Закон і Бізнес


Запитати поради у народу

Влада цікавиться думкою громадян про мафію, проституцію і незалежність


№27 (1273) 04.07—08.07.2016
14814

У багатьох країнах часто радяться з народом — проводять референдуми. Причому питання ставляться найрізноманітніші: і про націоналізацію газової промисловості, і про введення нової виборчої системи, і навіть про створення секс-паркінгів.


З 1793 року, коли у Франції виборці голосували за нову революційну конституцію, у всьому світі відбулося майже 3000 загальнонаціональних референдумів і ще більше — із місцевих і регіональних питань.

З 1970-х кількість референдумів у світі зростала швидкими темпами і сягнула максимуму в 90-і роки. Наприклад, у 1995-му в Італії відбувся референдум із 12 питань, зокрема з питання застосування домашнього арешту до членів мафії. В Еквадорі в 1997 році відбувся референдум відразу із 14 питань, зокрема про усунення президента країни з посади.

У 2009 році в Швейцарії пройшов референдум з питання про будівництво мечетей, а в 2012-му в Цюріху, найбільшому місті країни, відбувся плебісцит з питання про введення спеціальних секс-паркінгів для зайняття проституцією в автомобілях. До речі, Швейцарія — одна з небагатьох країн світу, де практикується пряма демократія, заснована на винесенні різних питань на референдуми.

Незважаючи на екзотичність деяких референдумів, вони широко застосовуються для розв’язання важливих питань, наприклад, оголошення незалежності, виходу з союзу з іншими країнами або припинення членства в міжнародній організації.

З 1945 року в світі відбулось більш як 50 референдумів з питання про незалежність, причому за підсумками 27 із них більшість дала позитивну відповідь, а за підсумками 25 — негативну.

Втім, більшість позитивних результатів таких референдумів відзначені в країнах із слабкою демократичною традицією. У 90-і роки минулого сторіччя більш ніж у 10 країнах пройшли референдуми з питання про незалежність. Так, зокрема, в ці часи відбулись референдуми з питання про вихід зі складу СРСР. Також у 90-ті роки 3 країни залишили склад Югославії, одна відокремилася від Ефіопії і одна стала Східним Тимором.

Багато з цих плебісцитів знаменували настання нової, вільнішої епохи, але дехто побоюється, що референдуми з питання про незалежність дають початок незворотному процесу.

З 1967 року Пуерто-Рико провело 4 голосування з питання про незалежність від США, кожен з яких дав негативну відповідь; Квебек двічі голосував проти виходу зі складу Канади, проте в обох країнах звучать вимоги про проведення нових референдумів.

І зовсім нещодавній приклад: 18 вересня 2014 р. відбувся референдум з питання про незалежність Шотландії. Громадянам Великої Британії і ЄС, що постійно живуть у Шотландії, було запропоновано відповісти «так чи ні» на питання: «Чи повинна Шотландія стати незалежною країною?» У референдумі мали право взяти участь 4,13 млн громадян країни старших за 16 років. У разі позитивної відповіді більшої частини виборців Шотландія могла бути оголошена незалежною країною 24 березня 2016 р. До ранку 19 вересня всі голоси були пораховані: 55,3% тих, що проголосували, виступили проти незалежності. Оскільки більшість виборців, котрі прийшли на дільниці, проголосували проти незалежності Шотландії, вона залишилася у складі Великої Британії.