Дай покататися!

Незаконне заволодіння транспортним засобом (п.1 примітки до ст.289 КК) може бути вчинене будь-яким способом, зокрема шляхом обману або зловживання довірою. До такого висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 21 січня 2016 року №5-365кс15, текст якого друкує видання "Закон і Бізнес".

Іменем України

Постанова

21 січня 2016 року м.Київ №5-365кс15

Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого — судді-доповідача Гошовської Т.В.,

суддів: Вус С.М., Глоса Л.Ф., Заголдного В.В., Канигіної Г.В., Кліменко М.Р., Ковтюк Є.І., Кузьменко О.Т., Пивовара В.Ф., Пошви Б.М., Редьки А.І., Школярова В.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою заступника Генерального прокурора Заліска О.І. про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5.10.2015 щодо Особи 18,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Полонського районного суду Хмельницької області від 9.06.2015 Особу 18, Інформація 1, громадянина України, раніше судимого 17.11.2014 вироком Шепетівського міськрайонного суду, зі змінами, внесеними ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 19.01.2015, за ч.2 ст.289, ч.2 ст.185 Кримінального кодексу до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки,засуджено за ч.2 ст.289 КК до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць без конфіскації майна.

На підставі ч.1 ст.71 КК шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 17.11.2014 (з урахуванням змін, унесених згідно з ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 19.01.2015) Особі 18 остаточно визначено покарання за сукупністю вироків у вигляді позбавлення волі на строк 6 років без конфіскації майна.

Як установив суд, Особа 18 20.12.2014 приблизно о 18 годині у кімнаті гуртожитку Понінківського професійного ліцею Полонського району Хмельницької області, де проживав із Особою 19, використовуючи дружні стосунки з останнім, шляхом обману та зловживання довірою під приводом поїздки до магазину для придбання продуктів харчування попросив Особу 19 дати для цього мотоцикл та ключі до нього, на що Особа 19, виходячи з довіри до Особи 18 та в помилковій впевненості в добросовісності його дій, погодився.

Після цього Особа 18, діючи умисно, повторно, біля гуртожитку зазначеного ліцею, розташованого по вул. Півнюка, незаконно заволодів мотоциклом, власником якого був Особа 20, та який перебував у правомірному користуванні й володінні Особи 19, та розпорядився ним на власний розсуд, завдавши потерпілому таким чином матеріальної шкоди в розмірі 2171 грн.

Апеляційний суд Хмельницької області ухвалою від 11.08.2015 зазначений вирок щодо Особи 18 змінив. Дії Особи 18 перекваліфіковано з ч.2 ст.289 КК на ч.2 ст.190 КК та призначено йому покарання за ч.2 ст.190 КК у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік.

На підставі ч.1 ст.71 КК за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 17.11.2014 та остаточно призначено Особі 18 покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць. У решті вирок суду залишено без зміни.

ВСС від 5.10.2015 відмовив першому заступнику прокурора Хмельницької області у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 11.08.2015 щодо Особи 18.

У заяві заступник Генерального прокурора Заліско О.І. порушує питання про скасування ухвали ВСС від 5.10.2015 та направлення кримінальної справи щодо Особи 18 на новий розгляд до суду касаційної інстанції. При цьому Заліско О.І. посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, передбаченої законом про кримінальну відповідальність, у подібних правовідносинах, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень, а саме ч.2 ст.289 КК. Зазначає, що суди апеляційної та касаційної інстанцій дійшли необгрунтованого висновку про те, що злочинні дії Особи 18, які полягають у незаконному заволодінні транспортним засобом шахрайським шляхом, необхідно кваліфікувати за ст.190 КК.

На обгрунтування такого твердження прокурор посилається на отриману з Єдиного державного реєстру судових рішень і долучену ним до заяви копію ухвали ВСС від 29.11.2011 щодо Особи 5, відповідно до якої суд касаційної інстанції дійшов висновку про правильність кваліфікації дій Особи 5 за ч.2 ст.289 КК, мотивуючи тим, що за вчинення незаконного заволодіння транспортним засобом, у тому числі шляхом обману або зловживання довірою потерпілої особи, законодавець передбачив спеціальну норму кримінального закону — ст.289 КК, яка має перевагу над загальною нормою кримінального закону — ст.190 КК.

