Непублічні відносини

Спори про поновлення на квартирному обліку підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки особа звертається до суду по захист порушеного права на житло. Про це йде мова у постанові Верховного Суду України 2 березня 2016 року №6-14цс16, текст якої публікує "Закон і Бізнес".

Іменем України

Постанова

2 березня 2016 року м.Київ №6-14цс16

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого — Сеніна Ю.Л.,

суддів: Лященко Н.П., Романюка Я.М., Сімоненко В.М., Яреми А.Г.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Особи 6 до військової частини А3571, квартирно-експлуатаційного відділу м.Одеси про поновлення на квартирному обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, за заявою Особи 6 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2.09.2015,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2012 року Особа 6 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він проходив військову службу в частині А3601, перебував на квартирному обліку в позачерговій, першочерговій та загальних чергах на поліпшення житлових умов, 20.12.2004 звільнений з лав Збройних сил. На підставі протоколу житлової комісії військової частини А3571 від 6 лютого 2008 року у зв’язку з розформуванням військової частини А3601 його було тимчасово знято з квартирного обліку до вирішення питання з доукомплектування житлових справ та передачі їх до КЕВ м.Одеси, проте зазначені документи не були передані.

Позивач просив зобов’язати відповідачів вчинити дії щодо поновлення його на квартирному обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 2.07.2014, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 11.02.2015, позов задоволено, постановлено: зобов’язати військову частину А3571 передати другий примірник облікової карти Особі 6 на поліпшення житлових умов при військовій частині А3571 разом з другим примірником карти обліку та витягом із протоколу засідання житлової комісії військової частини А3571 про зарахування військовослужбовця на квартирний облік у загальній та у першочерговій чергах з 4.03.95 та позачерговій черзі з 28.12.2004 до КЕВ м.Одеси; зобов’язати КЕВ м.Одеси прийняти від військової частини А3571 другий примірник облікової справи на поліпшення житлових умов при військовій частині А3571 Особи 6 разом з другим примірником картки обліку та витягом із протоколу засідання житлової комісії військової частини А3571 про зарахування військовослужбовця на квартирний облік у загальній та у першочерговій чергах з 4.03.95 та позачерговій черзі з 28.12.2004; зобов’язати КЕВ м.Одеси внести Особу 6 до загального списку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які перебувають у черзі на поліпшення житлових умов (одержання житла для постійного проживання) по Одеському гарнізону з 4.03.95, внести до списку осіб, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень із 4.03.95, внести до списків осіб, які користуються правом позачергового одержання житлових приміщень з 28.12.2004.

Ухвалою ВСС від 2.09.2015 касаційну скаргу КЕВ м.Одеси задоволено частково, рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, провадження у справі закрито.

У поданій до ВС заяві Особа 6 просить скасувати ухвалу касаційного суду, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального і процесуального права, а саме ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та ст.15 Цивільного процесуального кодексу.

На підтвердження своїх доводів Особа 6 наводить ухвали ВСС від 4.11.2011, 4.04.2012, 29.01, 26.02, 10.09.2014.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах ВС дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно з пп.1, 2 ч.1 ст.355 ЦПК заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права — при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.

Суди під час розгляду справи встановили, що з 21.01.92 Особа 6 проходив службу в Збройних силах, з 30.12.2003 до 20.12.2004 він служив у військовій частині А3601.

Наказом міністра оборони від 9.12.2004 та наказом командира військової частини А3601 м.Одеси від 20.12.2004 Особу 6 звільнено з лав Збройних сил у запас у зв’язку зі скороченням посади із залишенням на квартирному обліку для позачергового отримання житла за рахунок Міністерства оборони.

Протоколом засідання житлової комісії військової частини А3601 від 22.12.2004 Особа 6 був внесений до першочергової та позачергової черг на поліпшення житлових умов. У зв’язку з розформуванням військової частини А3601 позивача було залишено на квартирному обліку військової частини А3571 та прийнято рішення про зарахування його на квартирний облік у загальній черзі та у першочерговій чергах з 4.03.95 та позачерговій черзі з 28.12.2004.

