Закон і Бізнес


Спіткнулись об Конституцію

Поки одні ламають списи довкола судової реформи, інші вже вигадали «проміжні» закони


№18 (1264) 01.05—13.05.2016
ІВАН ГРИГОР’ЄВ
4399

Виявляється, реформа гальмується через неприйняття змін до Конституції в частині правосуддя. Втім, на вул. Банковій сподіваються на голосування щодо проекту вже найближчим часом. Проте в судовій системі загострюється кадрова проблема через непризначення суддів, і її розв’язання стане можливим лише після внесення змін до Основного Закону.


У пошуках довіри

В Раді з питань судової реформи кінцевим результатом своєї роботи бачать зростання довіри до служителів Феміди. Щоправда, за словами координатора ради, заступника глави АП Олексія Філатова, недостатній професійний рівень суддів впливає на довіру до Феміди, а звідси всі інші проблеми.

Щоправда, реформатори визнають, що не можна всіх володарів мантій міряти однією міркою. Вони зауважують, що в системі працює багато професіоналів, котрі якісно виконують свою роботу, незважаючи на зовнішній тиск та непрості умови.

Так, суддя Господарського суду м.Києва Тетяна Васильченко вважає, що страхи громадян великою мірою зумовлені їх необізнаністю із ситуацією. Вона звернула увагу, що в основному судам не довіряють люди, які ніколи не брали участі в засіданнях. До того ж громадяни зазвичай отримують інформацію зі ЗМІ, де «йде нищівна критика судової системи».

А ректор Національної школи суддів Микола Оніщук підкреслив, що певні зрушення в питанні довіри до вітчизняної Феміди є. Він послався на дослідження, яке показало її зростання на 1,5% за останній час. «Це все в межах похибки, але сама тенденція обнадійлива», — зробив він висновок.

Водночас О.Філатов наполягав, що за півтора року в царині реформування судової системи «дещо зроблено». Хоча погодився: це «швидше підготовчі роботи», і висловив сподівання, що наразі «можна зробити ривок». Для цього необхідно прийняти зміни до Конституції. Саме ці зміни, виявляється, й мають розв’язати такі фундаментальні проблеми, як політична залежність судової влади, питання щодо кваліфікації суддів, їх відповідальності тощо.

У необхідності вдосконалення Основного Закону для комплексного завершення реформи переконаний і член Вищої ради юстиції Андрій Бойко. «Прийняті дуже важливі закони, зокрема «Про забезпечення права на справедливий суд». Але цей акт не створює передумов для закінчення судової реформи», — зазначив А.Бойко.

Отже, автори змін сподіваються, що парламент повернеться до цього питання вже у середині травня. Хоча раніше на вул. Банковій планували, що це станеться на початку цього місяця.

Користуючись моментом

Отже, по суті, судова реформа може бути заморожена на півдорозі на невизначений час. І, схоже, ситуацією хоче скористатися Міністерство юстиції.

Днями міністр Павло Петренко заявив, що реформу, яка включатиме конкурсні відбори і тестування суддів, планують проводити два роки. А поки що пропонується «ухвалити пакет проміжних законів і сформувати спеціальні суди». «Є така пропозиція, щоб на цей період ми зробили спеціалізовані антикорупційні суди, які розслідували б справи, підвідомчі НАБ, і комерційні суди із залученням іноземців, аби отримати більший рівень легітимності цього рішення», — розповів він.

Така заява викликала чималий резонанс у судовій системі. Адже ст.125 Конституції прямо забороняє створення надзвичайних та особливих судів. Звісно, іноземні судді не можуть здійснювати в Україні судочинство. «Правосуддя в Україні можуть здійснювати тільки громадяни України», — відреагував Голова Верховного Суду Ярослав Романюк. І додав, що суддями можуть бути тільки громадяни, які прожили в Україні не менш як 10 років. Тому він уважає ініціативу міністра неконституційною.

Можливо, П.Петренко мав на увазі залучення іноземних арбітрів для вирішення комерційних спорів. Відповідний проект напередодні презентував експерт ГО «Реанімаційний пакет реформ» Тарас Шепель. Ідеться про те, щоб господарські суди розглядали справи колегією у складі одного судді та двох арбітрів-засідателів (зокрема, іноземних). Хоча, на думку експерта, краще було б узагалі створити чистий арбітраж на кшталт міжнародного. При цьому передбачається, що арбітрів обиратиме комісія з представників Торгово-промислової палати й Мінекономрозвитку.

Свого часу відповідна пропозиція вносилася до проекту «Про забезпечення права на справедливий суд», однак не пройшла навіть профільного комітету ВР. Не дуже вона подобається й Раді з питань судової реформи. «Хто будуть ці люди? І які гарантії, що вони не стикнуться з тими ж проблемами, які маємо сьогодні із суддями? Хто буде підбирати ці кадри, за якою процедурою, яка буде їхня відповідальність?» — цікавився О.Філатов.

Якщо саме цю ініціативу підтримує Мін’юст, схоже, її навряд чи схвалять на вул. Банковій. Як і ідею щодо ліквідації спеціалізованих судів, аби «дати можливість простій людині звернутися в один суд з будь-якого питання», котру також озвучив П.Петренко. Принаймні в Раді з питань судової реформи нині активно працюють над змінами до процесуальних кодексів для судів різних видів юрисдикції.

