Закон і Бізнес


Голова наглядової ради ААУ Ольга Дмітрієва:

«Монополія — це серйозне випробування, через яке доведеться пройти передусім адвокатам»


Ольга Дмітрієва: наші іспити — це дитячий садок порівняно з рівнем оцінювання за кордоном.

№19-20 (1265-1266) 14.05—20.05.2016
КАТЕРИНА БУТОВЧЕНКО
5130

Підвищення стандартів адвокатської діяльності у рамках реформування української адвокатури нині є однією з найбільш обговорюваних в професійному співтоваристві тем. Підбиваючи підсумки десятилітньої роботи Асоціації адвокатів України, «ЗіБ» поцікавився у голови наглядової ради асоціації, керуючого партнера адвокатського об’єднання «Дмитрієва та партнери» Ольги ДМИТРІЄВОЇ, як нові стандарти і процес реформування вплинуть на роботу ААУ найближчим часом.


«Асоціація адвокатів України — це блискуча команда юристів-професіоналів»

— Ольго Леонідівно, цього року ААУ, президентом якої ви обиралися двічі, святкує своє десятиліття. Як змінювалася структура ААУ впродовж цих років? Під впливом яких чинників?

— Першим президентом був Віктор Бедь, потім я — до 2014 року, згодом — до 2015-го — Олег Чернобай. З осені 2015 року — Олег Рачук.

В.Бедь — адвокат, досвідчений у питаннях професіоналізму. Завдяки йому нам стали зрозумілі багато процесів, що відбуваються усередині адвокатури, адже адвокатське самоврядування існувало і до ухвалення закону в 2012 році.

Час, коли керувала я, був досить спокійним з погляду якихось реформ, тому я займалася розвитком самої організації, адже без команди щось робити дуже складно. Я прагнула, аби до нас прийшли нові люди, з’явилися нові члени правління, керівники комітетів, щоб асоціація розвивалася на місцях. Подібна структуризація — це тонка, копітка робота. Коли я передавала асоціацію О.Чернобаю, в нас уже були реально працююче правління і команда.

На жаль, він був президентом тільки півтора року, і хоча цей термін дуже невеликий для того, щоб яскраво себе проявити, за цей час О.Чернобай багато зробив для регіонального розвитку асоціації.

О.Рачук найбільшу увагу приділяє іміджу і значущості асоціації. Ми активно включилися в громадські ради, у нас істотно збільшилася кількість комітетів, до нашої роботи залучаються представники державних органів, багато наших представників уходять до робочих груп, які організовуються при Міністерстві юстиції, Адміністрації Президента.

Основним трендом сьогодні є напрацювання позицій. Ми прагнемо бути ближче до принципового реформування істотних соціальних аспектів і інститутів, важливих для суспільства і для нас, адвокатів. З минулого року запрацювала науково-експертна рада ААУ. Ми розвиватимемося в цьому напрямі, оскільки безліч законопроектів, які зараз готуються, вимагають експертизи та оцінки, тому що їхня юридична техніка не завжди перебуває на належному рівні.

 — Підбиваючи підсумки, скажіть, які досягнення асоціації вважаєте найбільш значущими?

— Сьогодні ААУ — це блискуча команда прекрасних юристів-професіоналів, чуйних і відповідальних, у тому числі й соціально. Такі люди — рідкість у наш час. Вони готові працювати спільно, ризикуючи своєю репутацією заради розвитку нашої організації.

Коли я почала займатися асоціацією, колектив налічував до п’яти чоловік. Пам’ятаю часи, коли ми збиралися з Ігорем Шевченком, який був натхненником та ініціатором цього руху, з першим президентом Віктором Бедем і Дмитром Кухнюком — ось і весь актив. Наразі в роботі асоціації беруть участь близько 50 чоловік. Я вважаю це нашим найбільшим досягненням. Ще одне досягнення, яке дійсно істотне для всіх нас: організація стала значущою і має певний авторитет, бере участь в оцінці законопроектів і, висловлюючи свою точку зору, створює громадську думку, традиції, тренди, впливає на наш адвокатський світ.

— Кажуть, адвокатська практика в регіонах суттєво відрізняється від столичної. Чи створювало це складнощі в комунікації на етапі регіонального розвитку ААУ?

— Як правило, в громадській діяльності задіяні ті, хто хоче себе якось реалізувати, хто цікавиться юридичним бізнесом, новинами нашої сфери. Це не завжди молоді, але завжди передові люди, тому проблем з комунікацією не було ніколи.

