Закон і Бізнес


«Інтелектуальні» загадки

Експерти ще не можуть однозначно сказати, які саме спори розглядатиме вищий «інтелектуальний» суд і де оскаржуватимуться рішення


Олена Орлюк (ліворуч) повідомила, що деякі технарі вже вирішили здобути юридичну освіту.

№41 (1287) 08.10—14.10.2016
ЄВГЕН БЕРЕЗОВСЬКИЙ
7476

Яке законодавство має регулювати діяльність Вищого суду з питань інтелектуальної власності та які вимоги слід висувати до претендентів на посади в ньому? Над цими та рядом інших питань, очевидно, ще доведеться працювати законодавцю, а наразі експерти пропонують різні варіанти відповідей.


Регулятивна діяльність

Питанням розгляду справ щодо інтелектуальної власності та створення нового вищого суду, який на них спеціалізуватиметься, було присвячено одну із секцій V судового форуму.

Як відзначила представниця Господарського суду м.Києва Оксана Марченко, рішення про створення нової установи стало несподіваним. Вона розповіла, що лише рік тому Асоціація правників України проводила круглий стіл стосовно можливості функціонування патентного суду. Тоді експерти дійшли висновку, що його поява неможлива.

За словами О.Марченко, новий вищий суд може забезпечити дотримання єдності практики, скоротити строк розгляду справ і вдосконалити узагальнення практики. Разом з тим сьогодні ще важко сказати, яким чином буде організована робота установи. А саме від цього багато в чому залежатиме і якість роботи.

Зокрема, все ще не відомо, які саме справи вирішуватиме новий суд. Зокрема, чи належатимуть до його компетенції спори за участю фізичних осіб. Адже частина експертів схильна вважати, що цю категорію справ могли б розглядати місцеві загальні суди.

Водночас, на думку О.Марченко, установа мала б опікуватися всіма «інтелектуальними» справами. Можливо, саме такої думки додержувався й законодавець, адже врешті-решт назвав суд «з розгляду інтелектуальних спорів», а не «патентним», як пропонувалося спочатку. Таким чином, уже в назві є натяк на ширші повноваження.

Ще одне відкрите питання — правила перегляду рішень «інтелектуального» суду. Те, що його вердикти оскаржуватимуться, — очевидно, не може ж законодавець прямо порушити ст.129 Конституції, відповідно до якої однією із засад судочинства є «забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках — на касаційне оскарження судового рішення».

Однак достеменно не відомо, хто виконуватиме роль апеляційної інстанції. Відповідно до деяких пропозицій ці функції могла б узяти на себе окрема палата в межах цього ж вищого суду. Проте більше шансів на втілення в життя має альтернативна позиція, відповідно до якої такі повноваження отримає Касаційний господарський суд. Тоді касаційний перегляд вердиктів «інтелектуального» суду здійснюватиме Велика палата ВС.

Також очевидним є те, що порядок розгляду справ у новій установі визначатиметься процесуальним законодавством. Але все ще не відомо, які саме норми ухвалять. Можливо, розпочнеться робота над окремим процесуальним систематизованим актом. Хоча значно простіше було б додати положення до Господарського процесуального кодексу.

А ось про що можна говорити з упевненість, то це про відсутність потреби в ухваленні окремого закону про «інтелектуальний» суд. О.Марченко звернула увагу на те, що наразі єдиний храм Феміди, діяльність якого регулюється спеціальним документом, — це Конституційний Суд. Тому навряд чи законодавець бажатиме робити виняток для вищої інстанції.

Кадри вирішують

Відповідно до закону «Про судоустрій і статус судів» нову установу слід створити вже за рік після набуття чинності новаціями. Тобто до 30 вересня 2017 р. А значить, хоча для Вищої кваліфікаційної комісії суддів пріоритетом буде формування ВС, добір законників до «інтелектуальної» установи також має розпочатися вже найближчим часом.

У процесі підготовки до цього «кваліфікаційникам» доведеться розв’язати низку проблем. Так, законом передбачено, що участь у конкурсі можуть узяти судді, які мають хоча б 3 роки стажу. І необов’язково спеціалізувалися на цій категорії справ. Отже, обов’язок відсіяти тих, хто не підходитиме через «неправильний» досвід роботи, очевидно, ляже на ВККС.