За всіх хороших проти всіх поганих

Певною мірою реформаторам «роблять погоду» й громадські організації. Вони активно наполягають на оновленні суддівського корпусу.

Зокрема, головний експерт «РПР», колишній суддя Михайло Жернаков поскаржився на недосконалість механізму добору суддів. «Потрібно ефективно оновити судову систему, аби нові стандарти самоврядування працювали на благо, а не навпаки», — переконаний він.

При цьому задум активістів полягає в тому, щоб замість Вищої ради юстиції та Вищої кваліфкомісії суддів створити новий орган, до якого ввійдуть люди не із «системи». І саме цей орган, мовляв, «просіє» всіх суддів.

Ідея «всіх звільнити та набрати нових» популярна в народі. Однак член ВККС Станіслав Щотка застерігає від таких дій. Якщо всіх звільнити, під «каток» потраплять і фахові, доброчесні судді. Натомість непрофесіонали відійдуть від справ без жодної оцінки їх діяльності. Тому він уважає оптимальним варіантом проходження законниками кваліфоцінювання.

«Люди думають, що, коли всіх звільнять, прийдуть інші і буде краще. Не буде краще! Спочатку треба створити умови для незалежності суддів», — додала Т.Васильченко.

Втім, судова система болісно відчуває наслідки реформи. За даними С.Щотки, сьогодні 1500 суддівських посад вакантні, близько 800 законників залишаються без повноважень. «Понад 2000 людей не забезпечують функцію держави щодо здійснення правосуддя. І не треба нікого звільняти, просто їх не призначають», — обурився він. На цій проблемі акцентував увагу й суддя Львівського окружного адміністративного суду Володимир Кравчук. «Заповніть у будь-якому суді вакансії тими найдостойнішими фахівцями в галузі права. Вибір величезний. І доведіть, як вони будуть працювати. І порівняйте», — запропонував він. При цьому, на думку законника, варто провести експеримент «не на країні в цілому, а на окремо взятому суді». Президент має повноваження створювати, реорганізовувати та ліквідовувати суди. Можна забезпечити нові умови добору й набрати людей. А відтак зрозуміти, хто прийде, які проблеми виникатимуть, тощо.

Далі може бути гірше

Тим часом, поки ведуться дискусії, за словами голови Ради суддів Валентини Сімоненко, вже близько 3000 законників готові звільнитися. Спливає п’ятирічний термін у суддів, призначених уперше. Проте ні Президент, ні парламент не приймають відповідних рішень. Зокрема, Верховна Рада не хоче розглядати питання щодо обрання безстроково суддів, які вже пройшли кваліфікаційне оцінювання й визнані ВККС такими, що придатні здійснювати правосуддя. Очевидно, всі чекають змін до Конституції, але голосування щодо них наразі дуже сумнівне.

Отже, поки різні органи влади, політики, громадські організації розмахують реформаторськими знаменами, вітчизняна Феміда продовжує блукати у пітьмі невизначеності. І тим, де вона опиниться за таких умов, ні на вул. Банковій, ні на Грушевського не переймаються.

Пряма мова

Станіслав ЩОТКА, секретар кваліфікаційної палати ВККС:

— Я віддаю перевагу фаховості судді, тому що така людина, як правило, самодостатня. Вона схильна до професійного саморозвитку і дорожить репутацією, що утримує її від недоброчесних вчинків. Безумовно, тут важлива і доброчесність.

Ті, хто пройшов оцінювання, попри те що спочатку вони нас як тільки не критикували, вийшовши за двері, говорять зовсім інше. Маючи оцінку кваліфікаційної комісії, суддя вже відчуває себе інакше. Вважаю, що таку процедуру треба проводити щорічно або періодично. Тому що і фаховий рівень зростає, і суддя себе реалізує.

Андрій БОЙКО, член Вищої ради юстиції:

— Якісний склад кандидатів, яких ми розглядали для рекомендування на призначення суддями вперше, є дуже і дуже низький. З останнього досвіду: з усіх претендентів, напевно, лише 20% мінімально відповідали кваліфікаційним вимогам, які висуваються до кандидатів у судді.

Що можна зробити для покращення ситуації? Необхідна реформа юридичної освіти і підготовки кандидатів у судді. Напевно, треба найближчим часом все ж таки сформувати завершену модель юридичної освіти і підготовки кандидатів у судді.

Микола ОНІЩУК, ректор Національної школи суддів:

— Значна кількість суддів не демонструє під час проведення кваліфікаційного оцінювання належного рівня знань, що певною мірою є несподіванкою. Ми всі вважали, що юридична школа в Україні доволі сильна. Як виявилося, це не так.

Суддя має не тільки знати, а й уміти застосовувати право. В нього специфічна робота, треба мати фізичні якості, вміння витримати навантаження, вміння керувати собою. Ці якості залишалися поза межами будь-якої атестації. Наразі лише механізм спеціальної підготовки дозволяє виявити, чи володіє особа такими якостями, або розпочати роботу щодо їх формування наскільки це можливо.