«Ми стрімко проходимо ті еволюційні етапи, які зарубіжна адвокатура проходила сторіччями»

— Як позначився на роботі асоціації процес реформування адвокатури?

— Громадських організацій в юридичній сфері сьогодні небагато, і я вважаю, що адвокатське самоврядування повинне зважати на них. У 2012 році порушувалися конкретні питання адвокатського самоврядування, Національна асоціація адвокатів України проводила багато заходів, залучаючи громадські організації, і багато рішень готувалися спільно.

Однак останнім часом подібні заходи не проводяться, НААУ сама напрацьовує пропозиції. Асоціація правників України у свою чергу робить те саме. Вони завжди залучають ААУ. Ми відповідаємо їм тим самим, оскільки ми не конкуренти. У кожної з названих організацій своя аудиторія, своє коло компетенції, і українська адвокатура тільки виграє, якщо ми більше проектів реалізовуватимемо разом.

НААУ є всеукраїнською, до неї входять усі адвокати, адже членство  обов’язкове. У неї свої цілі й завдання, її імідж і авторитет визначаються іншими чинниками, ніж імідж і авторитет тих організацій, які побудовані на добровільному членстві. Якщо такі організації працюють, адвокати їх підтримують, це говорить про те, що у них теж є своє бачення, вони можуть бути корисні й повинні брати участь у процесі реформування. І чим більш різносторонньою буде ця участь, тим краще для української адвокатури, чия сила, на мій погляд, в єднанні.

— Які виклики стоять перед сучасною адвокатурою?

— Побудова органів адвокатського самоврядування не може відбуватися легко і просто, тому що ми стрімко проходимо ті еволюційні етапи, які зарубіжна адвокатура проходила сторіччями. Від дикого, неконтрольованого ринку до величезного механізму, який повинен працювати, як годинник, і на який покладено важливі державні функції.

Український адвокат 20 років працював сам на себе, не мав жодного контролера, ніхто йому не дихав у потилицю, не заглядав у договори, не цікавився, чим він займається. Кваліфікаційно-дисциплінарні комісії працювали безсистемно: не було єдиної практики. Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури не мала закріплених на рівні закону повноважень, які дозволяли б представляти інтереси всієї адвокатури, і не могла ухвалювати рішень, обов’язкових для всіх регіонів. У кожному регіоні була своя «адвокатська тусовка», тому об’єднання і підпорядкування єдиному центру ні в кого особливого захоплення не викликало.

Для того щоб адвокати відчули необхідність такої організації, має пройти час, механізм повинен налагодитися, аби працювати правильно. Можна дуже довго писати відповідний закон, переписувати, аналізувати помилки, але насамперед важливий рівень свідомості тих, хто приходить до органів адвокатського самоврядування. Дуже важлива лояльність адвоката до роботи цього органу, розуміння адвокатами як своїх прав, так і обов’язків.

Законом 2012 року права адвокатів було посилено, внаслідок чого всі із задоволенням користуються захистом з боку органів адвокатського самоврядування під час проведення обшуків чи затримання. Усі вже відчули позитив, але при цьому ніхто не хоче підтримувати свою організацію. Якщо ми хочемо отримати монополію, зміцнення гарантій, вищий статус, природно, це супроводжуватиметься вищим рівнем відповідальності і вимогами до рівня нашої самоорганізації, вищими стандартами у дисциплінарній практиці.

«Правила адвокатської етики нівелюються, тому що вони дуже декларативні»

— Над чим ААУ працює зараз? Яка планується робота найближчим часом?

— Є, зокрема, така проблема. Наразі робота дисциплінарних палат КДКА достатньо закрита. Чи є в ній якась одноманітність?! Інформації про те, яким чином ухвалюються рішення, недостатньо. Потрібен глибокий систематичний аналіз дисциплінарної практики для напрацювання правил відповідного провадження. Адвокатів слід знайомити з методикою і правилами роботи КДКА, і цим потрібно зайнятися якнайшвидше.

Саме ефективність, відвертість і зрозумілість роботи дисциплінарних палат будуть гарантією сприйняття НААУ як організації, здатної себе контролювати. Наразі їх діяльність сприймається як каральна, виключно як механізм тиску, маніпуляції і контролю.

Водночас наявність КДКА — це гарантія чистоти адвокатських лав. І найближчим часом ААУ працюватиме над відповідним розумінням. У нас немає можливості робити якісь узагальнення, аналізувати практику, тому що у нас немає і не може бути доступу до відповідних матеріалів. Але ми можемо ініціювати це, підказати НААУ, що це необхідно, і стати тим майданчиком, де це можна обговорювати.

