Сім’я за добу

До яких наслідків може призвести прискорення процедури одруження та розлучення

Парламент запропоновані зміни ще не розглянув, але в Одесі вже відкрито «шлюбну світлицю», в якій можна одружитися за прискореною процедурою.

Урядовці вирішили спростити процедуру реєстрації як шлюбів, так і розлучень. І хоча відповідну ініціативу ще не розглянули у парламенті — пілотний проект уже працює. Разом з тим запровадження таких нововведень може призвести до збільшення кількості шлюбів, які не витримують перевірки часом. До того ж у деяких випадках зміни можуть порушити права наречених.

День у день

Ще в травні у Верховній Раді зареєстровано урядовий проект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері державної реєстрації актів цивільного стану щодо приведення їх у відповідність з європейськими стандартами» (№4605).

А 13 липня Кабмін ухвалив пілотний проект щодо реєстрації шлюбу протягом однієї доби. Відповідно до акта за кілька тижнів зареєструвати шлюб за спрощеною процедурою можна буде в Маріуполі, Сєвєродонецьку та Херсоні. Це полегшить процедуру реєстрації шлюбу для українських громадян з тимчасово окупованих територій, які можуть протягом доби виїхати, отримати українське свідоцтво про шлюб і повернутися. Також до пілотного проекту включені Київ, Одеса і Львів.

На нашу думку, безперечними позитивними сторонами цього проекту є можливість подання документів для реєстрації актів цивільного стану в електронній формі та реєстрація за принципом екстериторіальності: заяви можуть бути подані до будь-якого повноважного органу за вибором заявників.

Однак дискусійною залишається проблематика прискореної процедури укладення та розірвання шлюбу, а також унесення запису про батька дитини, народженої в матері, яка не перебуває в шлюбі.

Так, відповідно до проекту ч.1 ст.32 Сімейного кодексу пропонується викласти в такій редакції: «Шлюб реєструється в один з робочих днів органу державної реєстрації актів цивільного стану, обраний нареченими, у тому числі в день подання заяви про реєстрацію шлюбу».

Щоправда, варто пояснити: хоча у ЗМІ значний резонанс викликають положення, які дають можливість зареєструвати шлюб та розірвати його за одну добу, цей строк не є імперативним. Згаданий проект залишає право на реєстрацію шлюбу чи його розірвання не тільки в день подання відповідної заяви, а й у будь-який інший робочий день.

Звичайно, можливість реєстрації шлюбу за один день сприятиме кращому захисту прав та інтересів жителів тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб. Але виникає питання: чи відповідає в загальнодержавному контексті право зареєструвати шлюб у прискореному порядку виконанню державою своїх основних функцій згідно з ст.27 СК — забезпеченню стабільності відносин між чоловіком та жінкою, охороні прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також забезпеченню інтересів держави та суспільства?

Адже чинна редакція ст.32 СК передбачає одномісячний строк, після спливу якого можна реєструвати шлюб. Щоправда, винятки робляться за наявності поважних причин та в разі вагітності нареченої.

Якщо ми звернемося до історії, то побачимо, що встановлення такого строку запозичене з канонічного та звичаєвого права. Оскільки вінчання було дуже важливою подією в житті людини, до нього належало готуватися. Вінчання відбувалося після трьох «оповідей» священика на недільних богослужіннях, які робилися з метою виявлення перешкод для укладення шлюбу.

Реєстрація шлюбу за одну добу явно порушує право наречених (осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу) на взаємну обізнаність щодо стану здоров’я. Так, ст.30 СК (яка не підлягає зміні відповідно до проекту) передбачено обов’язок молодят повідомляти один одного про стан здоров’я. Держава у свою чергу забезпечує створення таких умов для їхнього медичного обстеження. Порядок такого обстеження затверджений постановою Кабміну від 16.11.2002 №1740. У ньому визначено, що орган державної реєстрації актів цивільного стану під час прийому заяви про реєстрацію шлюбу інформує наречених про можливість медичного обстеження та за їх бажанням видає направлення за зразком, затвердженим МОЗ. Лікувально-профілактичні заклади зобов’язані провести медичне обстеження молодят протягом 20 днів після їх звернення до цих закладів. Згідно із ч.5 ст.30 СК приховування відомостей про стан здоров’я одним з наречених, наслідком чого може стати порушення фізичного або психічного здоров’я іншого нареченого чи їхніх нащадків, може бути підставою для визнання шлюбу недійсним.

Час на роздуми

Виходимо з такого: навіть якщо у ХХІ ст. установлення одномісячного строку є надмірним і таким, що не відповідає сучасним викликам, рішення про укладення шлюбу має бути виваженим, обміркованим і перевіреним принаймні коротким проміжком часу, наприклад 10 днями, щоб уникнути впливу емоцій або інших швидкоплинних чинників, а також переконатись у відсутності перешкод.