Передбачається, що в конкурсі зможуть брати участь також патентні повірені та адвокати, які представляли клієнтів у «інтелектуальних» справах. Водночас, звернула увагу О.Марченко, законодавець не роз’яснив, наскільки систематичною має бути така робота. Тож і це питання ВККС вирішуватиме на власний розсуд.

А ось про що законодавець забув, то це про спеціалістів з технічною освітою, які за нинішніх умов не можуть претендувати на посади у вищому суді. За словами директора Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності НАПрН Олени Орлюк, кілька технарів уже вирішили отримати юридичну освіту. Тому згодом вони могли б посилити вищий суд. Але на першому етапі установа обходитиметься без них. Тому доведеться проводити судову експертизу.

Найбільшою ж загрозою може стати те, що робота над організацією діяльності нової установи ще не ведеться. А якщо й ведеться, то про неї ніхто не знає. О.Марченко, зізналася, що їй було б цікаво дізнатись, як приєднатися до робочої групи, яка цим займатиметься. Проте такої інформації немає.

Як наслідок, неспішність реалізації змін може призвести до того, що або вся робота здійснюватиметься в останні дні перед «запуском», або нова інституція просто «зависне» на невизначений строк. Приклад Вищої ради правосуддя вже є.

 

КОМЕНТАР «ЗіБ»

Альона СТРИЖАК, юрист АФ «Династія»:

— Наразі практика розгляду судами спорів щодо порушення прав інтелектуальної власності є суперечливою. Ця категорія справ досить складна, тому потребує відповідної кваліфікації суддів.

Зважаючи на складність справ і необхідність гармонізації судової практики, створення Вищого суду з питань інтелектуальної власності є позитивним кроком. Що ж до вдосконалення розгляду даної категорії спорів у зв’язку зі створенням зазначеного суду, то це залежить лише від правильності критеріїв для обрання суддів та готовності їх узяти відповідальність за формування та гармонізацію позитивної судової практики з розгляду спорів щодо порушення прав інтелектуальної власності.

Олександра ОДИНЕЦЬ, адвокат, патентний повірений АК «Коннов і Созановський»:

— Юристам-практикам і фахівцям у галузі інтелектуальної власності відомо, що питання про необхідність створення так званого патентного суду обговорювалося вже давно. Про необхідність створення Суду з питань інтелектуальної власності було зазначено ще в Концепції розвитку державної системи правової охорони інтелектуальної власності на 2009—2014 роки. Як відомо, спеціалізовані суди, що розглядають спори, пов’язані з порушенням прав інтелектуальної власності, діють у багатьох країнах: Німеччині, Великій Британії, Швейцарії, Австрії, Білорусі.

На мою думку, створення цього суду буде позитивним чинником для вдосконалення розгляду відповідної категорії справ. Зокрема, допоможе уніфікувати судову практику розгляду таких спорів, адже наразі їх розглядають як господарські суди, так і суди загальної юрисдикції. Також удасться розвантажити суддів і скоротити строки розгляду. До того ж залучення професіоналів у галузі інтелектуальної власності — патентних повірених, адвокатів, які володіють спеціальними знаннями та мають досвід у галузі інтелектуальної власності, дозволить вирішувати спори більш якісно, та, можливо, навіть заощадить кошти сторін, які зараз витрачаються на проведення судових експертиз. Адже суддя зі спеціальними знаннями зможе самостійно проаналізувати відповідні матеріали та дати відповіді на специфічні питання, що виникають при розгляді справ.

Соломія СЛИЖУК, юрист ЮК «Пронін і партнери»:

— Функціонування Вищого суду з питань інтелектуальної власності необхідне для розвитку правової системи країни. Існування таких судів є виправданим, оскільки спеціалізація судових органів дозволяє отримувати якісне правосуддя.