— Робота дисциплінарних палат нерозривно пов’язана з правилами адвокатської етики. Як ви оцінюєте ці правила?

— Вони у нас є, але вони дуже декларативні, на мій погляд. За кордоном все прописано на законодавчому рівні, що виключає слизькі моменти подвійних трактувань. Тому там не розуміють нашої стурбованості, коли ми говоримо про правила адвокатської етики. У нас ці правила досконально не виписані, та й правила не закон. Це — документ, затверджений НААУ, і самою же НААУ встановлюються ідеологія, методологія і практика дисциплінарних проваджень.

Водночас правила адвокатської етики нівелюються, тому що вони дуже декларативні. Вони містять якісь гасла замість критеріїв ступеня глибини дисциплінарної провини. Я колись читала аналогічний документ для англійських адвокатів. Там тільки питанню конфлікту інтересів присвячено 10 чи 15 сторінок. І чітко розписано, що таке конфлікт з клієнтом, під кожне поняття дається вичерпний перелік тих або інших дій адвоката, які будуть розцінені як порушення професійної етики. Причому також написано, що не вважається порушенням, і все це настільки детально, що двозначностей бути не може. А наші правила тільки визначають певні моменти, які можуть бути витлумачені членами дисциплінарної палати суб’єктивно.

— Чи може адвокат звернутися по роз’яснення до КДКА або до іншого компетентного органу адвокатського самоврядування, якщо сумнівається щодо трактування своїх подальших дій?

— У нас немає такого консультативного органу, і до компетенції КДКА надання роз’яснень теж не входить. Є науково-експертна рада, що створена НААУ. Чи буде вона розглядати подібну заявку стосовно конкретної ситуації з конкретним клієнтом, подивимося. Мені такі випадки невідомі. Правильніше, коли не потрібно нікуди звертатися, коли все це розписано.

З тієї ж причини реформування закону про адвокатуру повинно супроводжуватися внесенням відповідних змін до всіх процесуальних кодексів. У нашому профільному законі багато норм, які по суті своїй є процесуальними. Якщо гарантії наших прав будуть закріплені тільки в законі про адвокатуру, це викликатиме певні конфлікти і нерозуміння з боку правоохоронних органів. Крім правил адвокатської етики, потрібно попрацювати ще й над цим.

— Як подібні прогалини можуть позначитися на розвитку української адвокатури з урахуванням монополії на представництво в судах?

— З одного боку, ми збільшуємо професійні гарантії для адвокатів, а з другого  в законі розширюються повноваження дисциплінарних палат. І якщо при цьому говорити ще й про монополію, потрібно розуміти, що навантаження на КДКА значно зросте. Під час підготовки відповідного закону потрібно адекватно оцінювати реальний стан речей в українській адвокатурі й враховувати це, визначаючи адекватний перехідний період. Інакше роботу адвокатури легко ввести в стан стагнації. Адже адвокатура задіяна у забезпеченні доступу до правосуддя, гарантувати свободу якого зобов’язана держава.

Особисто я ставлюся до монополії позитивно. У кримінальному процесі вона у нас і так працює, але навіть під час розгляду справ про розлучення з поділом майна і визначенням правил виховання дитини некомпетентність адвоката може зламати людські долі. Ця діяльність не може бути безконтрольною, її повинна контролювати саморегулювальна організація.

Куди поскаржитися на роботу некомпетентного практикуючого юриста? Хто може дати оцінку його діяльності? Я абсолютно переконана, що для цього повинна існувати громадська організація, членство в якій повинно бути автоматичним і обов’язковим. Ми маємо самі регулювати певні стандарти — чітко, прозоро, публічно і зрозуміло для всіх. Дуже важливо, аби НААУ реагувала на те, що відбувається в адвокатському світі, і підтверджувала необхідність свого існування, показувала адвокатам ефективність своєї діяльності.

Монополія — це серйозне випробування, через яке доведеться пройти не тільки НААУ та ААУ, а й передусім адвокатам. У мене, крім адвокатів, працюють практикуючі юристи, і я з нетерпінням чекаю ухвалення закону. Чи зможуть вони працювати? Чи зможемо ми обслуговувати клієнтів? Цей закон торкнеться абсолютно всіх.

«Не можна просто взяти чужу модель й імплементувати: вона не працюватиме»

— Ви є членом Міжнародної асоціації адвокатів. Як ви використовуєте цей досвід? Чи можлива імплементація закордонного досвіду в сучасній українській адвокатурі?

