Арбітраж не для всіх

Місяць тому офіційно стартувала реформа російських третейських судів, яка на початку жовтня, як уважають у Мін’юсті РФ, перейшла на новий етап. Уперше відбулося засідання експертної ради, вона видаватиме рекомендації (або відмовлятиме в цьому) арбітражним установам. Редакція Право.ru нагадує про основні новели реформи та її мету.

З дозволом і без

1 вересня набрали чинності масштабні поправки до законодавства про третейські суди. Зміни фактично ознаменували кардинальне реформування третейського судочинства в Росії. Головна мета перетворень — підвищити авторитет арбітражу: зробити його якісним і позбутися численних номінальних, несумлінних та так званих кишенькових інституцій (третейських судів при великих комерційних структурах).

Основна новела — це дозвільний порядок створення третейських судів. Раніше їх можна було плодити практично при будь-якій юридичній особі. Тепер такі структури зможуть функціонувати тільки при некомерційній організації, що володіє правом на здійснення функцій «постійно діючої арбітражної установи».

Це право надаватиме уряд РФ — на підставі рекомендації ради з питань удосконалення третейського розгляду при Міністерстві юстиції РФ. За відсутності дозволу прийняті третейським судом рішення вважатимуться рішеннями суду ad hoc — утвореного сторонами для розв’язання конкретного спору. Остаточність такого рішення передбачити не можна.

Така складна процедура реєстрації допоможе позбавитися від численних номінальних третейських судів, що виносять сумнівні вердикти. Багато з них часто ще й удавалися до мімікрії, використовуючи назви й атрибутику державної судової влади. Поправки кладуть край цій практиці: у назвах третейських установ тепер прямо заборонено використовувати словосполучення «арбітражний суд», якщо повне найменування може спричинити плутання їх із держсудами.

Завдяки дозвільному порядку повністю зникнуть з ринку й кишенькові суди при комерційних структурах. Ця проблема ще до старту реформи викликала багато питань, дискусій, думок і судових рішень. Вищий арбітражний суд РФ рішуче боровся з кишеньковими арбітражами, а Конституційний суд апелював до необхідності перевірки безсторонності самих арбітрів.

Якість, а не кількість

Перше засідання ради з питань удосконалення третейського розгляду, уповноваженої давати рекомендації, відбулося на початку жовтня. Її місія — створити умови для формування незалежного арбітражу: передусім оцінювати репутацію тих, що подали заявки, а також аналізувати застосування нового закону й напрацьовувати зміни для його вдосконалення. Потрібно «випалювати буквально дотла» спроби створити кишенькові арбітражі й непрофесіоналізм арбітрів, заявив міністр юстиції РФ Олександр Коновалов. «Якість арбітражних установ важливіша за кількість», — наголосив він.

Правда, рекомендаціями рада ще не займалася. Обговорювали питання спеціалізацію, яку обов’язково повинна мати третина членів арбітражу, що постійно діє, а також регламенти майбутніх третейських судів. До переліку наукових спеціальностей повинні ввійти цивільне право (включаючи міжнародне приватне), корпоративне й енергетичне право, арбітражний та цивільний процеси. Від ідеї віднести туди криміналістику відмовилися.

Водночас самі вимоги нового законодавства є вкрай непростими й вимагають серйозної підготовки для отриманням права на діяльність постійно діючої арбітражної установи. Щоб отримати рекомендацію, необхідно, крім відповідності закону правил постійного арбітражу, підтвердити репутацію організації, а також надати список арбітрів з не менше ніж 30 чоловік, третина з яких повинна мати вчений ступінь, а принаймні половина — 10-літній досвід вирішення спорів.

Із прицілом на корпоратив

Нове законодавство чітко регулює питання арбітрабільності спорів. Головне, тепер третейські суди зможуть розглядати деякі види корпоративних спорів (за винятком судів ad hoc). При дотриманні, звичайно, певних умов: наприклад, щодо наявності спеціальних правил арбітражу й укладання арбітражних угод стосовно таких спорів після 1.02.2017.

Крім того, встановлені винятки з правил. Арбітрабільними не вважаються корпоративні спори:

• про скликання загальних зборів учасників юрособи;

• які випливають із діяльності нотаріусів щодо посвідчення операцій з частками;

• пов’язані з оскарженням ненормативних правових актів, рішень і дій (бездіяльності) держорганів;

• щодо товариств, які мають стратегічне значення;

• пов’язані з придбанням і викупом товариством розміщених акцій та придбанням понад 30% акцій публічного акціонерного товариства;

• про виключення учасників юросіб.

Держсуди — на допомогу

Посилення взаємодії третейських і державних судів — ще одна чітка лінія, яка простежується в новелах. Сторони третейського розгляду можуть звертатися до держсудів з проханням про сприяння в отриманні доказів (якщо не йдеться про суди ad hoc). Можна також попросити вирішити питання про призначення, відведення та припинення повноважень арбітра. Ухвала держсуду в такому разі остаточна: оскаржити її не можна.

Проте учасники розгляду можуть за допомогою угоди відмовитися від цієї опції. Держсуди продовжать сприяти «третейцям» і контролювати їхню роботу при вирішенні питань щодо скасування рішень та при їх виконанні. Законодавець дещо змінив процедуру контролю, але не вніс істотних доповнень.

Цілком можливо, що питання застосування цих норм ще не раз ставитимуться в судовій практиці й обговорюватимуться в юридичному співтоваристві, адже довіра до третейських судів багато в чому залежить від того, наскільки вони професійно вирішують справи: слідують процедурі й ухвалюють вердикти з урахуванням публічного порядку.