Апеляція зняла пробу,

або Чому «кваліфоцінювальна страва» припала до смаку не всім законникам

Представники Апеляційного суду Київської області відкрили другий тур первинного кваліфікаційного оцінювання, а закриють його володарі мантій з Київського апеляційного господарського суду. Крім них, у квітні—червні перевірку на професійну придатність пройдуть ще законники Апеляційного суду м.Києва та Київського апеляційного адміністративного суду. Поки що рано говорити про результати, але очевидно одне: не всі володарі мантій вирішили спробувати кваліфпроцедуру на смак.

Йдуть без екзаменування

Оцінивши 94-х претендентів на обрання безстроково, Вища кваліфікаційна комісія суддів перейшла до перевірки представників 4-х апеляційних установ. І триватиме вона аж до 6 червня. Планувалося, що процедуру пройде 281 законник, однак ситуація трохи змінилася: 1 квітня ВККС вирішила зупинити кваліфоцінювання 21 володаря мантій, які подали до Вищої ради юстиції заяви про відставку. Серед них 11 представників Апеляційного суду Київської області, 4 — Київського апеляційного госпсуду та 6 — Апеляційного суду м.Києва.

12 квітня з’ясувалися нові подробиці оцінювання: до 11 «загальників» з обласної апеляції, які виявили бажання завершити кар’єру, приєдналося принаймні ще двоє. Хоча попередньо повідомлялося, що в першій групі, до якої було включено 26 осіб з Апеляційного суду Київської області, лише п’ятеро повідомили про намір піти у відставку. Тож у результаті майже третина володарів мантій з першої групи віддала перевагу відставці, а не проходженню кваліфоцінювання. Крім цього, один законник не прийшов на атестацію, бо перебуває на лікарняному, а ще один узяв відпустку.

Як уважають окремі експерти, причини подання заяв про відставку можуть бути як пов’язані з необхідністю проходити кваліфоцінювання, так і зовсім не причетні до цієї процедури. Водночас фахівці звертають увагу на той факт, що раніше судді, які мали право на відставку, чекали, коли законодавець поверне їм фінансові гарантії, і не поспішали зі звільненням. Тому обов’язок пройти оцінювання вочевидь пришвидшив процес прощання з мантіями. Навіть без перспективи отримати належне матеріальне забезпечення.

Втім, якими не були б причини подання заяв, на думку фахівців, тенденція до збільшення кількості охочих залишити суддівські посади є доволі небезпечною. Так, нині в Апеляційному суді Київської області працюють 59 володарів мантій. Принаймні вже 20% з них повідомили про намір піти з посад. Окрім цього, не виключено, що за результатами кваліфоцінювання деякі законники на певний час будуть відсторонені від здійснення правосуддя й навчатимуться в Національній школі суддів. Як наслідок, навантаження на установу зросте, а нових кадрів доведеться чекати ще довго. Як би там не було, але очевидно: судова система не готова до таких результатів перевірки володарів мантій на профпридатність.

Прикметно, що серед суддів-«п’ятирічок», які проходили оцінювання, жоден не захотів іти з посади за власним бажанням. Тільки троє були звільнені указом Президента «проти їхньої волі»: Дмитро Чулінін (з Бабушкінського райсуду м.Дніпропетровська) та Лариса Калініченко (з Голосіївського райсуду м.Києва) — у зв’язку з порушенням присяги, а підставою для позбавлення мантії Сергія Аніпка (з Ірпінського міськсуду Київської області) стало закінчення строку, на який його призначено.

Колегіальна відмінність

19—20 квітня 17 представників Апеляційного суду Київської області першими отримали висновок «кваліфікаційників»: 14 осіб успішно пройшли оцінювання (серед них і очільник установи Олексій Данілов), розгляд питання щодо двох відклали, а Лариса Дмитрієва не підтвердила здатність здійснювати правосуддя. За словами одного із членів ВККС, вона «не продемонструвала суддівських умінь на належному рівні». До речі, жінка недавно працює в інституції: указом Президента від 21.04.2015 її перевели з Апеляційного суду Луганської області.