— Щоб запозичити закордонний досвід, нам знадобляться та ж сама судова система, правоохоронні і державні органи, правосвідомість громадян і рівень прибутковості адвокатської професії. Не можна просто взяти чужу модель й імплементувати: вона не працюватиме. Потрібні певні традиції, звичаї поведінки, дух права.

Наприклад, у Німеччині в адвокатському співтоваристві питання несплати членських внесків просто не може виникнути через певні історичні традиції. А ми витрачаємо величезну кількість часу на те, щоб притягати за це порушників до дисциплінарної відповідальності. У ФРН правоохоронні органи не обшукують адвокатських офісів: ніхто не дасть на це санкції, але й адвокати не займаються незаконною діяльністю. А у нас практика така, що не всі випадки, коли адвокати заявляють про порушення своїх професійних прав, пов’язані з їхньою професійною діяльністю.

Робота дисциплінарних палат — контролювати, щоб адвокати не користувалися пільговим статусом з корисливою метою. Якщо в результаті розгляду кримінальної справи встановлено, що адвокат учинив правопорушення і є вирок, який вступив у силу, КДКА повинні на це реагувати. Я знаю, що нині вони цього не роблять, тобто подібні адвокати продовжують практикувати. Хоча мають усвідомлювати, що втратять свою роботу через невідповідність професійним етичним нормам. Й інші адвокати також мають про це знати і дотримуватися норм.

— Не секрет, що вітчизняний ринок юрпослуг переживає важкі часи. Імплементація європейських стандартів адвокатської практики відкриє українським юристам доступ на зарубіжні ринки?

— До того часу, коли у нас з’явилися НААУ і єдине самоврядування, чимало адвокатів прагнули отримати доступ до зарубіжної практики, але не могли. Саме через відсутність такої професійної організації, що передбачає обов’язкове членство на рівні закону. Звичайно, наші іспити — це дитячий садок порівняно з рівнем оцінювання за кордоном, але українські громадяни там з великим задоволенням скористаються послугами співвітчизників.

Наша фірма теж зареєструвала представництво у Великій Британії. У нас багато клієнтів, чий бізнес пов’язаний із цією державою. Це допомагає балансувати на складному сьогоднішньому ринку. Ми рухаємося до Європи, і потрібно інтегруватися. Чим більше у наших юркомпаній буде досвіду взаємодії із зарубіжними колегами, тим сильніше стане наше юридичне співтовариство.

«Громадська діяльність дає можливість професійного зростання в колективі однодумців»

— Ви одночасно очолюєте наглядову раду ААУ та Вищу ревізійну комісію адвокатури, керуєте власною юридичною компанією. Як вам вдається суміщати роботу в кількох напрямах?

— Запорука моєї ефективності — жорстке планування і жорстка самодисципліна. Я не боюся помилок і швидко приймаю рішення. Коли ви весь час задіяні в різних проектах, робите певні кроки для їх реалізації, все працює, тому що ви, як серце, що наповнює енергією всі ті сфери, до яких причетне. Головне, щоб це відбувалося швидко і дисципліновано. Таким чином, я — хороший тактик. Кажуть, у жінок взагалі краще виходить вирішувати тактичні завдання.

Водночас я інтуїтивно прагну до певного балансу між жіночою і чоловічою складовими, умію побудувати роботу в команді. До речі, в ААУ задіяно приблизно однакову кількість чоловіків та жінок. У нашій професії за рахунок такої синергії можна отримати гарний результат, і це саме та сфера, де і чоловіки, і жінки можуть проявити себе.

— Яку пораду дасте колегам, котрі хотіли б приєднатися до громадської роботи, але остерігаються, що це обернеться збитком для їхньої адвокатської практики?

— Необов’язково ставати президентом громадської організації, аби взяти участь в її роботі. Робіть те, що вам під силу. Коли 3—4 роки тому я пропонувала О.Рачуку очолити секцію комітету, він теж сумнівався, наскільки це йому потрібно.

Громадська діяльність дає можливість професійного зростання в колективі однодумців, які можуть дати гарну пораду. Ми віддзеркалюємося один в одному, порівнюючи та оцінюючи. Адвокати, котрі практикують індивідуально,  як астероїди, що летять в космосі. Траєкторію їх руху вгадати і передбачити непросто.

Асоціація — це концентрація досвідчених, успішних людей, які постійно вчаться і заряджають своїм позитивом нових членів.