Мінливості конституційності

Юрисконсульти не визначилися зі ставленням до виключного права на представництво адвокатів

Як відомо, однією зі складових реформи окреслено виключне право адвокатів на представництво. Те, чи влаштовують такі новели юрисконсультів, з’ясувалося під час щорічної конференції корпоративних юристів, яку проводила Асоціація правників України.

Плюралізм правових позицій

Здавалося б, законодавець передбачив усі умови для поступової адаптації до нових правил представництва в судах. У разі схвалення змін до Конституції адвокатська монополія набиратиме обертів поступово, починаючи з вищих інстанцій. І до місцевого рівня дійде тільки у 2019 році. Однак корпоративні юристи продовжують з іронією говорити про державний диференційований підхід до визначення суб’єктів надання правової допомоги.

Свої сумніви юрисконсульти традиційно підкріпляють аналізом позицій суддів Конституційного Суду, зокрема рішення КС від 16.11.2000 у справі про право вільного вибору захисника. Відповідно до цього вердикту закріплення за адвокатами права на представництво в судах не сприяє здоровій конкуренції та підвищенню їх кваліфікації. Приймаючи рішення, судді КС врахували «Основні принципи, що стосуються ролі юристів», прийняті у 1990 році ХІІІ Конгресом ООН з питань попередження злочинності і поводження з правопорушниками. Цими принципами передбачене право звернення особи до будь-якого юриста, причому в згаданому документі термін «юрист» використаний окремо від терміна «адвокат».

У рішенні від 30.09.2009 КС роз’яснив, що «особа має право на правову (юридичну) допомогу від обраної за власним бажанням особи в статусі адвоката, що не виключає можливості отримання такої допомоги від іншої особи, якщо законами України щодо цього не встановлено обмежень».

У січні цього року КС зробив висновок про відповідність доопрацьованого проекту про внесення змін до Конституції (щодо правосуддя) вимогам стст.157 і 158 Основного Закону. Водночас деякі судді висловили із цього приводу окрему думку. Зокрема, Сергій Вдовиченко і Сергій Сас указали на звуження конституційних прав особи в разі введення виключного права адвоката на представництво в судах. Їх колега Ігор Сліденко до того ж зауважив, що після внесення пропонованих змін виникне правова колізія між ст.59 Конституції та ст.131² проекту. Водночас суддя Михайло Гультай відзначив необов’язковість виключення ч.2 зі ст.59 Конституції, згідно з якою для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура. На думку судді, з рішення КС від 30.09.2009 вбачається, що надання правової допомоги іншими особами, крім адвокатів, може бути обмежене законом.

Такі правові висновки не додають корпоративним юристам упевненості щодо необхідності отримання адвокатського свідоцтва. А те, що в разі ухвалення законодавчих змін стосовно адвокатської монополії Україна стане єдиною країною у світі, де виключне право адвокатів на представництво в судах закріплене на рівні Основного Закону, на думку юрисконсультів, говорить саме за себе.

Теж професіонали

Наріжним каменем обговорення питання щодо адвокатської монополії виявилась якість вітчизняної освіти, яка залишає бажати кращого. Випускник не є фаховим юристом і не може належним чином представляти інтереси особи в суді, як це робить адвокат, котрий має специфічний порядок допуску до професії.

У такому разі юрисконсульти закликають реформувати систему освіти замість адвокатури. Таку пропозицію під час своєї доповіді в рамках щорічної конференції корпоративних юристів озвучив начальник відділу правового забезпечення та регламентних виплат з міжнародного страхування Моторного страхового бюро Олексій Лутак.

Він підкреслив, що юрисконсульти також є професійними юристами і більшість аргументів прихильників адвокатської монополії стосуються не корпоративних юристів, а їхніх колег з приватною практикою.

Адвокат може надати виключно адвокатські гарантії? Тільки адвокат може скористатися механізмом запиту і тільки в нього можна отримати послугу належної якості? Всі ці аргументи применшують професіоналізм юрисконсульта, який бездоганно справлявся зі своїми обов’язками щодо представництва підприємства в суді.

Не дивно, що корпоративні юристи вагаються щодо доцільності запровадження адвокатської монополії, і над фактами, здатними схилити їх на свій бік, адвокатській спільноті доведеться ще попрацювати.

Коментар «ЗiБ»

— Монополія — це позитивний момент, якщо говорити про представництво інтересів у судах. Країни, в яких це практикується, успішні. Зокрема, ми маємо приклад Великої Британії, де тільки баристер має доступ до судів. Не потрібно забувати, що адвокат відповідно до закону має більший захист і користується привілеями адвокатської таємниці. Він захищений у питаннях, пов’язаних з обшуками та іншими процесуальними діями.

Я на місці юрисконсультів не реагував би агресивно, тому що навіть судді відзначають, що їм приємніше і легше працювати в процесі, коли сторони представлені адвокатами. Не забуваймо також, що адвокат підпадає під регулювання в рамках професійної етики. Це те, що накладає певну відповідальність і допомагає в процесі, дає сторонам рівні можливості. Юрисконсульт не обтяжений правилами конфлікту інтересів, і це може мати процесуальне значення.

Якщо законодавець полегшить юрисконсультам процес приходу до адвокатури, дасть їм для цього ще якийсь перехідний період, то я вітаю таку монополізацію.

— Я розглядаю питання про адвокатську монополію в контексті питання про судову систему. Чи нададуть юрисконсультам можливість представляти інтереси своїх компаній у судах? Це питання не має першочергового значення доти, доки не буде реформована судова система, взагалі вся система правосуддя. При цьому компанії великої четвірки активно стають адвокатськими об’єднаннями. І хоча в нас немає ілюзій з приводу того, що адвокатська монополія має прямий стосунок до розподілу ринку юридичних послуг, ми стаємо активними учасниками ситуації «адвокати проти юрисконсультів».