«Верховні» кадри

Які штрихи до портрету майбутніх суддів ВС додадуть іноземні володарі мантій

Вища кваліфікаційна комісія суддів вирішила застосувати для відбору кандидатів до Верховного Суду «консультативний підхід»: радиться з володарями мантій з інших країн з приводу процедури заповнення вакансій. З’ясувалося, що в деяких державах «верховники» не складають кваліфікаційного іспиту, а громадськість не втручається в процес відбору. Які з цих особливостей перейме ВККС для формування складу нового ВС та чи спрацюють вони в українських реаліях?

Португалія: більшість — за суддями

Нова редакція закону «Про судоустрій і статус суддів» дозволила «кваліфікаційникам» самостійно встановлювати правила проведення конкурсу до нового ВС, які ВККС повинна записати до розробленого нею положення. Поки що комісія визначається з нюансами майбутнього змагання. У цьому їй допомагають іноземні «верховники». Виявляється, в їхніх країнах набагато простіше ставляться до відбору претендентів до ВС.

Як зауважив заступник голови ВККС Микола Патрюк, у пошуках способів та методів формування нової судової системи комісія, зокрема, керується принципом: «І чужому научайтесь, і свого не цурайтесь». Так, недавно члени ВККС провели відеоконференцію з віце-президентом ВС Португалії Себастіаном Хосе Котіньо Повасом.

Він розповів, що в їхній установі всього 3 палати: цивільна, кримінальна та соціальна, а до її складу входять 62 служителі Феміди. Претендувати на «верховну» мантію можуть судді апеляційної інстанції, а також прокурори та науковці. При цьому більшість у ВС Португалії становлять саме вихідці із судової системи. Оцінює кандидатів спеціальне журі з відбору, яке складає 3 окремі рейтингові списки із суддів, прокурорів та науковців. Прикметно, що представники цих професій між собою не порівнюються.

Під час оцінювання кандидата перевіряється його репутація, інформація про його рішення (якщо це служитель Феміди). Наприклад, науковцям ставлять запитання щодо теми дисертації чи рішень суду, які стосуються теми дисертації. Також претендент на «верховне» крісло не повинен мати дисциплінарних стягнень.

Зазвичай кандидат до ВС — це юрист віком 50—60 років. Прокурори та науковці можуть бути й молодшими, але при цьому в них за плечима має бути принаймні 20-річний стаж у галузі права.

Польща: «верховники» оцінюють колег

Схожі вимоги до претендентів до ВСУ Польщі. Про це «кваліфікаційникам» розповіла представниця цієї інституції Катажина Гонера. За її словами, сьогодні Україна перебуває в тій ситуації, в якій Польща була ще в 1990-х роках. Саме тоді був створений новий ВС: всі, хто працював у ньому до цього часу, були відкликані. До нової установи прийняли тільки невелику частину «верховників», інші ж стали суддями ВС уперше.

ВС Польщі складається із 4-х палат: кримінальної, цивільної, військової та з питань праці, соціального забезпечення і зв’язків з громадськістю. Нині основну частину ВС Польщі становлять судді, які прийшли з апеляційних установ. І лише приблизно 30% — адвокати та науковці.

К.Гонера зауважила, що велике значення в процесі обрання «верховників» має Національна рада судівництва. Як і в більшості інших європейських держав, склад польської ради є змішаним, але служителі Феміди мають у ній більшість. У цьому органі працює 25 осіб: перший голова Верховного суду, очільник Вищого адміністративного суду, міністр юстиції, «делегат» від президента Польщі, 6 парламентарів та 15 володарів мантій з різних судів. Саме рада судівництва надає експертний висновок щодо кандидатів-«верховників».

Водночас, наголосила К.Гонера, перш ніж дійти до цієї ради, претенденти долають кілька випробувань. Так, представників апеляційних установ можуть відправляти на 3-місячне стажування до ВС Польщі. Відтак кандидат сам оцінює, чи цікавить його робота в такій установі. До речі, звернула увагу К.Гонера, не всі стажисти бажають одягти «верховну» мантію. «У ВС надзвичайно важка робота. Перехід до цього суду може бути й матеріально невигідним: судді ВС платять більші податки й можуть зазнати фінансових утрат», — зазначила вона.

Якщо у ВС з’являється вакансія, його очільник оголошує про конкурсні посади. Кандидати, які відповідають усім вимогам, заповнюють відповідний формуляр, аплікаційну анкету та мають 3 дні для подання заявки на участь у конкурсі. Претендентів оцінюють їх колеги, але з інших установ. «У нас немає окремого відділу, який оцінював би суддів, котрі подають заявки. Оцінювання відбувається в довільній формі. Важливо, щоб колега не оцінював колегу: якщо суддя працює в апеляційному суді у Кракові, то оцінює його суддя з Варшави. Таким чином, ми дбаємо, щоб оцінка була об’єктивною», — повідомила К.Гонера. До речі, науковців також оцінюють колеги з інших інституцій.