Якщо звернути увагу на вимоги до кандидата на посаду в цьому суді, то очевидно, що недостатньо бути просто суддею загальної юрисдикції з досвідом роботи. Майбутній суддя повинен підтвердити факт провадження діяльності, пов’язаної із захистом прав інтелектуальної власності, чи наявність досвіду роботи представником у справах інтелектуальної власності. Підбір кандидата, що базується на підставі кваліфікованих вимог у сфері інтелектуальної власності, — запорука професійного розгляду справ та винесення обгрунтованих рішень. Загалом створення судової системи європейського зразка — це і є формування справ за принципом поділу на спеціалізації. Яскравим прикладом є комерційні, трудові, сімейні, податкові суди, що функціонують у країнах Європи.

Олена ЗУБЧЕНКО, старший юрист, керівник практики інтелектуальної власності ЮК CLS:

— Заснування Вищого суду з питань інтелектуальної власності, беззаперечно, може створити підгрунтя для якісного та скороченого розгляду справ, пов’язаних із захистом прав на об’єкти інтелектуальної власності. Між тим текст прийнятого закону не дозволяє покладати великі надії як на скорочення строків, так і на істотне підвищення якості правосуддя в ході розгляду цих спорів з огляду на відсутність будь-яких кваліфікаційних вимог до суддів, до їх спеціалізації чи наявності певних знань у тій чи іншій галузі промисловості. Особливо це актуально в патентному праві.

Також уваги заслуговує невизначеність процедури оскарження рішень установи. Відсутність апеляційної інстанції обмежує права сторін, суперечить основним засадам судочинства. З тексту закону прямо не вбачається єдиного розуміння можливості оскарження прийнятих рішень у Верховному Суді.

До того ж не визначено розмежування підвідомчості спорів між касаційними судами, що можуть розглядати такі спори. При цьому заснування в Касаційному господарському суді відповідної палати викликає більше запитань, ніж відповідей, адже фізична особа може бути стороною господарського провадження в обмеженому колі випадків. Тоді виходить, що господарським судам залишаються підвідомчими спори про захист прав інтелектуальної власності між суб’єктами господарювання?

Без унесення додаткових змін до законодавства, на жаль, зарано покладати великі надії на дійсно прогресивні зміни в досліджуваних питаннях.

Тарас КИСЛИЙ, радник, керівник практики інтелектуальної власності ЮБ «ЄПАП Україна»:

— Створення такого суду є, безумовно, позитивною зміною судової системи. Із переходом від індустріального до постіндустріального суспільства, в якому переважає інтелектуальна складова, відчутно зростає кількість і значущість судових спорів стосовно інтелектуальної власності.

Значна кількість розвинених країн уже зробила свій вибір на користь створення окремого суду для справ з інтелектуальної власності. Видається цілком логічним, що в рамках «перезавантаження» всієї судової системи Україна відразу приєднається до світового тренду й започаткує власний окремий суд для «інтелектуальних» спорів.

За рахунок звуження спеціалізації суддів такого суду має значно зрости якість розгляду справ. За концепцією судової реформи, рішення цього суду не оскаржуватимуться в апеляційній інстанції, що має пришвидшити розгляд спорів. Крім того, законодавець зараз має карт-бланш на створення процесуального кодексу для суду з інтелектуальної власності, який при правильному підході зможе передбачити додаткові інструменти для підвищення якості та швидкості розгляду справ. Насамперед потрібно вирішити питання із судовою експертизою, яка затягує розгляд спорів з інтелектуальної власності на роки.

ОКСАНА ГОРБАНЬ, юрист з питань інтелектуальної власності Міжнародної юридичної фірми Dentons:

— Сам факт створення такого суду без прийняття чітких та прозорих процесуальних норм та ретельного відбору судейського корпусу, в першу чергу, за критерієм професійності останніх, суттєво не змінить існуючий стан справ. Зауважу, що суди з розгляду спорів у сфері інтелектуальної власності, як окрема ланка судової системи, існують далеко не в кожній країні. Так, наприклад, немає такого спеціалізованого суду в Сполучених Штатах, проте ця обставина, як свідчить практика, не впливає на якість прийнятих судами США рішень. Отже, можливо, причина вітчизняних проблем криється не лише у відсутності спеціалізованого суду.