В іншому випадку «експрес-шлюб» може завершитися «експрес-розлученням», що жодним чином не сприятиме зміцненню інституту шлюбу, який опинився у важкому становищі.

Так, за даними Держкомстату, у 2015 р. на 295 тис. укладених шлюбів в Україні припадає 130,7 тис. розлучень. Тобто розлучаються 44,3% пар. А якщо взяти до уваги цивільні шлюби, які також розпадаються, то рівень розлучень, за даними фахівців, сягає 61%. Тобто розпадається більш як половина пар! Це найвищий показник у Європі.

Тому нова редакція стст.28, 32 СК підлягає приведенню у відповідність до:

• норм чинної ст.30 СК (та пов’язаних з нею підзаконних актів), але зі скороченням терміну медичного обстеження, наприклад до 5 календарних днів із дня звернення до медичних закладів;

• норм чинної ст.32 СК (та пов’язаних з нею підзаконних актів) з наданням загального строку мінімум 10 календарних днів з дня подання заяви про реєстрацію шлюбу, за винятком громадян України, які зареєстровані або постійно проживають на тимчасово окупованих територіях або в зоні проведення АТО і хочуть зареєструвати шлюб у день подання відповідної заяви.

Позасудове розлучення

Що стосується розірвання шлюбу, то проект також передбачає суттєві зміни, зокрема, відсутній будь-який строк для примирення подружжя за спільною заявою.

Якщо раніше розірвання шлюбу державним органом РАЦС можливе було лише для подружжя, яке не має дітей (ст.106 СК), то нині пропонується, щоб шлюб можна було розірвати за спільною заявою подружжя не в суді (як було раніше за наявності неповнолітніх дітей), а в РАЦС «незалежно від наявності у подружжя дітей, спору щодо їх утримання, місця проживання дітей, участі у забезпеченні створення умов їх життя тим з батьків, хто буде проживати окремо, умов здійснення ним права на особисте виховання дітей, а також наявності між подружжям майнового спору».

У судовому порядку пропонується розривати шлюб лише в разі існування відповідного спору.

І якщо чинна редакція ст.106 СК установлює місячний строк для розірвання шлюбу з дня подання відповідної заяви до РАЦС, то проект передбачає прискорені строки: «Шлюб розривається в день подання такої заяви або в інший робочий день органу державної реєстрації актів цивільного стану, обраний подружжям, якщо вона не була відкликана».

З необхідністю скорочення строків для розірвання шлюбу можна певною мірою погодитись, якщо мова йде про подружжя, яке не має дітей.

Хоча, на наш погляд, необхідно встановити мінімальний строк для примирення, наприклад 10 днів від дня подання заяви до органу, який має відповідні повноваження, аби виключити розірвання шлюбу під емоційним впливом або за певних конфліктних ситуацій, що інколи трапляються в житті великої кількості подружніх пар і згодом врегульовуються.

Занепокоєння викликає виключення положень ст.109 СК, відповідно до яких «подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей». Також у цій статті зазначається, що договір між подружжям про розмір аліментів на дитину має бути нотаріально посвідчений. А суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після цього не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей. Згідно із чинною нормою суд постановляє рішення про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання заяви. До закінчення цього строку дружина і чоловік мають право відкликати заяву про розірвання шлюбу.

Натомість, за проектом, органи державної реєстрації актів цивільного стану (органи місцевої влади та/або нотаріуси) не будуть уповноважені встановлювати відповідність дійсної волі дружини та чоловіка на розлучення за наявності спору щодо дітей (їх утримання, місця проживання, участі в забезпеченні умов їх життя тим з батьків, хто буде проживати окремо, умов здійснення ним права на особисте виховання дітей). Такими повноваженнями наділений тільки суд, який перевіряє зміст укладеного між батьками дитини письмового договору щодо її майнових та немайнових прав.

За таких обставин розірвання шлюбу за спрощеною процедурою в разі наявності неповнолітніх дітей не видається доцільним, тим більше протягом одного дня. Адже лише в судовому порядку необхідно встановлювати, чи відповідає заява дійсній волі чоловіка та дружини, та головне — сконцентрувати свою увагу на влаштуванні подальшого життя дитини, батьки якої мають намір розлучитися.

«Батьківська» графа

Сумніви викликає порядок унесення запису про батька дитини, народженої в матері, яка не перебуває в шлюбі. Вітчизняний законодавець час від часу повертається до вирішення питання: чи слід заповнювати графу «Батько» в актовому записі про народження дитини, мати якої не перебуває в шлюбі й батьківство щодо якої не визнане. Відповідно до указу Президії Верховної ради СРСР від 8.07.44 судове встановлення батьківства було заборонене. Це породило проблему прочерку, оскільки у свідоцтві про народження дитини, яка з’явилася на світ не в шлюбі, запис у графі «Батько» не робився. Як справедливо відзначає Зорислава Ромовська в науково-практичному коментарі до СК, цей прочерк був своєрідним тавром для людини не тільки в дитинстві, а й у зрілому віці.

