Моральні настанови

Як викривлене розуміння верховенства права підриває престиж адвокатської професії?

Авторитет адвокатури має одну єдину опору — довіру суспільства, яку легко втратити й важко здобути, особливо в конфліктній адвокатській роботі. Як з’ясувалося під час тематичного семінару, присвяченого етичним засадам професійної діяльності адвоката, далеко не всі сучасні адвокати усвідомлюють фахові іміджеві ризики, особливо на початку кар’єри, через несприятливий вплив оточення.

Неетичні ілюзії

Стиль спілкування з клієнтами, дотримання правил поведінки в суді та в інших державних органах, використання суто процесуальних заходів для захисту інтересів клієнта, спосіб взаємодії з учасниками процесу — адвокатами, свідками та експертами, культура усної та письмової мови — цим доводиться опановувати адвокатові для відповідності стандартам етичної поведінки. Питання адвокатської етики постійно перебувають у полі зору науковців і практиків, однак до цього часу залишаються недостатньо вивченими.

Чому ж моральні норми адвокатської поведінки є одвічною темою для дискусії в правничих колах? Відповісти на це питання в рамках семінару намагалася доцент кафедри теорії та історії держави і права Київського національного університету ім.В.Гетьмана, кандидат юридичних наук Людмила Кожура.

Юристи, захищаючи права своїх клієнтів, повинні діяти із суворим дотриманням їхніх інтересів, незалежно та сумлінно, відповідно до закону та фахової етики, ще й зберігати при цьому честь і гідність, притаманні їх професії, вважає експерт.

Це комплексне завдання, яке саме по собі звучить складно. Водночас не кожен представник адвокатського цеху, який бажає зробити кар’єру, усвідомлює, що шлях до цього — завоювання доброго імені та репутації. На думку експерта, на сучасному етапі розвитку української адвокатури проблема етики в адвокатській діяльності постає дуже гостро.

«Процеси, що відбуваються в країні, торкнулися всіх сфер суспільного життя, — зауважила із цього приводу Л.Кожура. — Перехід до ринкової економіки, пов’язаний з трансформацією суспільства в якісно новий стан, переорієнтацією політичних, економічних, соціальних, морально-культурних поглядів та цінностей, призвів до того, що для окремих адвокатів отримання прибутку стало основною мотивацією їхньої діяльності, що штовхає на досягнення мети всіма засобами. У зв’язку із цим погляд на адвокатуру в суспільстві набув нових відтінків».

Зокрема, на думку відомого адвоката Михайла Барщевського, якщо раніше домінувало ставлення до адвокатів як до людей, котрі захищають злочинців, то сьогодні на зміну такому розумінню адвокатури приходить не менш небезпечне: адвокати — це ділки, які за шалені гонорари спритно влаштовують справи заможних людей, обслуговують лише великий бізнес і кримінальні структури.

Як викладач юридичної деонтології Л.Кожура констатувала, що студенти постійно запитують у неї, наскільки важливо добре знати суддю для позитивного вирішення справи. «Тобто діти приходять на перший курс, не мають жодних знань, але мають певні установки, — підкреслила експерт. — Це говорить про те, що в їх середовищі панує така думка».

Викладачі перевиховують студентів у найкращих традиціях адвокатської етики, однак робота сучасних адвокатів, проте, не завжди грунтується на базовому принципі верховенства права, і під час взаємодії з такими «досвідченими спеціалістами» студенти можуть повернутися до своїх ілюзій.

Відзначивши прояв небезпечних тенденцій в адвокатському співтоваристві, Л.Кожура окремо наголосила на тому, що студенти дуже швидко розчаровуються у професії та моральних настановах викладачів, коли починають займатися практикою.

Презумпція необхідності

Однак тезу про те, що моральні настанови необхідні всім професійним цехам, а адвокатам — найбільше, ніхто не відміняв. Правники добре розуміють, що без системи моральних принципів, яких вони повинні додержуватися протягом свого професійного життя — порядності, етичності, сумлінності, прагнення до вершин професіоналізму, скромності та самокритичності, принциповості, наполегливості, почуття відповідальності та дотримання конфіденційності, про лояльність клієнта не може бути й мови.

Зауважимо, що саме такий перелік особистих якостей, потрібних для змалювання ідеального профайлу адвоката, був озвучений у рамках семінару, організованого експертно-правовою групою «Незалежний інститут судових експертиз». При цьому моральні настанови адвоката мають формуватися під впливом певних чинників, до яких відносять, зокрема, відсутність владних повноважень, фінансову незалежність від держави, сподівання виключно на власні сили.

Цікаво, як адвокати поєднуватимуть скромність і самокритичність із наполегливістю. Однак такий внутрішній конфлікт — лише одна з перешкод, які потрібно подолати на шляху до успішної кар’єри.

Взагалі-то виокремлюють три види факторів, які спричиняють професійну деформацію в адвокатському середовищі: перші зумовлені специфікою діяльності, другі мають особистий характер, а треті — соціально-психологічний. До них відносять внутрішні конфлікти та професійне вигорання, яке призводить до цинізму в адвокатській професії.