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах ВС, заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав заяву, захисника, що заперечував проти задоволення заяви, перевіривши матеріали кримінального провадження та матеріали, додані до заяви, вивчивши висновок члена Науково-консультативної ради при Верховному Суді, обговоривши доводи заяви, вважає, що заява підлягає задоволенню з огляду на зазначене нижче.

1. Рішення касаційного суду щодо Особи 18 переглядається за наявності підстави, передбаченої п.1 ст.445 Кримінального процесуального кодексу, та за правилами гл.33 цього кодексу.

2. Предметом перегляду зазначеної справи є неоднакове застосування судом касаційної інстанції норми ст.289 КК щодо незаконного заволодіння транспортним засобом.

3. Відповідно до ст.289 КК та п.1 примітки до неї під незаконним заволодінням транспортним засобом слід розуміти вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі.

Законодавча конструкція «будь-яким» означає, що перелік способів законодавцем не обмежено, і відсутній спосіб, який би не підпадав під цю конструкцію. Одним із таких способів є зловживання довірою.

Така сама правова позиція міститься і в п.15 постанови Пленуму ВС «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 №14, згідно з якою незаконне заволодіння транспортним засобом (ст.289 КК) може бути вчинене, зокрема шляхом обману чи зловживання довірою.

4. Крім цього, норми, передбачені стст.289 та 190 КК, у разі встановлення факту заволодіння транспортним засобом співвідносяться як спеціальна і загальна. Згідно з правилами кваліфікації злочинів, якщо діяння, вчинене винною особою, одночасно підпадає під ознаки двох чи більше кримінально-правових норм, має місце конкуренція останніх. Завжди повинна застосовуватися та норма, яка охоплює з найбільшою повнотою всі фактичні ознаки вчиненого діяння. Вона має перевагу перед нормою, яка передбачає лише частину того, що вчинив злочинець.

Отже, за вчинення незаконного заволодіння транспортним засобом, у тому числі шляхом обману або зловживання довірою потерпілої особи, законодавець передбачив спеціальну норму кримінального закону — ст.289 КК, яка має перевагу над загальною нормою кримінального закону — ст.190 КК, а тому належить застосувати спеціальну норму кримінального закону.

5. Установлені судами обставини справи щодо Особи 18 свідчать про те, що він шляхом обману та зловживання довірою потерпілого заволодів транспортним засобом (мотоциклом) і розпорядився ним на власний розсуд.

6. У рішенні, яке надано заявником для порівняння, суд касаційної інстанції погодився з правильністю кваліфікації дій Особи 5 за ч.2 ст.289 КК, яка також заволоділа транспортним засобом шляхом обману та зловживання довірою.

7. Зіставлення правових висновків оскарженого та порівнюваного судових рішень свідчить про наявність неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, передбаченої законом про кримінальну відповідальність, у подібних правовідносинах, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень.

Отже, правова оцінка фактичної та юридичної підстав кваліфікації діянь, які інкриміновані Особі 18, дають підстави визнати, що касаційний суд в оспореному рішенні неправильно погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо перекваліфікації дій Особи 18 з ч.2 ст.289 КК на ч.2 ст.190 КК.

Зазначене дає підстави вважати, що оспорену ухвалу належить скасувати з направленням справи на касаційний розгляд, оскільки Суд, з огляду на те, що у відкритті касаційного провадження було відмовлено, процесуально позбавлений можливості скасувати й рішення апеляційного суду, який першим допустив помилку у правозастосуванні.

Керуючись стст.453, 454, 455 КПК, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах ВС

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву заступника Генерального прокурора Заліска О.І. задовольнити.

Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах ВСС від 5.10.2015 стосовно Особи 18 скасувати, а справу направити на касаційний розгляд.

Постанова є остаточною й не може бути оскаржена, крім як на підставі, передбаченій п.4 ч.1 ст.445 КПК.