Закон і Бізнес


Практика у нормативній залежності

ВРЮ відмовилась застосовувати санкції до суддів, рішення яких не пройшли перевірку ЄСПЛ. Провину поклали на законодавця


№27 (1273) 04.07—08.07.2016
ОЛЕКСІЙ ПИСАРЕВ
14449

Якщо Європейський суд з прав людини вказує на недоліки у рішенні, це ще не означає, що провина лежить на самому законнику. Саме такого висновку дійшла Вища рада юстиції, адже суддям доводиться застосувати ті норми, які ухвалює парламент. І саме на цьому етапі й можуть виникнути труднощі.


Захист не передбачено

Коли мова йде про роботу Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції, в першу чергу згадуються скарги на взяття під варту учасників подій на майдані та позбавлення посвідчень водія. Разом із тим законом «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» було передбачено, що до повноважень ТСК належала і перевірка суддів, «які ухвалили рішення з допущенням порушень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, констатованих у рішенні Європейського суду з прав людини». Скарги на таких законників перейшли у спадок і до ВРЮ.

Зокрема «Українська Гельсінська спілка з прав людини» звернулась зі скаргою на суддів Верховного Суду Анатолія Скотаря та Олену Кузьменко. Щоправда, за той час, доки матеріали чекали своєї черги, перший уже встиг піти у відставку, а тому скарга на нього мала залишитися без розгляду. А ось підстави для застосування санкцій до О.Кузьменко, на думку скаржника, залишались.

Заява правозахисників була мотивована тим, що наслідком рішення суддів стало встановлення ЄСПЛ порушення конвенції у справі «Максименко проти України». Адже громадянину було відмовлено у наданні безоплатної правової допомоги під час розгляду справи у ВС.

Член ВРЮ Анатолій Мірошниченко зазначив, що ЄСПЛ дійсно констатував порушення ст.6 конвенції.

Разом із тим у рішенні Суду зазначено, що відмова у наданні безоплатної правової допомоги обумовлена відсутністю «будь-якої процедури призначення захисника для надання безоплатної правової допомоги на тій стадії провадження, коли відповідно до Кримінального процесуального кодексу така юридична допомога вже більше не була обов’язковою». Таким чином, наголосив А.Мірошниченко, порушення прав людини є наслідком відсутності необхідних механізмів. Відповідно, воно не було наслідком дій суддів, які розглядали справу. У результаті і доповідач, і більшість членів Ради не побачили підстав для відкриття дисциплінарного провадження.

Авіаційні перестороги

Також за результатами розгляду в ЄСПЛ із заявою звернулась профспілкова організація «Професійна спілка бортпровідників ЗАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт». Вони скаржились одразу на 5 суддів із Бориспільського міськрайонного суду, Апеляційного суду Київської області та Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Ще у 2011 р. суд до першої інстанції задовольнив позов авіакомпанії про визнання страйку незаконним. Така позиція спиралась на ст.18 закону «Про транспорт», відповідно до якої «страйк на підприємствах транспорту допускається у разі невиконання адміністрацією підприємства умов тарифних угод, крім випадків, пов’язаних з перевезенням пасажирів, обслуговуванням безперервно діючих виробництв, а також коли страйк становить загрозу життю і здоров’ю людини». Згодом цей вердикт витримав перевірку апеляційною та касаційною інстанціями.

У свою чергу, ЄСПЛ ухвалив рішення у справі «Веніамін Тимошенко та інші проти України», в якому вказав на порушення ст.11 конвенції, за якою право мирних зібрань і створення профспілок «не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб». При цьому у Страсбурзі встановили, що хоча заборона страйку і грунтувалась на національному законодавстві, закон «не був достатньо точним і передбачуваним».

«Таким чином, судді неправильно застосували норми матеріального права. Зокрема не була врахована ст.11 конвенції. Водночас така позиція не може бути визнана такою, що «грунтується на умислі або грубій необережності суддів. Адже вони посилались на закон», — наголосив А.Мірошниченко.

Як наслідок, неправильне застосування норм не утворює складу дисциплінарного правопорушення, вважає член Ради. У цьому випадку більшість членів колегіального органу погодилися з такою позицією.

Разом із тим, розгляд цих скарг виявляє не лише недоліки в роботі законодавця, але й бажання сторін покласти провину за порушення своїх прав саме на суддів, хоча їм доводиться працювати з тією «матеріальною базою», яку вони отримують від Верховної Ради. І в результаті Україна продовжує обіймати лідируючі позиції за кількістю скарг до ЄСПЛ, хоча називати це провиною виключно суддів навряд чи доречно.