Проте протоколом житлової комісії військової частини А3571 від 6.02.2008 у зв’язку з розформуванням військової частини А3601 Особу 6 було тимчасово знято з квартирного обліку до вирішення питання з доукомплектування житлових справ та передачі їх до КЕВ м.Одеси.

19.06.2004 військова частина А3571 передала житлову справу позивача до КЕВ м.Одеси з метою постановлення його на квартирний облік, але житлову справу не було прийнято через наявні недоліки, Особі 6 було надано строк для усунення недоліків.

Постановляючи ухвалу про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій та закриваючи провадження у справі, суд касаційної інстанції виходив з того, що суди не звернули уваги на те, що КЕВ м.Одеси та житлова комісія військової частини А3571 є суб’єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, тому зазначена справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Проте в наданих для порівняння ухвалах ВСС зроблено такі висновки:

— в ухвалі від 4.11.2011 суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позову до Міністерства оборони, Київського квартирно-експлуатаційного управління про зобов’язання змінити дату зарахування на квартирний облік та надання житла;

— в ухвалі від 4.04.2012 суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими задоволено позов про визнання незаконним рішення житлової комісії військової частини про зарахування особи на квартирний облік з 28.11.2006 та зобов’язання зарахувати особу на квартирний облік з 15.10.92;

— в ухвалі від 29.01.2014 суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими задоволено позов про скасування рішення житлової комісії Славутського гарнізону та зобов’язано Славутський об’єднаний військовий комісаріат, Хмельницький квартирно-експлуатаційний відділ включити особу та членів його сім’ї до списку квартирного обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов;

— в ухвалі від 26.02.2014 суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій і направляючи справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, керувався тим, що між сторонами виник спір з приводу захисту невизнаного відповідачем права позивача та членів його сім’ї у сфері житлових правовідносин (права на включення до членів сім’ї, які перебувають на квартирному обліку, дружини та забезпечення житловим приміщенням сім’ї позивача у складі 4 осіб) і не стосується вирішення публічно-правового спору, пов’язаного з проходженням позивачем військової служби, тому висновки судів попередніх інстанцій про те, що цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, є помилковими;

— в ухвалі від 10.09.2014 суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими задоволено позов про визнання незаконним та скасування рішення житлової комісії Львівського обласного військового комісаріату.

Викладене свідчить про те, що існує неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права, а саме ст.15 ЦПК.

Разом з тим зміст наданих заявником ухвал касаційного суду не вказує на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції вказаної норми процесуального права, Судова палата у цивільних справах ВС виходить із такого.

У справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції закрив провадження у справі за позовом фізичної особи про зобов’язання вчинити дії та поновлення на квартирному обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.205, ч.1 ст.340 ЦПК.

Відповідно до ч.1 ст.12 закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців житловими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання житлове приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

За змістом ст.15 ЦПК під цивільною юрисдикцією розуміється компетенція загальних судів вирішувати з додержанням процесуальної форми цивільні справи у видах проваджень, передбачених цим кодексом.

За загальним правилом у порядку цивільного судочинства суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (стст.3, 15 ЦПК).

Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Житлові спори — особливий різновид спорів, що стосується житлових прав та інтересів громадян і організацій.

У порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування житловим приміщенням у будинку державного чи приватного житловогоо фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов’язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі суб’єкта владних повноважень як відповідача.

Аналіз наведених вище правових норм свідчить про те, що спори про поновлення на квартирному обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки в такому випадку особа звертається до суду за захистом порушеного цивільного права, отже, цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень, а пов’язаний з вирішенням питання щодо права на житло.

Аналогічні за змістом висновки щодо застосування зазначених норм права містяться в постанові ВС від 16.12.2015 у справі №6-2139цс15.

Отже, суд касаційної інстанції закрив провадження у справі з порушенням норм процесуального права, а саме ст.15, п.1 ч.1 ст.205, ч.1 ст.340 ЦПК, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, а це відповідно до пп.«а» п.1 ч.2 ст.360⁴ цього кодексу є підставою для скасування судового рішення суду касаційної інстанції та передачі справи на розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись ст.360³ ЦПК, Судова палата у цивільних справах ВС

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву Особи 6 задовольнити.

Ухвалу ВСС від 2.09.2015 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною й може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.3 ч.1 ст.355 ЦПК.