Закон і Бізнес


Голова ВРЮ Ігор Бенедисюк:

«Хотілося б, аби судді бачили у ВРП не лише дисциплінарний орган, а перш за все виразника своїх інтересів»


№40 (1286) 01.10—07.10.2016
ЄВГЕН БЕРЕЗОВСЬКИЙ
24950

Напередодні завершення діяльності Вищої ради юстиції та запланованого її перетворення у Вищу раду правосуддя «ЗіБ» вирішив зустрітися з очільником колегіального органу Ігорем БЕНЕДИСЮКОМ для того, щоб, з одного боку, підбити підсумки попередньої діяльності, а з другого — дізнатися про плани щодо майбутньої організації роботи. Тим більше що Раді доведеться працювати за іншим законодавством та з новими обов’язками.


«У більшості європейських держав процес розгляду дисциплінарної справи щодо судді є більш закритим, ніж в Україні»

— Ігорю Михайловичу, ВРЮ працює в новому складі вже понад рік. Які недоліки в організації її роботи ви можете назвати? Чи усунуті вони шляхом унесення змін до Конституції та розроблення проекту закону «Про Вищу раду правосуддя»?

— Повноважний склад ВРЮ розпочав роботу 9 червня минулого року. Протягом цього періоду він працює в інтенсивному режимі й належно виконує свої обовязки.

Від самого початку діяльності перед членами Ради постав ряд важливих завдань:

• запровадження автоматичного розподілу матеріалів щодо суддів;

• забезпечення он-лайн-трансляції всіх засідань Ради;

• розгляд матеріалів, нагромаджених за тривалий період вимушеної перерви в роботі;

• напрацювання практики розгляду справ, зокрема за висновками ТСК...

Зрештою новосформований склад ВРЮ, до якого ввійшли представники різних судових інстанцій (касаційної, апеляційної, першої) і спеціалізацій, а також адвокати й науковці, мав стати злагодженою командою.

Можу сказати, що із цими завданнями Рада впоралася.

Звісно, у процесі роботи виникають труднощі... Деякі проблеми були зумовлені недосконалим законодавчим регулюванням відповідних питань. Зміни до Конституції, новий закон «Про судоустрій і статус суддів», проект закону «Про Вищу раду правосуддя» розв’язують низку таких проблем. Зокрема, проблеми кворуму при прийнятті рішень на засіданнях Ради, строків притягнення суддів до відповідальності, підстав зупинення розгляду заяви судді про звільнення до розгляду відповідного дисциплінарного провадження тощо.

Важлива проблема, яку усувають законодавчі зміни, — це одночасне здійснення процедур притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності двома органами: ВРЮ та Вищою кваліфікаційною комісією суддів. Відтепер усі дисциплінарні провадження щодо суддів будуть зосереджені у ВРП. Роль первинного дисциплінарного органу щодо суддів виконуватимуть дисциплінарні палати, які будуть створені у ВРП.

— Які законодавчі зміни, навпаки, можуть ускладнити діяльність ВРП?

— Деякі законодавчі зміни є неоднозначними, в окремих моментах наявна надмірна деталізація діяльності ВРП. Ці питання намагаємось обговорювати на засіданнях Ради з питань судової реформи, під час дискусій щодо відповідних проектів.

Надмірна законодавча деталізація не характерна для розвинених європейських держав, в яких існує тривала традиція та усталена практика правозастосування. Проте в Україні така традиція тільки формується. Тому деталізація відповідних процедур на рівні положень законодавства може бути справді доцільною.

Окремим питанням, на яке часто звертають увагу зарубіжні експерти, є високий рівень відкритості дисциплінарних проваджень щодо українських суддів. Це має на меті захист авторитету правосуддя та ділової репутації окремого судді. Наприклад, у Португалії весь процес дисциплінарного провадження є закритим, у відкритому доступі розміщується тільки остаточне рішення щодо судді після завершення всіх апеляційних процедур. Разом з тим не слід забувати, що в Україні склалася інша ситуація в судовій системі. Підвищений рівень відкритості дисциплінарних проваджень, установлений українським законодавством, є необхідним на цьому етапі заходом, який має на меті відновлення довіри до судової влади. Саме тому місія ВРП сьогодні є такою важливою.