Серед чинників, зумовлених специфікою професійної діяльності, — роль адвоката у справі та його основні функції, захист і представництво за будь-яких обставин незалежно від моральних якостей клієнта, винуватості чи невинуватості підзахисного. Цю групу факторів визначають насамперед комунікативна діяльність з різними категоріями громадян, систематичне заглиблення в проблеми клієнтів, вона цікава нерідко конфліктним характером діяльності стосовно слідчих органів.

Останнім часом адвокатське самоврядування багато говорить про тиск та неповагу з боку зазначених органів, тому етичні питання, що виникають на тлі подібних конфліктів, привертають увагу не тільки професійного співтовариства, суспільства в цілому, а й окремих науковців, які працюють у напрямі дослідження етичних викликів, що постають перед сучасним адвокатом. Щоправда, поки що наука нічого не радить практиці із цього приводу. Це може свідчити, зокрема, про те, що українська адвокатура стикається у такий спосіб з проміжними проблемами, притаманними черговому етапу її розвитку, і подібні конфлікти згодом не матимуть системного характеру.

Якщо ж говорити про демотивацію і професійне вигорання адвокатів, то не можна оминути співвідношення оплати праці, розмір якої багато в чому залежить від специфіки окремої справи, та обов’язку надати безоплатну допомогу особам, які її потребують. На думку експертів, ухилення від надання необхідної особі правової допомоги з огляду на низьку винагороду за це породжує цілу низку етичних ризиків.

Ще одним приводом для оцінки етичності поведінки адвоката слугує неадекватний рівень клієнтських вимог, завищені очікування щодо адвокатської діяльності. Як оцінити специфічний зв’язок між професійним досвідом та мотиваційними установками адвоката? Це слушне питання не тільки до науковців, а й до кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури, чия практика для багатьох адвокатів є утаємниченою та незрозумілою.

Як це заведено

Тим часом у загальному кодексі правил поведінки адвокатів країн європейського співтовариства зазначається, що норми професійної етики передбачають добровільне виконання їх тими, на кого вони поширюються, з метою забезпечення виконання адвокатом своїх обов’язків так, як це заведено в будь-якому цивілізованому суспільстві. На цьому тлі катастрофічне зниження ділових та етичних стандартів адвокатської діяльності виглядає не стільки як симптом хвороби, властивий сучасній адвокатурі, скільки як небажання окремих представників адвокатської професії розвиватися та несприйняття європейських цінностей.

Некоректна поведінка, безграмотність, корумповані зв’язки з представниками органів правосуддя — ось лише деякі приклади порушень в адвокатському середовищі, що обговорюються в суспільстві.

Для порівняння: у стандартах коректності в професійній поведінці Асоціації адвокатів округу Колумбія визначається, що адвокати повинні стежити за тим, щоб не допускати ні вчинків, ні висловлювань, які підривали б судову систему та довіру до неї з боку населення. Українські ж адвокати не тільки сприймаються суспільством як посередники у корумпованих схемах за участю служителів Феміди, а й часто вдаються до дискредитації суддів за допомогою ЗМІ, забуваючи про етичний бік такої поведінки.

Поряд із цим до неправомірної діяльності адвокатів відносять діяльність, спрямовану проти інтересів клієнтів, змову зі слідчими та правоохоронними органами, виконання посередницьких функцій, направлених на допомогу слідству та засудження підзахисного; а також бездіяльність адвоката, котрий не виконує основного обов’язку щодо надання правової допомоги клієнту, невжиття всіх заходів, покликаних захистити клієнта, використання методів і способів, які суперечать інтересам правосуддя і держави.

Зокрема, йдеться про фальсифікацію доказів, створення пасток для слідчого і спрямування його проти третіх осіб, вплив на свідків, організацію фіктивного алібі, схиляння клієнта до давання хабара. Все це свідчить про гостру проблему професійної деформації в адвокатів, на якій наголошувалося під час семінару.

Залишається лише сподіватися, що подібні практикуми допоможуть популяризувати етичні приписи стосовно адвокатської поведінки.

Пряма мова

Геннадій Пампуха, міжнародний експерт права та арбітражу, судовий експерт:

— Наразі експертиза стає все більш затребуваною серед адвокатів та юристів. Маючи європейський досвід роботи у сфері юриспруденції та проведення експертиз, ми активно займаємося впровадженням цього позитивного досвіду в Україні.

Відзначу, що в нашій країні все більше зростає роль альтернативних способів вирішення спорів, за допомогою яких сторони конфлікту можуть прийти до мирного врегулювання спору. Досвід наших колег з ЄС показує, що система ADR, яка включає в себе комерційний арбітраж, медіацію та експертизу, має явні переваги. Передусім це економія часу, коштів, конфіденційність, збереження партнерських відносин між сторонами конфлікту.

Сьогоднішня тема дещо для нас незвична, адже наші заходи переважно присвячені експертизі та особливостям її проведення. Проте ми вирішили відійти від цієї тематики та поговорити про адвокатську етику, порівнявши її вимоги в Україні та країнах ЄС. Адже, безумовно, нам є над чим працювати, і насамперед це стосується верховенства права і справедливості.

Потрібно встановлювати ту чи іншу обставину незалежною судовою експертизою, домагаючись справедливого рішення суду, як це робиться в цивілізованих країнах. Якщо ми говоримо про євроінтеграцію, то маємо перебудовуватися, і реформа повинна торкнутися не тільки судової системи, а й адвокатури.