Закон і Бізнес


Я в депутати не піду!


Демонстративно залишати парламент — один з видів протесту української опозиції.

№45 (1084) 10.11—16.11.2012
ЛЕВ СЕМИШОЦЬКИЙ
3059

Центрвиборчком ще не оголосив результатів парламентських виборів, а в опозиції вже заговорили про нові перегони. Принаймні з таким попередженням чинної влади виступив на мітингу біля ЦВК Арсеній Яценюк. Чи реально розіграти сценарій з неправомочністю нової Верховної Ради на кшталт дострокових виборів 2007 року?


Механізм тиску

Авторство ідеї про нові вибори приписує собі Анатолій Гриценко. За його словами, з такою пропозицією він звернувся до А.Яценюка та Олександра Турчинова. Ті поміркували й вирішили, що загроза повторного голосування може бути дієвим важелем тиску на чинну владу. «У разі якщо влада негайно не зупинить фальсифікацію виборчого процесу та незаконне привласнення мандатів, отриманих опозиційними кандидатами, Об’єднана опозиція «Батьківщина» готова визнати Верховну Раду наступного скликання неповноважною та наполягатиме на проведенні дострокових президентських і парламентських виборів», — ухвалили на засіданні ради «Батьківщини».

Згодом було озвучено й механізм «неповноважності» парламенту: скликається з’їзд, на якому і партійний список, і список мажоритарників «обнуляються». Тобто в день відкриття першого засідання ВР VII скликання в сесійній залі від цієї політсили не буде жодного нардепа. За попередніми підрахунками, ВО «Батьківщина» матиме в наступному парламенті близько сот­ні місць. Для того щоб законодавчий орган не зміг розпочати роботу, потрібно, аби від мандатів відмовився щонайменше 151 народний обранець.

Очевидно, що такий демарш мають підтримати ВО «Свобода» (40) та партія «УДАР» (38 місць), які також продовжують боротьбу за окремі мажоритарні округи й теоретично можуть образитися на владу та ЦВК, якщо недорахуються кількох мандатів. До того ж у зазначених числах ураховані й мандати, отримані в мажоритарних округах. А таких в опозиції загалом аж 59: 40 протеже «Батьківщини», 13 «свободівців» та 6 «ударівців».

Однак до такого відповідального рішення, як відмова від депутатства, суто арифметичний підхід навряд чи прийнятний. І річ як у правовому, так і в психологічному аспекті.

Легітимна делегітимація

З юридичного погляду, все нібито виглядає правомірним. Згідно з Конституцією парламент є повноважним за умови обрання 300 нардепів. Причому повноваження народний обранець набуває тільки після складання присяги. «Відмова скласти присягу має наслідком втрату депутатського мандата», — прямо зазначено в ст.79 Основного Закону. Тож заяви про проведення з’їзду — по суті, не більше ніж піар-хід: анулювати списки можна було не пізніше, ніж за 12 днів до голосування. Такої думки дотримуються й представники самої опозиції, зокрема перший заступник голови регламентного комітету ВР Сергій Сас.

Аби відмовитися від мандата, достатньо подати особисту заяву до ЦВК. Якщо йдеться про анулювання списків, процедура дещо розтягується, оскільки доведеться збирати заяви від кожного з кандидатів, які представляли партію на виборах. Інакше щоразу доведеться чекати певний час, доки наступний у списку не відмовиться подати до ЦВК необхідні документи.

Проте навіть якщо всі представники опозиції, які потрапляють до ВР за списками своїх партій, напишуть такі заяви, це, на відміну від ситуації с достроковими виборами 2007 року, ще не означатиме невідворотності нових перегонів у всеукраїнському масштабі.

Звернімо увагу, що в Конституції тільки констатується вимога для легітимності парламенту — 300 нардепів. Вказівок, аналогічних тим, що існували в попередній редакції Основного Закону й де говорилося про неспроможність сформувати коаліцію чи затвердити склад Уряду, у чинній Конституції немає. Так, єдиною підставою для розпуску парламенту є нездатність протягом 30 днів однієї чергової сесії розпочати пленарні засідання. Свого часу це дуже дратувало Президента Леоніда Кучму, але в 1996 році парламент не ризикнув дати в руки гаранту будь-який батіг для стимулювання законотворчого процесу.

