Закон і Бізнес


Чорно-біла Феміда

Чому в нацменшин Туманного Альбіону мало шансів надіти мантію


№25 (1271) 18.06—24.06.2016
6169

Ті, хто приходить працювати в британські суди секретарями, коли-небудь стають суддями. І якщо дискримінація починається при відборі на посаду секретарів суду, то вона перейде і у вищу судову інстанцію, вважають англійські дослідники. На чию користь роблять вибір британські комісії із судових призначень і які наслідки цього вибору?


З жінками простіше

«Це тому, що я чорний!» — так могли б відповісти на запитання про проблеми з працевлаштуванням у суди багато британців. І, судячи зі статистики, наданої британською Радою баристерів, вони були б недалеко від істини. Світлошкірі заявники втричі частіше можуть влаштуватися на роботу секретарями судів, ніж кандидати на цю посаду з Африки, азіатських країн або представники інших етнічних меншин, повідомляє The Guardian.

Такі цифри озвучили в британській Раді адвокатів з посиланням на результати останніх статистичних досліджень Комісії із судових призначень. Подібна тенденція небезпечна: національна картина суддівського корпусу далека від того, як насправді виглядає сучасне британське суспільство.

Перші африканці й азіати-юристи приєдналися до британського співтовариства баристерів давно — в 1850 і 1860 роках. Проте, як показала практика, розв’язати проблему дискримінації за статтю виявилося простішим, ніж упоратися з расовою дискримінацією. Згідно з доповіддю представників Комісії із судових призначень кількість жінок на нижніх щаблях кар’єрних сходинок суддівського корпусу останніми роками істотно зросла: частка заяв жінок — 38%.

Серед тих, хто опинився в шорт-листі номінантів на суддівське крісло минулого року, виявилося 36% жінок, 45% у результаті отримали рекомендацію. Показник присутності на посадах представників етнічних меншин виглядає не так оптимістично і не покращується. Нині серед британських суддів високих судів тільки два вихідці з Азії — Бобі Чима-Грабб, — перша у Великій Британії суддя-жінка азіатського походження, і сер Рабіндер Сінгх.

У Верховному суді країни таких людей немає зовсім.

Дискримінація на старті

Призначення на посаду секретаря, як правило, перший ступінь кар’єрних сходинок для тих, хто націлився в судді. Проте саме на цій стадії в людей з іншим кольором шкіри і починаються складнощі.

Серед претендентів на роботу в суді представники нацменшин в минулому році становили 16%. Тільки 10% із цієї кількості потрапили в шорт-лист і лише 9% щасливчиків отримали призначення. Сем Мерсер, котрий відповідає в Раді адвокатів за питання рівності та різноманітності, констатував: на кожній зі стадій показники представників нацменшин були гірші, ніж в їхніх колег з іншим кольором шкіри.

«Якщо ви білий юрист, який хоче бути секретарем, шанс отримати посаду — 1 до 10. Якщо ви належите до меншини, то шанси —1 до 33», — сказав С.Мерсер. Іншими словами, в білих заявників шанс отримати посаду втричі вищий.

Суд не для всіх

З 2012 року до апеляційного суду, не говорячи вже про Верховний, не отримав призначення жоден з тих, хто належить до етнічних меншин, повідомили британські захисники інтересів африканців і азіатів, які проживають у Великій Британії. Такий дисбаланс украй небезпечний для судової системи, впевнені вони: сучасний суддівський корпус повинен мати більше представників тих співтовариств, для яких він і працює.

Інакше все, що чекає британський суд у недалекому майбутньому, — збої в роботі та дісфункціональність. «Диспропорція особливо страшна, оскільки близько 30% тих, хто постає перед судом, — представники нацменшин», — відзначив голова Спілки чорношкірих юристів Пітер Герберт.

«Нам терміново потрібно почати співпрацю з організаціями, які працюють в юридичній сфері, та з урядом, щоб з’ясувати причини такого спотворення і вжити заходів, аби скоригувати ситуацію», — сказав С.Мерсер, відповідаючи на запитання, про те як позбутися етнічного дисбалансу. Коли справа доходить до конкретних кроків, вихід, по суті, пропонується один.

«Потрібна позитивна дискримінація. Ми хочемо, щоб кожен кандидат від нацменшин проходив співбесіду», — упевнений П.Герберт. Інакше, переконаний він, система не зміниться в найближчі 50 років.