В будь-якому разі, цей коментар жодним чином не про те, що такий суд в Україні не потрібний. Він потрібний, але за умови, що його спеціалізація матиме місце не лише на папері, і створення такого суду призведе до реальних, а не вдаваних змін, зокрема підвищиться якість судових рішень, спроститься процедура та скоротиться термін розгляду даної категорії справ. Отже, «let it be».

Слід зазначити, що до спеціалізованого суду з питань інтелектуальної власності і його діяльності зараз більше питань, ніж відповідей. Так, незрозумілою є компетенція такого суду, тобто які саме спори будуть розглядатися цим судом. Ще одне питання стосується судових експертиз, а саме чи залишиться «статус-кво» з їх призначення (зараз призначення таких експертиз є обов’язковим для певної категорії спорів) чи все ж таки існуюча практика зміниться і судді вищого спеціалізованого суду матимуть змогу самостійно вирішувати питання, що потребують спеціальних знань, без залучення судових експертів. Крім того, зі створенням спеціалізованого суду запроваджується дволанкова система судочинства для розгляду даної категорії спорів, де вищий спеціалізований суд буде судом першої інстанції, а Верховний суд України – касаційним судом. Для відповіді на ці та інші питання потрібен час та зміни до законодавства.

ОЛЕГ КЛИМЧУК, юрист юридичної фірми Sayenko Kharenko:

— Створення Вищого суду з питань інтелектуальної власності є довгоочікуваним кроком, який, безумовно, має сприяти якіснішому та більш професійному розгляду спорів, що стосуються інтелектуальної власності.

У першу чергу очікується, що спори щодо інтелектуальної власності перестануть бути «битвою судових експертиз», і залучення сторонніх експертів відбуватиметься в особливо складних справах, які, зокрема, стосуються патентів. Спеціальними знаннями щодо інтелектуальної власності вже буде володіти сам суддя, що буде підвищувати ефективність і скорочувати загальний строк розгляду такої категорії справ. Окрім того, важливим є те, що Вищий суд буде діяти в якості суду першої інстанції, а його рішення оскаржуватимуться вже до Верховного суду України, де буде створено спеціальну судову палату захисту прав інтелектуальної власності.

Вказана структура також покликана сприяти якісному розгляду спорів у сфері інтелектуальної власності, оскільки очікується, що справи будуть розглядатись найбільш досвідченими суддями.

ЖАННА БРАЖНИК, адвокат Адвокатського об’єднання PwC Legal,

ОЛЕГ МИХАЛЮК, адвокат Адвокатського об’єднання PwC Legal:

— Європейська традиція процесуального права знає чимало прикладів створення спеціалізованих судів. Зокрема, в Німеччині функціонують суди таких юрисдикцій, як то адміністративні, фінансові суди, суди з трудових та соціальних спорів, а також Федеральний патентний суд, який діє, як суд першої інстанції.

Судячи з усього, створюючи Вищий суд з питань інтелектуальної власності, законодавець вирішив скористатись досвідом Німеччини. Без сумнівів, така диференціація викликана специфікою спорів, що стосуються охорони прав інтелектуальної власності. Наразі, в залежності від предмета та учасників, справи щодо інтелектуальної власності розглядаються судами різних юрисдикцій, перш за все, цивільною та господарською. При цьому, лише в деяких із них є судді, що мають додаткову освіту в сфері інтелектуальної власності. Саме через це була потреба у створенні спеціалізованої судової установи з корпусом суддів, які матимуть спеціальну підготовку у сфері інтелектуальної власності. Таким чином, передача даної групи спорів спеціальному судовому органу є позитивним кроком в унісон з розвинутими юрисдикціями.

Втім, ефективність функціонування новоствореного суду напряму залежатиме від стану процесуального законодавства. Зокрема, від того яким чином буде визначено юрисдикцію цього суду, порядок доказування, процесуальні строки тощо. При цьому, має бути передбачено ефективний механізм доступу до правосуддя та гарантії оскаржень рішень Вищого суду з питань інтелектуальної власності.