Та й складався текст Основного Закону в часи суто мажоритарної системи виборів, коли навіть гіпотетично важко було уявити, що 151 мажоритарник одночасно складе свої повноваження. Але і це не створило б проблеми для парламенту в цілому: за логікою конституцієдавця, достатньо оголосити довибори в окремих округах і відновити повноважність ВР. Тобто, якщо залишатимуться теоретичні шанси назбирати 300 голосів, 270 нардепів, які не належать до опозиційних партій, можуть і зачекати кілька місяців.

До того ж, за Конституцією, Президент може, але не зобов’язаний достроково припинити повноваження Верховної Ради, якщо навіть на призначену дату першого пленарного засідання не виявиться 300 нардепів, які складуть присягу.

Напевне, невіра у злагодженість дій та в однопартійців-мажоритарників, які можуть не захотіти повторно витрачати кошти на нові вибори, й викликає занепокоєння в опозиційних лавах. «Ми побоюємося такого варіанта, коли опозиція складе мандати, а парламент продовжить працювати. Це прирече опозицію на маргінес, як це трапилося в Білорусі», — заявив газеті «Коммерсант-Украина» №3 у списку «Свободи» Андрій Мохник.

Парламентський пат

Варіант із блокуванням початку роботи ВР VII скликання небезпечний ще й тим, що до початку роботи нового парламенту повноважним залишатиметься цей склад Ради. Очевидно, що це не влаштує ні «Свободу», ні «УДАР». Адже вони, на відміну від значної частини своїх партнерів з «Батьківщини», депутатських мандатів не мають. Тож лідери цих політсил якщо й погодяться на нові вибори, то тільки після того, як складуть присягу нардепа. Принаймні в них буде «захисна корочка» та гарантоване представництво в дільничних комісіях.

Цей сценарій менш вигідний чинній владі. Адже недієздатний законодавчий орган значно ускладнює роботу Уряду. Нагадаємо, що 10 років тому Конституційний Суд у рішенні №17-рп/2002 вже визначив, що Верхов­-на Рада «є правомочною приймати закони і реалізовувати інші конституційно визначені повноваження за умов обрання не менш як двох третин від її конституційного складу». Тобто суперечок щодо можливості подальшої роботи парламенту після скорочення його складу до 299 депутатів, не виникне.

Проте є й підводні рифи для опозиції: заяви про складання повноважень має затвердити Верховна Рада. І якщо стосовно позбавлення мандатів одних колег більшість проголосує швидко та злагоджено, то для декого (а таких, нагадаємо, необхідно лише 30) процедуру можуть зірвати та продовжити перемовини.

Ймовірність таких домовленостей з більшістю не виключають й експерти. Адже в лавах самої «Батьківщини» теж немає злагоди: доки одні мітингують, інші вже підбирають собі, чим займатимуться в новій ВР. Та й серед опозиціонерів вочевидь знайдуться ті, хто розуміє, що під час повторних виборів може не отримати прохідне місце в списку чи прохідний округ. Адже тепер розклад сил на округах став більш-менш наочним, і там, де сьогодні програв представник влади, може балотуватися більш авторитетний самовисуванець, який не афішуватиме своїх зв’язків з нею. Причому, якщо ОО «Батьківщина» та ВО «Свобода» можуть розраховувати на повторення свого результату в багатомандатному окрузі, то для партії «УДАР» перевибори здатні перетворитися на «нокдаун». Адже тепер цю політсилу сприйматимуть як реального конкурента з усіма наслідками та методами боротьби. Та й українці не зрадіють, якщо їм пояснюватимуть, що опозиція змушує витрачати бюджетні мільйони на власні забаганки.

Якщо ж і за таких умов буде задіяний механізм довиборів у мажоритарних округах, то ситуація перетвориться на патову: бездіяльність законодавчого органу (адже ВР VI скликання завершить свою роботу в день відкриття першої сесії нового парламенту) блокуватиме будь-які реформи, включаючи бюджетний процес. Зрозуміло, що за таких умов буде звернення провладної більшості до КС по роз’яснення, чи може ухвалювати законодавчі акти парламент, в якому налічується менше 300 нардепів. І ніхто не дасть гарантій, що в КС заперечать таку можливість, адже існує ч.1 ст.90 Конституції про збереження повноважності ВР до обрання нового парламенту.

Отже, поки що і в опозиції розмірковують, чи не погарячкували із заявою про «обнулення» списків. За словами лідера фракції БЮТ Андрія Кожем’якіна, опозиційні політики вирішили дочекатися офіційного оголошення результатів. А до 12 листопада спробують домовитися між собою, як діяти далі. Та в штабі «регіоналів» не вірять, що за словами буде діло, а не нові слова…