У будь-якому разі певні недосконалі моменти нового законодавчого регулювання плануємо виправляти безпосередньо практикою його застосування, а також на рівні регламенту ВРП, робота над розробленням якого ведеться вже зараз.

— З початком розгляду скарг на суддів незалежно від інстанції суттєво зросте навантаження на Раду. Як у зв’язку із цим члени ВРЮ сприйняли такі перетворення?

— Так, очікується збільшення кількості скарг, які надходитимуть на адресу Ради. Крім того, згідно з «Прикінцевими та перехідними положеннями» нового закону «Про судоустрій і статус суддів» ВРП мають бути передані всі скарги щодо поведінки суддів місцевих та апеляційних судів, не розглянуті ВККС. Ідеться десь про 15 тис. скарг, які потрібно буде опрацювати співробітникам секретаріату та членам Ради.

Звісно, всі розуміють, що навантаження значно зросте. Але і протягом останнього року ВРЮ працювала в дуже напруженому режимі. Ми провели близько 130 засідань, з них майже 50 засідань власне Ради та 80 — секцій. На опрацюванні ВРЮ та її секретаріату перебувало близько 9500 звернень народних депутатів, громадян, установ, організацій, з яких приблизно 5850 — скарги на дії суддів. За період роботи повноважний склад ВРЮ рекомендував звільнити понад 2000 суддів, розглянув усі висновки, що надійшли від ТСК. Очевидно, що ці питання потребували значних часових затрат. Тому до інтенсивної роботи нам, як кажуть, не звикати.

Хоча після 30 вересня у зв’язку з більшим навантаженням актуальним питанням стане пошук нових висококваліфікованих кадрів для секретаріату ВРП, фінансових, технічних ресурсів для виконання нових завдань.

«У законі планується закріпити положення, що слугуватимуть фільтрами для запобігання накопиченню «неналежних» скарг»

— Практика розгляду скарг на суддів вищих судів показує, що в більшості випадків дисциплінарне провадження взагалі не відкривається або згодом приймається рішення про відсутність підстав для застосування санкцій. На вашу думку, скаржники не зловживають своїми правами? Чи потрібно боротися з безпідставними скаргами, адже це теж своєрідний спосіб тиску на суддів?

— Проблема необгрунтованості й неналежного оформлення скарг на суддів є дійсно значною та потребує ефективного розв’язання. Багато скарг — це копії апеляційних і касаційних скарг, оформлених як звернення до ВРЮ. Безумовно, мотивами подання таких скарг нерідко є намагання чинити своєрідний тиск на суддю чи помилкове уявлення щодо можливості перегляду судового рішення у випадку задоволення відповідної скарги.

Для виправлення ситуації заплановано проведення роз’яснювальних заходів, підготовку інформаційних матеріалів для громадян щодо порядку подання скарг на дії суддів, а також процедури їх розгляду. Крім того, на рівні закону про ВРП планується закріпити положення, що слугуватимуть законодавчими фільтрами з метою запобігання надходженню та накопиченню «неналежних» скарг.

— Одне з важливих перетворень в організації роботи ВРЮ — можливість ухвалення рішення про порушення присяги простою більшістю. Як ви оцінюєте ці зміни? Вони не обмежують захист суддів?

— Чинний закон про ВРЮ передбачає, що рішення Ради стосовно внесення подання про звільнення судді за особливих обставин, а також рішення про порушення вимог несумісності приймається більшістю голосів від конституційного складу Ради, тобто щонайменше 11 голосами. З урахуванням поточного складу членів ВРЮ, до якого належать 15 членів, котрі працюють на постійній основі, таке положення призводило до неоднозначних ситуацій. Наприклад, коли 10 із 15 присутніх членів Ради підтримують певне рішення, 4 — проти, доповідач у справі не бере участі в голосуванні, то воно не приймається, хоча й набрало більшість голосів. Таким чином, позиція меншості могла фактично заблокувати рішення більшості, що, безумовно, впливало й на якість обгрунтування такого вердикту.