Оскільки «апеляційники-першопроходці» неохоче ділилися своїми враженнями з мас-медіа та залишали стіни ВККС «в обхід» преси, розповімо про побачене із журналістської точки зору. Головною особливістю оцінювання «апеляційників» є те, що їх перевіряє на профпридатність змішана колегія-«трійка»: до її складу входять представники як кваліфікаційної, так і дисциплінарної палат ВККС. Нагадаємо: представників місцевих судів оцінювала кваліфікаційна палата в повному складі.

Дехто з експертів і досі ставить під сумнів те, що колегія має повноваження приймати самостійні рішення від імені комісії. Так, у п.7 «Прикінцевих та перехідних положень» закону «Про забезпечення права на справедливий суд» сказано: оцінювання представників апеляційних, вищих спеціалізованих та Верховного судів проводять колегії з 3-х членів комісії. Але жодного слова про наділення таких собі «кваліфпідрозділів» спеціальними повноваженнями комісії ні в цьому, ні в профільному законах знайти не вдалося.

Лишень у «справедливому документі» є згадка: ВККС забезпечує проведення первинного оцінювання суддів «з метою прийняття рішень щодо можливості здійснення ними правосуддя». Тож, імовірно, як уважають окремі правники, затверджувати висновки має сама комісія. Але остання думає інакше: рішення приймають колегії. Втім, не виключено, що представники апеляційних інстанцій, які отримають негативні висновки «трійок», спробують оскаржити їх до Вищого адміністративного суду. Тоді й дізнаємося, чи може ВККС своїми актами ділитися повноваженнями.

Висхідні плюси

Другий етап оцінювання — дослідження досьє та співбесіду — «апеляційники» проходять трохи швидше, ніж законники з місцевих установ. Мабуть, це пов’язано з тим, що претендентів на обрання безстроково екзаменувало не троє, а семеро осіб. Отже, й запитань до володарів мантій з місцевих інституцій могло бути вдвічі більше.

Якщо говорити про якість відповідей, то в декого з «апеляційників» вона була на порядок гіршою, ніж у їхніх колег з нижчої інстанції. Виявилося, що не всі законники на «ти» з практикою Європейського суду з прав людини. Прикметно, що ВККС попередньо надала перелік вердиктів євроустанови для представників кожної спеціалізації, які можуть опинитися в «кваліфоцінювальному білеті». До речі, комісія навіть указала номери пунктів кожного з рішень, в яких містяться правові позиції Євросуду з того чи іншого питання. Однак така підказка допомогла не всім.

На думку фахівців, є очевидні позитивні моменти в тому, що оцінювання відбувається по висхідній: спочатку перевірку проходять судді з місцевих установ, а за ними — з апеляційних. Адже в такій ситуації законники-«п’ятирічки» встановили певну кваліфікаційну планку, яку «апеляційники», зважаючи на роботу в інституціях вищого рівня, повинні з легкістю долати. Проте, на жаль, не всім вдавалося це зробити. Втім, деякі прогалини в знаннях не стали на заваді проходженню оцінювання.

Звичайно, сьогодні ще передчасно підбивати підсумки перевірки «апеляційників» чотирьох установ, та вже намічаються певні тенденції: значний відсоток законників відмовляється куштувати «кваліфоцінювальну страву» та збирається у відставку. Також виявилося, що законники місцевих установ більш готові до надання коментарів, розмов зі ЗМІ, ніж їхні старші колеги. Хоча, напевно, мало б бути навпаки.

Відтак, можливо, екзаменаторам варто ретельніше перевіряти суддів на відповідність одному з критеріїв оцінювання — соціальній компетентності, завдяки якій з’ясовується, чи є в судді комунікативні навички. Робити це необхідно для того, щоб ні в журналістів, ні в громадськості не залишалося гіркого присмаку від намагання поспілкуватися з володарями мантій, які вже подолали кваліфікаційний бар’єр та довели свою здатність вершити правосуддя, та не зникла впевненість у тому, що служителі Феміди дійсно стають відкритими.

P.S. Кваліфоцінювальна історія «апеляційників» на цьому не закінчується. Детальніше про те, яка кількість представників Апеляційного суду Київської області, Апеляційного суду м.Києва, КГАС і КААС пройшла перевірку на профпридатність та скільки всього осіб скористалися правом на відставку і не проходили оцінювання, читайте у червневих випусках «ЗіБ».