Закон і Бізнес


Європейський аргумент

Рішення ЄСПЛ та недоліки законодавства допомогли залишитися при мантіях


Б.Санін зауважив, що в обмеженні мітингів для невизначеного кола осіб немає нічого нового. Принаймні для Страсбурга.

№17 (1263) 23.04—29.04.2016
ЄВГЕН БЕРЕЗОВСЬКИЙ
12713

В Україні відсутнє законодавство, яке могло б повноцінно врегулювати проведення мітингів. Тому законники, яких звинувачували в порушенні присяги через обмеження масових акцій у столиці, апелювали до позиції колег з Європейського суду з прав людини. І переконали членів Вищої ради юстиції, що за таких умов не можна дорікати за порушення присяги.


Регулювання вуличного руху

Під час засідання 14 квітня ВРЮ завершила розгляд висновків Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції. Серед них була й скарга стосовно Богдана Саніна зі столичного окружного та Ігоря Лічевецького і Володимира Мельничука з Київського апеляційного адмінсудів.

Підставою для звернення став розгляд позову Київської міськдержадміністрації, яка просила заборонити більш ніж на місяць проведення мітингів на Майдані незалежності та кількох прилеглих вулицях.

Звернення було мотивоване тим, що учасники акції перешкоджатимуть «нормальній життєдіяльності міста, руху транспорту та створюватимуть незручності пересічним громадянам». Крім цього, у КМДА вважали, що учасники акції не дотрималися вимог щодо завчасного повідомлення про заходи, як це прописано в одному з рішень столичної міськради ще у 1999 р.

Спершу позов задовольнив Б.Санін, а згодом рішення витримало перевірку в апеляційній інстанції. Щоправда, під час перегляду позицію КМДА підтримали лише двоє суддів, а їх колега Вікторія Мацедонська висловила окрему думку, що й дозволило їй уникнути дисциплінарного провадження.

Втім, не погодився із забороною й Вищий адміністративний суд. У касаційній інстанції вказали, що позивач не навів жодної легітимної мети для обмеження права на мирні зібрання та не подав на підтвердження будь-яких доказів.

Вільне місце

Фактично висновок ТСК спирався на рішення ВАС та на слова скаржника, який наголошував, що мирні зібрання були заборонені на непропорційно великий строк, а також стосувалися необмеженого кола осіб, а не лише політичних партій, які планували заходи.

Водночас Б.Санін не згоден з тим, що припустився помилки. Під час засідання ВРЮ він звернув увагу на рішення ЄСПЛ у справі «Християни проти фашизму та расизму» проти Об’єднаного Королівства». В ньому суд не виявив порушення в забороні всіх демонстрацій за винятком тих, які мають релігійний, святковий та церемоніальний характер. Таким чином, на його думку, встановлення тимчасової заборони на проведення будь-яких політичних акцій узгоджується з позицією Страсбурга.

Також Б.Санін наголосив, що, розглядаючи справу, дотримався принципу пропорційності, намагаючись не обмежити права організаторів акції. За його словами, політичні партії подавали заявки на проведення мітингів майже на всіх центральних вулицях Києва, а його рішення стосувалося лише частини вулиць. Таким чином, підкреслив законник, як такої заборони на проведення мітингу він не встановлював. Його просто довелося перенести в інше місце.

Водночас, на переконання В.Мельничука, практика ЄСПЛ щодо обмеження мирних акцій неоднозначна. Законник наголосив, що позиція Суду обговорювалась під час розгляду справи у нарадчій кімнаті: В.Мацедонська звертала увагу на одні рішення, а він та І.Лічевецький — на інші.

Члени ВРЮ поцікавилися, чому судді послалися на рішення міськради, на невиконанні якого наголошувала КМДА, хоча ст.39 Конституції передбачає: обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання може встановлюватися судом «відповідно до закону». Однак, за словами Б.Саніна, принцип законності включає в себе застосування не тільки Конституції і законів, а й підзаконних нормативно-правових актів. Отже, і рішення міськради. До того ж, на його думку, на цей документ неодноразово посилались інші суди, включаючи касаційну інстанцію.

Також, зауважив В.Мельничук, в Україні просто відсутнє законодавство, яке чітко визначає правила та обмеження мирних зібрань. У травні 2014 р. до Голови Верховної Ради із цього приводу навіть звертався пленум ВАС. Але розв’язати проблему нардепи так і не зуміли. Як наслідок, наголосив В.Мельничук, у судах склалася неоднозначна практика вирішення подібних справ.

Нічний період

Звернули увагу члени Ради й на те, що Б.Санін розглянув позов КМДА майже опівночі. У відповідь законник пояснив, що Кодекс адміністративного судочинства зобов’язував його прийняти рішення до часу проведення мирних зібрань. А вони відповідно до заявки мали розпочатися саме о 24:00 30 листопада 2013 р. Позов же надійшов до суду близько 20:00. Таким чином, законник, який того дня був черговий в установі, мав дуже небагато часу, щоб впоратися з розглядом. А якщо б не встиг — міг бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Б.Санін зізнався, що його також непокоять такі жорсткі обмеження, але поки законодавець їх не виправить, суддям нічого не залишатиметься, як працювати вночі.

За результати таємного голосування лише троє членів ВРЮ підтримали висновок ТСК щодо звільнення законників, а 12 висловилися проти. Можливо, в такий спосіб у колегіальному органі визнали, що не можуть притягати суддів до відповідальності в тих випадках, коли відсутнє чітке законодавче регулювання.

Разом з тим рішення Ради продемонструвало, що, встановивши обмеження на проведення масових акцій, судді діяли відповідно до своїх повноважень. Значною мірою — через відсутність спеціального закону. Проте через 2 роки після подій на майдані парламент так і не підготував відповідних змін. А значить, і надалі виникатимуть суперечки з приводу правомірності судових рішень, якими обмежуватимуться права громадян на мирні зібрання.