронних торгів.

Варто звернути увагу на те, що відповідно до ініціативи зміна цільового призначення землі може бути здійснена не раніше ніж через 3 роки з моменту набуття права власності на неї.

Окремо встановлюється, що землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у заставу з метою забезпечення зобов’язань перед кредиторами, які не можуть виступати набувачами таких земель. Особи ж, які набули у власність такі ділянки, але не мають на це права, зобов’язані відчужити їх протягом одного року з дати набуття права власності.

Якщо ж сільськогосподарська земля з будь-яких причин не буде продана на електронних торгах протягом одного року з моменту її реєстрації як лота або якщо вона не використовуватиметься за цільовим призначенням власником або користувачем на встановлених законом підставах, Держгеокадастр отримає право від імені власника, без оформлення будь-яких уповноважуючих документів, укласти договір оренди або будь-який інший цивільного-правовий договір, що передбачає передання ділянки в користування за цільовим призначенням третій особі на строк до одного року. При цьому Держгеокадастр за укладення відповідного договору може отримати плату в розмірі 10% від суми орендної плати за договором.

Територіальні обмеження

Водночас є намір установити обмеження щодо розміру ділянок, які можуть перебувати у власності. Так, фізичній особі у приватній власності буде дозволено мати сільськогосподарські земелі загальною площею до 500 га, крім набуття таких ділянок у спадщину. У разі успадкування (крім успадкування за законом) та перевищення внаслідок цього загальної площі ділянок сільськогосподарського призначення, які можуть перебувати у власності однієї особи, остання зобов’язана протягом одного року з дня набуття права власності на такі угіддя привести обсяг загальної площі належних їй ділянок до 500 га шляхом відчуження «надлишку».

Також установлюється, що при набутті фізичною особою у власність земельних ділянок, загальна площа яких перевищує 200 га, за договорами купівлі-продажу така людина зобов’язана подати електронну декларацію та документи, які підтверджують законність доходів.

Ще одне обмеження полягає в тому, що загальна площа ділянок сільськогосподарського призначення, яка може перебувати у власності юрособи (незалежно від форми власності), з урахуванням площі ділянок осіб, пов’язаних з нею відносинами контролю, не може перевищувати 33% площі сільськогосподарських угідь об’єднаної територіальної громади або району.

Відповідно до законопроекту відчуження земель приватної власності дозволяється з 1 липня 2018 р. Юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, зможуть набувати ділянки сільськогосподарського призначення у власність із 1 січня 2020 р., іноземці та особи без громадянства — з початку 2030-го.

Містить ініціатива й обмеження щодо ціни на землю. Так, до 2020 р. при відчуженні ділянки сільськогосподарського призначення її вартість не може бути нижчою за 20 річних орендних плат, виходячи із середньої орендної плати у відповідному районі.

Передбачається також, що до початку 2020-го сільськогосподарські землі не зможуть передаватися до статутного (складеного) капіталу юрособи.

За що саме варто підтримати цей проект, які положення варто доопрацювати чи взагалі вилучити з документа? Цим «ЗіБ» поцікавився в експертів.

 

КОМЕНТАР «ЗіБ»

Дмитро НІКОЛОВ, 
юрист АО Spenser & Kauffmann:

— Положення законопроекту щодо запровадження обігу земель сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності на конкурентних засадах шляхом проведення електронних торгів з 1 липня 2017 р., а також визначення суб’єктного складу набувачів права власності на такі землі, безумовно, заслуговують на підтримку.

Водночас додаткового обґрунтування потребують положення щодо встановлення заборони на зміну цільового призначення ділянок протягом 3 років з моменту набуття права власності, зокрема з огляду на фактичну деградацію земель. Більше того, запровадження вказаної заборони ускладнюватиме створення необхідної інфраструктури в процесі консолідації земель.

Так само неоднозначною є заборона на внесення до 1 січня 2020 р. земельних ділянок до статутного капіталу вітчизняних юросіб, причому можливість набуття ними прав на відповідні ділянки на підставі цивільно-правових договорів допускається.

Необхідно додатково подумати над установленням обмежень щодо площ земель, які можуть перебувати у власності фізособи. Адже такі норми є економічно та організаційно недоцільними, зумовлюють суттєві перешкоди для ефективного та рентабельного ведення господарської діяльності й обмежують закріплене ч.4 ст.41 Конституції право власності.

Неоднозначним є також положення про необхідність подання електронної декларації з документами, які підтверджують доходи особи, яка вирішила придбати за договором купівлі-продажу ділянку понад 200 га. Це не узгоджується зі спеціальним законодавством щодо запобігання корупції.

Так само викликають сумніви обмеження стосовно можливості ділянок сільськогосподарського призначення виступати предметом застави, суб’єктного складу заставодержателів та способів звернення стягнення на такі ділянки в контексті інвестиційної привабливості останніх.

Максим МАКСИМЕНКО, 
радник АО Spenser & Kauffmann:

— Норма щодо запровадження ринку земель сільськогосподарського призначення приватної власності з 1 липня 2018 р. прямо суперечить ч.4 ст.41 Основного Закону, відповідно до якої право приватної власності є непорушним. Тому мораторій на відчуження окремих категорій земель сільськогосподарського призначення приватної власності має бути скасований якнайшвидше, або хоча б одночасно із запровадженням ринку земель державної та комунальної власності.

Крім того, з проекту слід вилучити запропонований порядок організації та проведення земельних торгів Кабінетом Міністрів, оскільки це суперечитиме ч.2 ст.14 Конституції.

Негативні наслідки також матиме надання Держгеокадастру права передання ділянок приватної власності в користування за відсутності згоди землевласників, якщо земельні ділянки не використовуються за цільовим призначенням, оскільки це пряме порушення права приватної власності. Те саме стосується надання права Держгеокадастру відчужувати ділянки, які належать фінансовим установам, у випадку невідчуження останніми земель протягом року.

Можуть виникнути ризики й щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення за відсутності в документі положень щодо її правового забезпечення.

Необхідно покласти край і спробам позбавити юридичних осіб, які стали власниками ділянок до набрання чинності законом, права на таку землю.

Для усунення черезсмужжя, малоземелля, дрібноземелля та інших негативних наслідків користування ґрунтами видається доцільним одночасне запровадження обігу земель сільськогосподарського призначення та дієвих правових механізмів консолідації угідь.

Загалом проект потребує доопрацювання та внесення змін з урахуванням викладених пропозицій, що створить значно більше можливостей для досягнення обігу земель, залучення інвестицій в аграрну сферу.