У проекті закону про ВРП запропоновано розв’язання цієї проблеми шляхом закріплення положення щодо прийняття відповідних рішень Ради або її палати більшістю членів, присутніх на засіданні. Не думаю, що такий порядок може обмежити захист судді. Навпаки, це положення покликане запобігти прийняттю недостатньо обгрунтованих рішень.

— Рішення ВРП щодо застосування дисциплінарних санкцій до суддів можна буде оскаржити тільки з процесуальних підстав. Чи була, на вашу думку, необхідність у таких змінах?

— Згідно з положеннями проекту закону «Про Вищу раду правосуддя» рішення в дисциплінарній справі щодо судді прийматиметься спочатку дисциплінарною палатою, а вже потім може бути винесене суддею на розгляд ВРП, де за його ухвалення має проголосувати більшість присутніх членів Ради. Після цього суддя може звернутися зі скаргою до Верховного Суду.

Підстави, з яких ВС може скасувати рішення ВРП, передбачають обмежений судовий контроль. Суд буде з’ясовувати наявність у рішенні Ради посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких вона дійшла відповідних висновків, а також наявність процесуальних підстав для скасування рішення:

• через неповноважний склад Ради;

• відсутність підпису відповідальної особи;

• неповідомлення належним чином суддю про засідання дисциплінарного органу.

Дуже важливо, що межі судового перегляду рішення ВРП будуть чітко окреслені на рівні законодавства. Це відповідає принципу правової визначеності, який є однією з гарантій дотримання прав, і дозволить не допустити помилкової практики, що склалась у Вищому адміністративному суді, який замість перевірки дотримання меж повноважень державного органу переглядає рішення ВРЮ по суті.

Суд має здійснювати функції судового контролю, не підміняючи при цьому собою державних органів, рішення яких переглядаються.

— Чи правильно я розумію, що починаючи з жовтня, якщо суддя подав заяву про звільнення, ВРЮ матиме тільки місяць для того, щоб її задовольнити. Чи може це стати для суддів, які порушили присягу, механізмом уникнення відповідальності? Адже процедура притягнення до дисциплінарної відповідальності триваліша.

— Ні, неправильно. У проекті закону «Про Вищу раду правосуддя» прямо передбачені повноваження Ради зупинити розгляд питання про звільнення судді з посади у відставку, за власним бажанням чи за станом здоров’я до вирішення питання про його звільнення за наслідками дисциплінарного провадження.

Отже, законопроект установлює запобіжні механізми для зловживань з боку суддів своїм правом на звільнення з посади.

— Одне з нових повноважень, яке отримає ВРП, — ухвалення рішень про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя. На вашу думку, таке відсторонення має бути формальним (якщо є кримінальне провадження — слід відсторонювати) чи Рада має аналізувати особливості кожного подання?

— Проектом закону про ВРП передбачено, що суддю може бути тимчасово відсторонено від здійснення правосуддя за рішенням Ради:

• у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності;

• при проведенні кваліфікаційного оцінювання або в порядку застосування дисциплінарного стягнення.

При цьому Конституцією та законопроектом прийняття рішення щодо відсторонення судді від посади віднесено до повноважень ВРП як органу, а не її палати.

Як убачається з положень проекту, відповідне рішення ВРП щодо відсторонення судді у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності має ухвалюватися більшістю членів ВРП за певною процедурою. Таким чином, проект залишає ВРП певну дискрецію в цьому питанні.

«Якщо нас критикують з обох боків, значить, ми десь посередині й усе робимо правильно»

— На останньому засіданні в серпні ВРЮ ухвалила рішення про звільнення 229 суддів, які бажали піти з посад. А на першому засіданні у вересні опрацювала ще близько 80 таких заяв, на наступних засіданнях теж розглядалися ці питання. У чому, на вашу думку, причина того, що значна кількість законників не бажає продовжувати роботу?

