Закон і Бізнес


Неподання за межами повноважень

ВСУ визначився з приводу підстав дослідження рефератів та рецензій


№34-35 (1280-1281) 13.08—31.08.2016
3421

ВРЮ не мала законодавчих підстав досліджувати реферат та рецензію на нього, посилатися на них у своєму рішенні.


Верховний Суд України

Іменем України

Постанова

12 квітня 2016 року м.Київ №п/800/385/15

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого  Прокопенка О.Б.,

суддів: Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Самсіна І.Л., Терлецького О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Особи 10 до Вищої ради юстиції про визнання рішення незаконним, визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2015 року позивач звернувся до Вищого адміністративного суду як суду першої інстанції з позовом у порядку ст.1711 Кодексу адміністративного судочинства до ВРЮ, в якому просив:

• визнати рішення ВРЮ про відмову у внесенні Президентові подання від 17.09.2015 №517/0/15-15 про призначення Особи 10 на посаду судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області незаконним;

• визнати дії ВРЮ про відмову у внесенні Президентові подання протиправними;

• зобов’язати ВРЮ внести подання Президентові.

На обгрунтування позову послався на незаконність рішення, оскільки підстав для відмови у внесенні подання не було, а негативна рецензія на реферат на тему «Злочин, його види та стадії», в якій, зокрема, зазначено, що автор при написанні роботи використав тексти з різних видань без посилання на джерела, видаючи висновки авторів статей та робіт за свої, не може бути підставою для відмови у внесенні подання.

Суд установив, що 5.04.2012 позивач звернувся до Вищої кваліфікаційної комісії суддів із заявою про участь у доборі кандидатів на посаду судді вперше, оголошеному рішенням ВККС від 28.03.2012, та подав документи, передбачені ст.67 закону «Про судоустрій і статус суддів» від 7.07.2010 №2453-VI.

Рішенням ВККС від 30.05.2012 №182/пп-12 позивач допущений до добору кандидатів на посаду судді вперше та до складання анонімного тестування (іспиту) з метою виявлення рівня загальних теоретичних знань у галузі права.

5.06.2012 позивач пройшов анонімне тестування (іспит), за результатами якого набрав 69 балів і згідно з рішенням ВККС від 4.07.2012 №196/пп-12 був допущений до складання кваліфікаційного іспиту.

11, 19 та 20.09.2012 Особа 10 складав кваліфікаційний іспит, за його результатами набрав 68 балів і згідно з рішенням ВККС від 12.11.2012 року №1597/пп-12 визнаний таким, що склав кваліфікаційний іспит і зарахований до резерву на заміщення вакантних посад суддів. За результатами тестування позивач набрав 36 балів, що становило середній результат, а за результатами письмового кваліфікаційного іспиту (19 та 20.09.2012) позивач отримав 32 бали із 40 можливих, що становило високий результат порівняно з іншими кандидатами.

Рішенням ВККС від 23.12.2013 №1129/пп-13 визначений рейтинг кандидатів на посаду судді вперше, згідно з яким позивач займав у ньому 38-е місце.

Рішенням від 18.11.2013 №491пп-13 ВККС оголосила конкурс на заміщення 81 вакантної посади судді в місцевих судах загальної юрисдикції серед кандидатів на посаду судді вперше, які перебувають у резерві на заміщення вакантних посад судді, в тому числі конкурс на заміщення однієї вакантної посади судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області.

19.12.2013 року Особа 10 подав до комісії заяву про участь у конкурсі на заміщення вакантної посади судді зазначеного суду.

За результатами розгляду його заяви відповідно до критеріїв конкурсного добору, передбачених ст.71 закону №2453-VI (у редакції 2010 року), рішенням ВККС від 23.12.2013 №1126/пп13 Особа 10 визнаний переможцем конкурсу на заміщення вакантної посади судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області.

Рішенням від 2.04.2014 ВККС рекомендувала Особу 10 для призначення на посаду судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області.

