Обмеження доказової бази

Адвокати поставили під сумнів право членів ВРЮ досліджувати рішення, про які не йдеться у скарзі

Свою позицію щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення суддів до відповідальності члени Вищої ради юстиції нерідко обгрунтовують іншими рішеннями законників у подібних справах. Мовляв, якщо порушення було вчинене лише один раз — можна пробачити, а якщо неодноразово — вже ні. Водночас, на переконання адвокатів, такий підхід не тільки є хибним, а й може свідчити про упередженість членів Ради.

Додаткове обтяження

Питання про обсяг повноважень членів Ради було порушене під час розгляду заяви заступника Генпрокурора Олега Бачуна щодо судді Шевченківського райсуду м.Києва Наталії Волокітіної. Скарга свого часу надійшла до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції, а звідти — до Ради. У ній зазначалось, що законниця ухвалила протиправне рішення щодо взяття під варту особи, яка брала участь у подіях на майдані та яку підозрювали в участі у масових заворушеннях.

Доповідач у справі Анатолій Мірошниченко зауважив, що, на його думку, рішення про взяття під варту не було належним чином обгрунтоване. До того ж Н.Волокітіна не зазначила, чому не обрала будь-який з альтернативних запобіжних заходів. При цьому про готовність взяти громадянина на поруки заявили кілька народних депутатів.

У свою чергу захисники Н.Волокітіної наголошували, що судді довелося застосувати взяття під варту, оскільки затриманий був зареєстрований у м.Бахмуті (тодішньому Артемівську) Донецької області й не мав роботи у Києві. Тому, пояснили адвокати позицію законниці, він або повернувся б у рідне місто, що ускладнило б розслідування, або переховувався б від слідства на майдані.

Наявність підстав для звільнення законниці за порушення присяги А.Мірошниченко обгрунтував не тільки матеріалами щодо скарги, а й кількома іншими рішеннями Н.Волокітіної, які вона ухвалила в той самий період. Зокрема, повідомив член Ради, суддя позбавила права керування автомобілем громадянина, який рухався в колоні «автомайдану» й не зупинився на вимогу ДАІ, а також погодила взяття під варту ще одного політичного активіста.

Контроль повноважень

На переконання адвоката Олександра Покутнього, який представляв у ВРЮ інтереси Н.Волокітіної, досліджуючи обставини додаткових справ, член колегіального органу вийшов за межі своїх повноважень та порушив правила диспозитивності, адже скарг щодо цих рішень не надходило. А значить, і враховуватися вони не повинні.

Крім того, на переконання О.Покутнього, той факт, що член Ради вивчав додаткові матеріали й на їхній основі зробив висновок про порушення присяги суддею, може свідчити про те, що він особисто зацікавлений у винесенні певного рішення. На підставі цього захисник Н.Волокітіної ініціював відвід А.Мірошниченка.

Голова Ради Ігор Бенедисюк звернув увагу на те, що доповідач у будь-якому разі не матиме права брати участь у голосуванні щодо звільнення законниці. Однак адвокат все одно наполягав на відводі. Як наслідок, це питання було винесене на голосування, за результатами якого члени Ради вимогу відхилили.

Коли ж представникам захисту надали слово, вони повідомили, що мають запитання до А.Мірошниченка. Схоже, хотіли почути його пояснення щодо вивчення додаткових матеріалів. Однак І.Бенедисюк зупинив захисників. «Суддям у процесі ви теж питання ставите?» — поцікавився очільник Ради. У відповідь на це вони звернули увагу на ст.32 закону «Про Вищу раду юстиції», відповідно до якої «суддя, справа якого розглядається, та його представник мають право знайомитися з матеріалами перевірки, надавати докази та пояснення, ставити запитання учасникам засідання». Після цього І.Бенедисюк пояснив, що ця норма дає можливість учасникам засідання ставити запитання один до одного, але аж ніяк не членам колегіального органу, які не відносяться до даної категорії.

Захист на запрошення

Окрім спроби відводу доповідача, представники Н.Волокітіної вирішили скористатися ще одним досить незвичним способом захисту. Вони повідомили, що на засідання хоче прибути адвокат узятого під варту учасника акцій протесту. Мовляв, він зможе пояснити, чи були порушені права його клієнта.

Секретар секції ВРЮ з питань призначення суддів на посади та звільнення їх з посад Олексій Маловацький поцікавився, чи є згода громадянина, якого було взято під варту, на розкриття цієї інформації. Захисники судді повідомили, що з ним це питання не обговорювалось, але запевнили: жодної інформації, яка могла б зашкодити інтересам громадянина, не буде повідомлено. Однак члени Ради висловили сумнів у тому, що адвокати знають, де саме проходить межа інтересів колишнього підзахисного.

Можливо, ВРЮ й вислухала б адвоката, але, як стало відомо, на засідання він не прибув, оскільки у цей час перебував у суді. А тому, щоб заслухати його, довелося б перенести розгляд питання. Однак представники Ради могли розцінити таку ситуацію як спробу затягнути процес.

Як наслідок, за результатами таємного голосування члени Ради вказали на порушення присяги в діях судді й вирішили внести Президенту подання про її звільнення. Хоча не виключено, що аргументація стосовно відводу та відмова в запрошенні адвоката затриманого згодом стануть підставою звернення до Європейського суду з прав людини.