Потім справа претендента заслуховується у палаті ВС, до якої він подає документи. «Були ситуації, коли після не вельми схвальної оцінки (кандидата підтримали тільки 60% суддів, а решта були проти) людина відмовлялася від посади і вирішувала подати документи пізніше, щоб мати хоча б 80-відсоткову підтримку», — розповіла польська служителька Феміди.

Потім кандидата запрошують на загальні збори суддів ВС. Якщо більше від половини представників установи підтримають претендента, вирішення його долі передається Національній раді судівництва.

Україна: що можна перейняти?

Отже, в Польщі фактично самі «верховники» добирають колег. У нашій країні все інакше. До відбору майбутніх володарів мантій підключається навіть громадськість.

Натомість у Польщі, за словами К.Гонери, законом не передбачена участь представників суспільства у цій процедурі. Втім, кожен громадянин, який довідався, що певна особа має намір стати суддею ВС, може подати свої застереження: «розповісти про кандидата все, що не передбачено офіційними актами». Крім цього, фактично громадськість бере участь у доборі суддів ВС опосередковано: через представників президента та парламентарів, яких делегують до Національної ради судівництва.

У свою чергу М.Патрюк поцікавився, чи є певні морально-етичні критерії добору служителів Феміди, чи складають вони психологічні тести. К.Гонера розповіла: той, хто бажає одягти «верховну» мантію, повинен мати кришталево чисту репутацію, бути чесним та непідкупним. Психологічне тестування не передбачене. «Найбільше важливі досвід і кар’єра кандидатів», — наголосила представниця ВС Польщі.

Охочі працювати в установі повинні дотримуватися майнових зобов’язань, зокрема сплачувати податки, не мати кредитних заборгованостей. Жодного іспиту претенденти не складають. Оцінюється тільки їхній професійний доробок. «Не передбачена формальна перевірка знання права, законів. Якщо кандидата представляють на зборах палати ВС, то судді ставлять йому професійні питання, обговорюють певні правові проблеми. Тобто відбувається професійна розмова. Я вже довго працюю у ВС, ще не було такого, щоб хтось із кандидатів не відповів на поставлені йому запитання», — поінформувала К.Гонера.

Щоб стати суддею ВС Польщі, потрібно мати 10-річний стаж роботи на посадах судді, адвоката чи нотаріуса. Той, у кого є науковий ступінь доктора права, може теж претендувати на «верховне» крісло.

«Кваліфікаційник» Павло Луцюк поцікавився у К.Гонери, як у Польщі ставляться до квотування: наприклад, щоб 75% складу ВС були судді, а решта — адвокати, науковці. «У нас немає такої норми. Думаю, певний баланс має бути між суддями, адвокатами, науковцями. Можливо, на перехідний період і варто врахувати таку різнорідність», — зауважила жінка.

За її словами, голові ВСП Польщі було важливо, аби в установі працювали й судді, й науковці. При цьому необхідно забезпечувати представництво з різних регіонів, аби в суді були правники, які зробили кар’єру як, наприклад, у Варшаві, так і в провінції. «Такі особи відрізняються способом мислення, кожен з них приносить у ВС щось нове», — зазначила К.Гонера.

До речі, як і в Португалії, у Польщі суддями ВС переважно стають у 50 років. Трапляються і винятки: дехто приходить до інституції в 40 чи 60 років. Але після 60 вже немає сенсу одягати «верховну» мантію: для отримання суддівського пенсійного забезпечення особа повинна пропрацювати у ВС протягом 9 років. Майже третину складу ВС Польщі (30%) становлять жінки.

***

Поки що невідомо, які особливості відбору «верховників» в інших країнах потраплять до положення про конкурс до нового ВС. Утім, очевидне одне: в Україні процедура добору до цієї інституції надто ускладнена. Особливо надмірним є контроль за цим процесом громадськості. На думку експертів, напевно, жоден штрих, доданий іноземними фахівцями до портрету нового судді ВС, нічого не буде вартий, якщо «верховників» обиратимуть за критерієм відповідності суспільному запиту, а його професіоналізм відсунуть на другий план. Водночас самі «кваліфікаційники» зізнаються: на думку громадськості обов’язково зважатимуть. Адже, якщо вони в нинішніх умовах ігноруватимуть «вказівки» активістів, які називають себе представниками суспільства, наразять на небезпеку репутацію самої ВККС.