— Думаю, є багато факторів і причин. Перш за все, на мій погляд, — це загальна ситуація із судовою владою.

Звісно, хтось із суддів не має бажання проходити конкурсний відбір, передбачений законом «Про судоустрій і статус суддів»… Але не слід відкидати й психологічного фактору втоми від прискіпливих перевірок, недовіри й тиску громадськості, а також значного навантаження, яке сьогодні лягло на плечі діючих суддів…

Крім того, у червні цього року КС прийняв рішення у справі про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці, яким фактично було відновлено пільги, що колись держава гарантувала для суддів. Це не такі великі кошти, як планувалося раніше. Проте це також може бути одним із чинників, який спонукає суддів звільнятися з посад.

— Скільки у ВРЮ нині перебуває на розгляді заяв суддів про звільнення у відставку чи за власним бажанням? Як ви оцінюєте такий процес, він не загрожує судовій системі?

— Є майже 70 нерозглянутих заяв про звільнення у відставку та близько 15 — про звільнення за власним бажанням. Переважна більшість цих заяв надійшла від суддів, стосовно яких у ВРЮ є матеріали, передані ТСК, опрацювання яких ще не завершено.

Значна кількість заяв про звільнення у відставку та за власним бажанням продовжує надходити від суддів щодня.

Звісно, така ситуація загрожує судовій системі втратою цінних кадрів. Особливо на рівні апеляційних судів. Адже здебільшого заяви про відставку подають саме судді другої інстанції, дуже кваліфіковані та досвідчені.

Якщо не вдасться знайти їм гідну заміну, це дуже вдарить по всій судовій системі. Відновити баланс буде складно. На це піде час...

Заплановане запровадження системи електронного правосуддя, яке передбачає здійснення окремих досудових та судових процедур в електронному вигляді, має значно спростити документообіг у судах та пришвидшити розгляд справ. Водночас навряд чи це зможе розв’язати проблему дефіциту суддівських кадрів…

— Читаючи оцінки діяльності ВРЮ, можемо помітити: Раду критикують із двох сторін. З одного боку, дорікають, що вона вносить подання про звільнення суддів, коли для цього немає підстав, а з другого — навпаки, говорять, що залишає на посадах тих, кого варто було б звільнити. Така різнопланова критика не призводить до того, що у вас опускаються руки, адже будь-яке рішення може зумовити негативні висловлювання?

— Я люблю казати: якщо нас критикують з обох боків, значить, ми десь посередині й усе робимо правильно. Особливість діяльності судових і квазісудових установ у тому, що яке рішення не було б ухвалене, одна зі сторін залишиться незадоволеною.

Звісно, хотілося б отримувати більше розуміння та підтримки, у тому числі від громадськості. Адже метою діяльності ВРП є відновлення довіри до судової влади. Будь-яка критика, особливо коли вона звучить від експертного середовища, повинна бути конструктивною, обгрунтованою та містити певні пропозиції щодо подолання проблеми…

Водночас нашою метою є відновлення довіри з боку самих суддів. Хотілося б, аби вони бачили у ВРП не лише дисциплінарний орган, а перш за все виразника своїх інтересів, гаранта незалежності суддів та захисту від будь-якого тиску.

— Після появи у ВРЮ вакантних посад з’їзд суддів повинен буде їх заповнити. На які якості кандидатів до Ради звертали б увагу ви, якби брали участь у голосуванні?

— Проект закону про ВРП закріплює чіткі та досить високі вимоги до особи, яка може претендувати на посаду члена Ради. Серед них, на мій погляд, досить важливими є вимоги щодо професійного стажу суддів, які можуть бути обраними на посаду члена ВРП. Вирішення питань, віднесених до компетенції колегіального органу, потребує наявності як високого професіоналізму, розуміння системи судової влади зсередини, яке набувається з досвідом, так і життєвої мудрості, усталених етичних принципів і переконань.