На підставі стст.66, 71, 91 закону №2453-VI у редакції, яка діяла до набрання чинності законом «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 №192-VIII, ВККС відповідно до рішення від 2.04.2014 
№73/пп-14 внесла рекомендацію ВРЮ від 9.04.2014 про призначення Особи 10 на посаду судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області.

Під час проведення перевірки матеріалів щодо Особи 10 член ВРЮ не виявила порушень порядку призначення на посаду судді вперше, встановленого законом №2453-VI, та внесла пропозицію внести подання. Водночас у своєму висновку член ВРЮ зауважила, що в матеріалах стосовно кандидата на посаду судді Особи 10 міститься реферат на тему «Злочин, його види та стадії», поданий ним безпосередньо до ВРЮ, на який член ВРЮ дав негативну рецензію. Так, рецензент звернув увагу на те, що автор при написанні роботи запозичив тексти з різних видань без жодних посилань на джерела, видаючи висновки авторів статей та робіт за свої.

Секція ВРЮ з питань призначення суддів на посади та звільнення їх з посад на засіданні 8.08.2015, розглянувши матеріали щодо Особи 10, дійшла висновку рекомендувати ВРЮ прийняти рішення щодо внесення подання.

Водночас 17.09.2015 ВРЮ прийняла рішення. Підставою для його прийняття було ненабрання необхідної кількості голосів членів ВРЮ (14 або більше), передбаченої положеннями ст.29 закону «Про Вищу раду юстиції» від 15.01.98 №22/98-ВР, при розгляді питання про внесення подання.

ВАС постановою від 11.01.2016 позов Особи 10 задовольнив частково: визнав протиправним та скасував рішення й зобов’язав ВРЮ розглянути матеріали стосовно Особи 10 про внесення подання. У решті заявлених позовних вимог відмовив.

Задовольняючи позовні вимоги частково, ВАС виходив із того, що при прийнятті рішення ВРЮ не мала законних підстав досліджувати реферат та рецензію на нього, посилатися на них у рішенні, що призвело до порушення норм чинного законодавства, а також порушення прав позивача. Суд дійшов висновку про те, що рішення прийняте ВРЮ в межах наданих повноважень, однак з порушенням норм чинного законодавства, тому рішення підлягає скасуванню як протиправне. Щодо позовних вимог про зобов’язання ВРЮ внести подання суд дійшов висновку про те, що це питання відноситься до дискреційних повноважень ВРЮ, а тому в цій частині позовних вимог необхідно відмовити із зобов’язанням відповідача розглянути матеріали стосовно Особи 10.

Не погоджуючись із постановою ВАС від 11.01.2016, відповідач звернувся до ВС із заявою про її перегляд з підстави, передбаченої п.4 ч.1 ст.237 КАС, в якій просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС уважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 131 Конституції встановлено, що до відання ВРЮ належить, зокрема, внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад.

Повноваження ВРЮ регламентуються законом №22/98-ВР.

Згідно з ст.3 цього закону ВРЮ надані повноваження, зокрема, вносити подання Президенту про призначення суддів на посади вперше.

Відповідно до ст.24 зазначеного закону засідання ВРЮ вважається правомочним, якщо на ньому присутні більшість членів ВРЮ від її конституційного складу. Рішення приймається більшістю від конституційного складу ВРЮ, якщо іншого не передбачено цим законом.

Відповідно до ч.4 ст.29 закону №22/98-ВР у разі встановлення порушень порядку, які призвели або могли призвести до неправильних результатів добору, ВРЮ приймає вмотивоване рішення про відмову у внесенні подання щодо призначення кандидата (кандидатів) на посаду судді.

Суд установив, що член ВРЮ при проведенні відповідної перевірки не виявив порушень порядку призначення на посаду судді та вніс пропозицію про внесення подання Президентові про призначення Особи 10 на посаду судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області. Аналогічного висновку дійшла секція ВРЮ з питань призначення суддів на посади та звільнення їх з посад.

