Чи є життя після Brexit?

Європейські лідери намагаються відповісти на одвічні питання: хто винен і що робити

Оговтавшись від першого шоку після оголошення результатів британського референдуму, європейські політики всіляко демонструють, що змирилися з неминучою втратою одного зі стовпів ЄС. Тому головною темою саміту, що пройшов на цьому тижні, стала «дорожня карта» нового курсу для європейського співтовариства.

Спокійно, тільки спокійно!

Глави двох країн-«локомотивів» ЄС, що залишилися, відразу спробували заспокоїти євроскептиків. І канцлер ФРН Ангела Меркель, і президент Франції Франсуа Олланд в один голос запевнили: ЄС живий, ЄС житиме! І пообіцяли проаналізувати причини, які спонукали британців залишити євроспівтовариство.

У той самий час погучнішали голоси тих політиків котрі винуватять у Brexit європейську бюрократію, яка виявилася нездатною протистояти сепаратистським настроям британців. Так, наприклад, лідер правлячої в Польщі партії «Право і справедливість» і колишній прем’єр Ярослав Качинський переклав усю провину на голову Євроради Дональда Туска, повідомляє Reuters. «Саме він вів переговори з британцями, в результаті яких вони нічого не отримали. Отже, він безпосередньо відповідає за Brexit і повинен просто зникнути з європейської політики. Але це стосується всієї Єврокомісії в її нинішньому складі», — заявив він.

Щоправда, роль «стрілочника», яку Я.Качинський приміряє до Д.Туска, — це, швидше, бажання скористатися моментом і «поховати» свого політичного опонента. На думку експертів, глава ЄС якраз неодноразово попереджав, що прагнення до централізації налаштує людей проти Євросоюзу. «Будучи одержимими ідеєю безперервної тотальної інтеграції, ми не помітили, що звичайні люди, громадяни Європи, не розділяють нашого ентузіазму», — нагадує його нещодавні вислови Бі-Бі-Сі.

Утім, політики ліберального крила вважають, що британський «сепаратизм» окріп саме через відсутність кроків у бік централізації влади з боку Берліна і Парижа. Мовляв, якби в ЄС були структури, які могли б оперативніше реагувати на ту саму кризу з мігрантами, то і бажання залишити таке авторитетне об’єднання не виникло б. Хоча ні А.Меркель, ні Ф.Олланда прямо не називають винними в події, але натякають, що саме їхня безпечність, помножена на самовпевненість британського прем’єра Девіда Кемерона, дали ситуації можливість вийти з-під контролю.

Зате на Туманному Альбіоні шукати винного не довелося. Д.Кемерон відразу ж заявив, що піде у відставку, щойно консерватори знайдуть йому заміну. Тим більше, хто, як не він, у 2013-му пообіцяв провести цей референдум, щоб залишитися при владі?! А розсьорбувати кашу Brexit буде його наступник. І, судячи із заяв європейських лідерів, вона навряд чи припаде йому до смаку.

Щоб іншим не кортіло

Відразу ж після оголошення підсумків референдуму відомий гравець на світових фондових ринках і кризах Джордж Сорос заявив, що Brexit «запустив катастрофічний сценарій» і тепер дезінтеграція ЄС майже незворотна. Втім, лідери ЄС з таким апокаліптичним прогнозом не згодні й розраховують на прикладі Британії наочно продемонструвати, чим обернеться бажання відколотися від європейського співтовариства.

Щоб за Brexit не відбулись іще якісь «екзити», голова Єврокомісії Жан-Клод Юнкер закликав Лондон якнайшвидше подати заявку на вихід з ЄС. Адже тільки тоді на підставі ст.50 Лісабонського договору можуть початися офіційні переговори про розрив відносин, і саме Європарламент повинен затвердити узгоджені механізми. Такі, щоб максимально ускладнити Британії життя після Brexit.

На Даунінг-стріт розраховують, що в ЄС не захочуть «спалювати мости» у відносинах з п’ятою економікою світу. В Берліні й Парижі — що примусять Лондон заплатити (і бажано — подорожче) за доступ на загальноєвропейський ринок. А решта країн, перш за все Польща, — що Велика Британія буде вимушена зберегти існуючий режим, в першу чергу, для трудової міграції.

Канцлер ФРН уже дала зрозуміти Лондону: залиш надії кожен, хто від нас іде. А.Меркель пообіцяла, виступаючи в Бундестагу, що не дасть Великій Британії «зняти вершки» в майбутніх переговорах. «Повинна бути і буде помітна різниця між тим, хоче країна бути членом сім’ї Європейського союзу чи ні», — цитує її слова AFP.

Це означає, що переговори про вихід з ЄС не стануть для Лондона легкими або безболісними. Як зазначає директор Центру європейських реформ Чарльз Гран, навпаки, «цей процес постараються зробити максимально неприємним, щоб іншим не кортіло наслідувати приклад Великої Британії».

Євросоюз непорушний

Якщо Британії пророкують тільки неприємності і збитки, то відносно перспектив самого ЄС європейські лідери лишаються оптимістами. Але позбувшись однієї з опор, на «двох колесах» — Німеччині та Франції — утримувати рівновагу важкувато. Тому експерти сходяться на думці, що Європі найближчим часом потрібно виробити нову «дорожню карту» свого розвитку.

Проте в питанні напрямку руху єдності як не було, так і немає. Наприклад, Ч.Гран вважає, що тепер саме позиція Д.Туска буде переважаючою. «Ні в Німеччині, ні у Франції не проявляють ентузіазму щодо нового договору стосовно ЄС і кроків у напрямі федералізації», — зазначив експерт.

Прихильники посилення євроінтеграції також не збираються відмовлятися від своїх ідей. І «злив» про нібито бажання Франції і Німеччини, що з’явився у ЗМІ, створити нове об’єднання з єдиною армією, митницею, поліцією і урядом, очевидно, виходить з їхнього табору.

Так, наприклад, в інтерв’ю DW екс-прем’єр Бельгії і голова фракції лібералів у Європарламенті Гі Верхофстадт заявив, що «нам не потрібна Єврокомісія з 28 комісарами тільки тому, що ЄС складається з 28 держав; нам потрібен економічний уряд для єврозони». «Якщо цього не відбудеться, ми будемо скрізь і усюди в ЄС спостерігати референдуми, учасники яких відмовлятимуться від Європи», — фактично в унісон з Дж.Соросом попереджає екс-прем’єр.

Втім, на думку європейських експертів, можливість виходу ще якоїсь країни з ЄС в осяжному майбутньому є вкрай малоймовірною. Але політикам, які стоять на чолі більшості країн — членів ЄС, відтепер доведеться тримати оборону проти тих сил, які виступають проти них і проти Євросоюзу.

Так, уже наступного року і на Париж, і на Берлін чекають непрості випробування думкою їхніх громадян. У квітні у Франції пройдуть президентські вибори, а через два місяці ще і парламентські. Після цього — в серпні—вересні 2017-го оновиться і Бундестаг.

Причому вже очевидно, що політичні опоненти спробують перетворити ці виборчі кампанії в неформальні референдуми про членство їхніх країн в ЄС.

Так, лідер французької партії «Національний фронт» Марін Ле Пен, яка вже заявила про свої президентські амбіції, в ефірі радіостанції LCI зажадала відмінити угоду про Шенгенську зону «для забезпечення нашої безпеки». Крім того, запевнила, що якби стала президентом, то протягом півроку ініціювала б референдум про вихід з ЄС.

Тож хто знає, може, новий британський прем’єр опиниться по один бік переговорів з кимось із нових лідерів Франції і Німеччини.