Закон і Бізнес


ВККС більше не дисциплінує

Яких повноважень ВРП варто остерігатися законникам, скарги на котрих не встигла розглянути комісія


Тепер ВККС весь час присячуватиме проведенню кваліфоцінювання, конкурсам та добору охочих служити Феміді.

№40 (1286) 01.10—07.10.2016
КСЕНІЯ МАГНУШЕВСЬКА
24802

Вища кваліфікаційна комісія суддів позбулася дисциплінарного тягаря вагою в більш ніж 10 тис. звернень щодо поведінки володарів мантій. Усі скарги перейдуть до Вищої ради правосуддя і розглядатимуться за новими, однаковими для представників усіх інстанцій, правилами. Відтепер в окремих випадках члени цього органу самі ініціюватимуть дисциплінарне провадження. До того ж навіть після рішення суду на користь служителя Феміди ВРП не відпустить йому гріхів.


Процедура вже не та

29 вересня стало для ВККС останнім днем багаторічної «дисциплінарної» епохи. Тепер комісія займатиметься виключно кваліфікаційними питаннями і більше не дисциплінуватиме суддів. Хоча вона змушена буде витратити деякий час на розгляд «дисциплінарок».

Адже відповідно до «Прикінцевих та перехідних» положень нової редакції закону «Про судоустрій і статус суддів» ВККС має завершити всі справи, які були відкриті на день набрання чинності актом. За інформацією «кваліфікаційників», таких процедур не набереться й сотні. Тож скарги на цих володарів мантій розглядатимуться за старими правилами.

Що стосується служителів Феміди, нарікання на поведінку яких вивчатиме ВРП, то вони стануть «дегустаторами» нових підходів до розгляду «дисциплінарок». І хоча перелік стягнень, які можуть застосовуватися до суддів, залишиться колишнім, процедура докорінно змінилася: від підстав притягнення законників до відповідальності до оскарження рішення ВРП.

Одна справа тягне за собою іншу

До списку підстав подання скарг додалося 5 пунктів. Так, володар мантії відповідатиме за неподання або несвоєчасне подання двох декларацій: родинних зв’язків та доброчесності. А також за те, що запише в цих документах завідомо недостовірні відомості.

Можуть покарати й за небажання вдосконалити свої знання та потім блиснути ними: за непроходження курсу підвищення кваліфікації в Національній школі суддів у разі отримання відповідного дисциплінарного стягнення чи за непроходження подальшого кваліфоцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя. Або ж за непідтвердження здатності розглядати справи за результатами оцінювання.

Тобто, виходить, потрапивши в одну біду, суддя може накликати на себе іншу. Припустімо, за результатами розгляду однієї «дисциплінарки» законника тимчасово відсторонили від вирішення спорів, позбавили права на отримання доплат до посадового окладу й відправили на навчання до НШС. Після цього він повинен пройти кваліфоцінювання та переконати в тому, що може якісно розглядати справи. Якщо суддя не виконає однієї з цих умов, наприклад не підтвердить здатності служити Феміді, не виключено, що на нього заведуть ще одну «дисциплінарку». Й наступне стягнення буде більш суворим: переведення до установи нижчого рівня або ж звільнення.

Суб’єктна коректива

До речі, одну з підстав притягнення до відповідальності законотворці підкоригували. Раніше проступком уважалося неповідомлення суддею про випадок утручання в його діяльність. Такий вид непослуху залишився, однак змінилися суб’єкти, до яких має звертатися володар мантії. Тепер йому необхідно повідомляти про тиск ВРП та Генерального прокурора.

Можливо, розробники нової версії закону вважають, що завдяки такій корективі вдасться зменшити випадки тиску. Проте, як показує досвід минулих років, ні Рада суддів, до якої зверталися володарі мантій, ні Генпрокурор, якому у свою чергу писали «самоврядники», не змогли виправити ситуацію.

Ймовірно, після суб’єктної корективи нічого не зміниться і для суддів: головне для них — устигнути протягом 5 днів повідомити ВРП та Генпрокурора про втручання, аби не наразитися на «дисциплінарну» небезпеку.

Власна ініціатива

Основні правила розгляду «дисциплінарок» перекочували із закону «Про судоустрій і статус суддів» до акта про ВРП. Поки що є тільки проект такого документа. Швидше за все, парламентарі залишать його в такому ж вигляді, тому певні висновки про дисциплінарні зміни можна робити вже сьогодні.