Згідно із ч.1 ст.29 закону №22/98-ВР (у редакції, чинній на час прийняття рішення) призначення на посаду судді вперше здійснюється Президентом на підставі подання ВРЮ. Частина 6 наведеної статті встановлює, що пропозиція про внесення подання Президентові щодо призначення на посаду судді вважається прийнятою, якщо за неї проголосували не менш як 14 членів ВРЮ. В інших випадках приймається рішення про відмову у внесенні подання щодо призначення кандидата на посаду судді.

Як установив суд і вбачається зі змісту рішення, ВРЮ не виявила порушень порядку призначення на посаду судді вперше, встановленого законом №2453-VI (у редакції, яка діяла до набрання чинності законом №192-VIII), проте, відмовляючи у внесенні Президентові подання, посилається на наявність у матеріалах кандидата на посаду судді Особа 10 реферату на тему «Злочин, його види та стадії», поданого відповідно до ст.29 закону №22/98-ВР (у редакції, що діяла на дату внесення рекомендації), на який надано негативну рецензію.

Вищий адміністративний суд визнав такі посилання відповідача необгрунтованими і такими, що не відповідають чинному на час прийняття рішення законодавству, виходячи з такого.

Частиною 2 ст.29 закону №22/98-ВР (чинної на час подання рекомендації ВККС) було передбачено подання документів, зокрема примірника реферату з питань правознавства, підготовленого кандидатом на посаду судді, та рецензії на цей реферат, яким разом з іншими матеріалами щодо кандидата на посаду судді повинна надаватися відповідна оцінка при прийнятті рішення ВРЮ. Про що зазначалося і в регламенті ВРЮ, затвердженому рішенням ВРЮ від 4.10.2010.

Водночас на час прийняття рішення діяла редакція ст.29 закону №22/98-ВР зі змінами, внесеними законом №192-VIII, відповідно до якої ВРЮ приймає рішення щодо внесення подання про призначення на посаду судді вперше на підставі розгляду рекомендації ВККС, до якої обов’язково додається особова справа кандидата на посаду судді вперше та будь-які інші матеріали, які дають змогу перевірити дотримання передбаченого законом №2453-VI порядку призначення на посаду судді вперше. У разі необхідності ВРЮ має право отримувати такі матеріали від ВККС, робити запити до будь-яких підприємств, установ та організацій з метою перевірки відповідної інформації.

Отже, наведена норма права не передбачає подання реферату та рецензії на нього до особової справи кандидата на посаду судді. Не містить указаних положень і Регламент, затверджений рішенням ВРЮ від 30.07.2015, який діяв на час прийняття рішення.

На підставі аналізу наведених норм права, які діяли на час прийняття рішення, ВАС дійшов правильного висновку про те, що ВРЮ приймає рішення щодо внесення подання про призначення на посаду судді вперше на підставі розгляду рекомендації ВККС, особової справи кандидата на посаду судді вперше та будь-яких інших матеріалів, які дають змогу перевірити дотримання передбаченого законом №2453-VI порядку призначення на посаду судді вперше, які не передбачали наявність реферату та рецензії на нього, що в судовому засіданні підтвердив представник відповідача.

Разом з тим згідно з наданою відповідачем копією витягу з протоколу №10 засідання ВРЮ від 17.09.2015 при розгляді матеріалів щодо кандидата на посаду судді Особи 10 з’ясовувалися лише питання щодо підготовленого позивачем реферату та відповідальності за порушення авторського права, тобто при прийнятті рішення відповідач, на порушення вимог ст.29 закону №22/98-ВР, узяв до уваги реферат і рецензію на нього, які не передбачені наведеною нормою закону.

Виходячи з наведеного, при прийнятті рішення ВРЮ не мала законодавчих підстав досліджувати реферат та рецензію на нього, посилатися на них у рішенні, що призвело до порушення норм чинного законодавства, а також порушення прав позивача.

Отже, висновок ВАС про те, що рішення, прийняте ВРЮ в межах наданих повноважень, однак з порушенням норм чинного законодавства, підлягає скасуванню як протиправне із зобов’язанням відповідача розглянути матеріали стосовно Особи 10, грунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, тому в задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись стст.241, 242, 244 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні заяви ВРЮ відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого п.3 ч.1 ст.237 КАС.