Основи законодавства СРСР та союзних республік про шлюб і сім’ю 1968 р. розв’язали проблему запису в графі «Батько» таким чином: прізвище батька дитини записувалося за прізвищем матері, а його ім’я та по батькові — за вказівкою матері. Чинною редакцією ч.1 ст.135 СК матері дитини також надається право вказати ім’я та по батькові батька дитини, народженої поза шлюбом, на власний розсуд: «При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім’я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою».

Але проектом №4605 пропонується повернутися до цієї проблематики і внести до ст.135 СК такі зміни: «При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, за відсутності заяви матері та батька або рішення суду запис про батька дитини в актовому записі та свідоцтві про народження не провадиться».

У пояснювальній записці до проекту така новація обгрунтовується врахуванням міжнародного досвіду (Грузії, Литви, Естонії). До переваг реєстрації з прочерком у графі «Батько» можна віднести відсутність необхідності отримувати додаткові документи на підтвердження статусу матері-одиначки (витягу з актового запису про народження).

Однак, з етичної точки зору, відсутність запису про батька у свідоцтві про народження (навіть зробленого за допомогою юридичної фікції) може спричинити психологічну травму для дитини та самої матері, у зв’язку з чим хотілось би більш детально дослідити мотиви, якими керується законодавець при внесенні таких змін, та встановити, чи відповідає запропонований порядок реєстрації інтересам дитини.

Що стосується визначення прізвища та по батькові дитини, то згідно з передбаченими документом змінами прізвище дитини, народженої жінкою, яка не перебуває в шлюбі, за відсутності добровільного визнання батьківства, визначається за прізвищем матері, а по батькові дитини — за заявою матері, що фактично збігається з наявним порядком реєстрації.

Ім’я на заміну

Водночас позитивною зміною, що вноситься до ст.149 СК та ст.295 Цивільного кодексу, є надання дитині, яка досягла 16 років, права змінити своє по батькові. Адже чинна редакція ст.149 СК передбачає таке право лише у випадку, коли батько змінює своє ім’я, і при досягненні 14 років. Стаття 295 ЦК надає право громадянам змінити на власний розсуд прізвище та ім’я по досягненні 16 років.

Цілком погоджуємося з пропозицією щодо зміни по батькові, оскільки дитина, яка досягла 16 років, уже займає своє місце в суспільстві, готується до самостійного життя й має право на зміну імені, по батькові та прізвища з об’єктивних міркувань милозвучності, через власні уподобання, у зв’язку зі змінами особистих обставин тощо.

Тут слід згадати рішення Європейського суду з прав людини від 16.05.2013 у справі «Гарнага проти України», в якому він зазначив, що регулювання питання зміни по-батькові фізичних осіб в Україні має недоліки, які не відповідають закріпленій законодавством свободі зміни імені, невід’ємною частиною якого є по батькові. Відповідно, ЄСПЛ у діях національних органів, які відмовили заявниці в зміні по батькові з посиланням на чинні норми СК та Правил державної реєстрації актів громадянського стану, визнав порушення ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на повагу до приватного життя».

Слід також відзначити, що в разі ухвалення закону можуть виникнути спори щодо тлумачення поняття «копії документів, які підтверджують припинення попереднього шлюбу, та документів, що підтверджують законність перебування іноземця на території України» згідно з новою нормою закону «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», за якою «жінка та чоловік додають до заяви про реєстрацію шлюбу, поданої в електронній формі, відскановані копії паспорта громадянина України, паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, копії документів, що підтверджують припинення попереднього шлюбу, а також документів, що підтверджують законність перебування іноземця, особи без громадянства на території України. Відповідальність за достовірність зазначених у такій заяві відомостей, а також доданих до неї копій документів несуть жінка та чоловік».

Враховуючи все викладене, комітет сімейного права ВГО «Асоціація адвокатів України» вважає, що деякі пропозиції проекту №4605 є передчасними та не передбачають унесення змін до інших основних нормативно-правових актів. Крім того, з огляду на втручання в усталену сімейну політику та основні кодекси зміни, що пропонуються, мають бути схвалені відомими науковими інституціями, які займаються правовою проблематикою сім’ї та шлюбу.

Тому в комітеті вирішили звернути увагу громадськості та наукових кіл на висвітлені складні моменти у зв’язку із запровадженням таких змін і висловили готовність узяти участь в обговоренні цього проекту.