Так, новим у процедурі розгляду скарг на поведінку володарів мантій буде те, що справу вестиме окрема дисциплінарна палата ВРП (до її складу входитиме щонайменше 4 члени Ради). Законодавець застосував такий підхід для того, аби «дисциплінарки» надовго не затримувались у ВРП. Однак, на думку експертів, роботи органу тільки додасться: служителі Феміди, не задоволені як вердиктом, так і, ймовірно, складом палати, зможуть скористатися правом на оскарження її рішення до самої Ради.

До речі, палата може ініціювати дисциплінарне провадження щодо судді. Так, якщо в процесі розгляду конкретної справи «дисциплінарники» дійдуть висновку про наявність ознак проступку в діяннях інших володарів мантій або наявність ознак іншого гріха в діяннях судді, щодо якого палата «веде розслідування», остання може ухвалити рішення про відкриття справи за власною ініціативою.

На думку фахівців, з одного боку, «дисциплінарників» наділили «благородними» функціями: не залишати поза увагою виявлений проступок. А з другого — дали їм у руки ниточки, за які в разі потреби можна смикати служителів Феміди. Навіть тих, на кого ніхто не скаржився.

Закрита відкритість

Деякі зміни торкнулися й відкритості засідань. Так, за мотивованим клопотанням законника палата має право розглядати «дисциплінарку» за зачиненими дверима за умови, що це є необхідним «для забезпечення незалежності судді або авторитету правосуддя». Втім, рішення про закритий режим уважається ухваленим, якщо за нього проголосували всі члени палати.

Є ще один нюанс: у старому законі «Про судоустрій і статус суддів» було зазначено, що дисциплінарна справа розглядається у відкритому засіданні. На нього запрошуються скаржник або його представник та суддя, стосовно якого відкрито справу. «Будь-які заінтересовані особи мають право бути присутніми на засіданні», — таким було одне з положень закону.

У проекті акта про ВРП теж ідеться про відкритість, однак про участь будь-кого під час «дисциплінарного розслідування» — жодної згадки. На думку окремих експертів, Рада як квазісудовий орган не допустить, щоб дисциплінарний процес над суддями був закритим від сторонніх, бо це не відповідатиме європейським стандартам. Тож Рада може прописати правила щодо присутності зацікавлених осіб у своєму регламенті.

Інші ж фахівці дають менш оптимістичні прогнози. Вони вважають, що ВРП може запровадити й деякі обмеження на участь у засіданнях. Аргументом на користь цього припущення може слугувати й те, що свого часу Вища рада юстиції закрила від сторонніх очей зібрання дисциплінарної секції.

Страховка від скасування

Про звуження права на оскарження в суді рішень ВРП почали говорити ще тоді, коли з’явився проект закону «Про Вищу раду правосуддя». Як неодноразово писав «ЗіБ» (див. №№28, 38), вердикт Ради, ухвалений за результатами розгляду скарги на рішення дисциплінарної палати, може бути оскаржений та скасований виключно з 4-х процедурних підстав.

Немає сумніву, що Рада дотримуватиметься процедурних вимог, тим самим позбавляючи володаря мантії права звернутися до Верховного Суду. Але, навіть якщо станеться так, що ВРП припуститься помилки та її «дисциплінарне рішення» дійде до найвищої установи в системі судоустрою, а ВС скасує його, служителю Феміди не вдасться уникнути стягнення.

Адже від таких випадків ВРП застрахують: якщо «верховники» скасують вердикт Ради, вона в пленарному складі повинна повторно розглянути відповідну дисциплінарну справу. На практиці це може виглядати так: ВРП прийме аналогічне попередньому рішення, виправивши процедурні недоліки, які стали підставою для скасування. Тому фактично розгляд дисциплінарної справи не виходитиме за межі Ради: в ній він як розпочнеться, так і закінчиться.

Замість епілогу

Законодавець пояснив об’єднання всіх «дисциплінарок» під одним дахом бажанням уніфікувати практику притягнення володарів мантій до відповідальності. Втім, окремі фахівці бачать у цьому намагання зробити з ВРП першу та останню інстанцію розгляду скарг: навіть після рішення суду Рада фактично «переглядає» дисциплінарну справу повторно. Крім того, ВРП наділяється такими повноваженнями, які дозволять їй карати тих чи інших служителів Феміди за власною ініціативою.

Ймовірно, законники пошкодують про те, що ВККС більше не відповідає за їх дисциплінування. Адже її вердикт можна було оскаржити до іншого органу — суду, який міг переглянути «дисциплінарку» по суті та прийняти відповідне рішення. Нині ж із «дисциплінарних» рук ВРП не вирветься жоден володар мантії, який схибив. І Рада на власний розсуд визначатиме, згрішив суддя чи ні.