Конвенційний бумеранг
ВРЮ з’ясує, чи є порушенням присяги «грубе свавілля» членів ВС
Незнання європейських гарантій справедливості ускладнює життя не тільки представникам місцевих та апеляційних судів, які проходять кваліфікаційне оцінювання. Деякі страсбурзькі вердикти б’ють рикошетом по членам найвищого судового органу України. Особливо коли безпосередньо в рішенні Європейський суд з прав людини обурюється «грубим свавіллям» українських колег, що полягає у відмові в правосудді.
До однієї зі справ, яка розглядалася у Страсбурзі, ЄСПЛ повертався двічі. Першого разу — у 2007 році, коли у рішенні «Бочан проти України» (заява № 7577/02) констатував порушення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.1 Першого протоколу до неї. На користь заявниці з держави було стягнуто Є2000 як компенсацію моральної шкоди, а сама Марія Бочан звернулася до Верховного Суду по відновлення справедливості «у зв’язку з винятковими обставинами» — наявністю вердикту ЄСПЛ.
Утім, ухвалою Судової палати у цивільних справах ВС від 14.03.2008 їй було відмовлено у перегляді винесених рішень попри те, що ЄСПЛ указав на недотримання національними судами права М.Бочан на справедливий розгляд. Адже для того, щоб відмовити у задоволенні її позову щодо права на частину будинку та земельну ділянку, тому ж Верховному Суду довелося навіть змінювати територіальну підсудність, оскільки він сумнівався в неупередженості рішень, винесених на користь М.Бочан.
«Враховуючи той факт, що ВС не обгрунтував свого рішення щодо зміни територіальної підсудності, Суд уважає, що побоювання заявниці про те, що судді ВС, включаючи заступника Голови, мали попередньо сформовану позицію стосовно результату розгляду справи та що судді, яким було передано справу 9.10.2000, розглядатимуть її відповідно до висновків ВС, можна вважати об’єктивно обгрунтованими», — констатується у рішенні ЄСПЛ.
Отже, відмовивши у перегляді, ВС фактично залишив у силі рішення, стосовно справедливості яких ЄСПЛ висловив сумніви. Заявниця ще раз спробувала переконати ВС у тому, що його ухвала від 14.03.2008 грунтується на неправильному тлумаченні рішення ЄСПЛ, однак її скаргу визнали неприйнятною.
М.Бочан нічого не залишалося, як знову звернутися до Страсбурга. Минуло доволі багато часу, але врешті-решт у лютому 2015 року ЄСПЛ виніс свій вердикт.
У своєму другому рішенні Суд, зокрема, відзначив, що «обгрунтування ВС можна тлумачити лише як грубе свавілля або відмову в правосудді в тому розумінні, що викривлений виклад рішення 2007 року… призвів до руйнування намагань заявниці домогтися розгляду в рамках передбаченої національним законодавством касаційної процедури її майнових вимог на підставі рішення Суду в попередній справі». ЄСПЛ констатував, що й оскаржуване провадження не відповідало вимозі п.1 ст.6 конвенції щодо «справедливого суду».
Тепер пенсіонерка намагається домогтися справедливості у Вищій раді юстиції. Адже ст.3 закону «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» передбачає: стосовно суддів, які одноособово або в колегії ухвалили рішення з порушенням конвенції, що констатовано в рішенні ЄСПЛ, має проводитися перевірка.
Як стало відомо «ЗіБ», у лютому цього року вона подала скаргу до цього органу. За словами її представника, «приймаючи ухвалу від 14.03.2008, судді ВС свідомо допустили порушення закону», що, на його погляд, свідчить про умисний характер їхніх дій та несумлінне ставлення до своїх обов’язків.
Шансів на притягнення суддів ВС до дисциплінарної відповідальності не так уже й багато. Частина з 18 суддів, які постановляли ухвалу ВС від 14.03.2008, вийшли у відставку. Тож провадження може бути відкрите лише щодо Голови ВС Ярослава Романюка та ще 5-х суддів, які залишаються працювати в Суді з того часу.
Втім, зле пожартувати у цьому випадку може позиція того ж ВС щодо притягнення до відповідальності інших суддів, яких ВРЮ рекомендувала звільнити з посад за порушення присяги. Як констатувала Судова палата в адміністративних справах ВС (постанова від 12.04.2016), перш ніж застосовувати строк давності, слід установити сам факт порушення присяги. І це стане жирною плямою в суддівському дос’є.
Тож інтрига полягає лише в тому, чи віднайдуть члени ВРЮ аргументи, аби не дотримуватися правової позиції ВС або на свій лад витлумачити рішення ЄСПЛ? Але точно відомо, що бумеранг несправедливості рано чи пізно обов’язково повернеться до того, хто його запустив.