Боржник стає споживачем
Третейський розгляд у кредитних спорах: пацієнт швидше живий чи мертвий?
Недавно до рук потрапив кредитний договір, в якому було третейське застереження. Знаючи про відповідні зміни до законодавства в 2011-му та однобічність прийняття рішень третейськими судами, поцікавився, чи не змінилася позиція вищих судових інстанцій щодо цього питання.
Нагадаємо, що в 2011 році ст.6 закону «Про третейські суди» доповнено п.14, яким з відання третейських судів забрали розгляд справ у спорах щодо захисту прав споживачів, зокрема споживачів послуг банку (кредитної спілки). Відтоді банки почали прибирати із договорів положення про розгляд спору за кредитним договором у третейському суді.
У 2015-му Верховний Суд ухвалив дві дуже важливі постанови. Так, 20 травня 2015 року він відмовив ПАТ «Альфа-Банк» (справа №6-64цс15) у перегляді ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, мотивуючи це забороною закону зазначати в кредитних договорах третейське застереження після появи п.14 ст.6 згаданого акта. 4 листопада того ж року ВС ставить крапку в усіх дискусіях, висловивши правову позицію (справа №6-2074цс15), в якій указувалося, що положення п.14 ч.1 ст.6 закону поширюються на правовідносини з питань виконання, зміни, розірвання договору споживчого кредиту.
Після ухвалення зазначених та інших схожих рішень голова Третейської палати України Юрій Михальський звернувся до Голови ВС Ярослава Романюка із листом, в якому зауважив: Верховний Суд установив нову норму права про виключення з компетенції третейського суду «спорів між кредитодавцем та позичальником (споживачем)», що суперечить законодавству та практиці розвинутих країн.
Будемо уважно стежити за цією правовою дискусією та її результатами. Водночас наголосимо, що це питання має бути розглянуте на рівні Верховної Ради шляхом прийняття нової редакції закону «Про третейські суди», що зніме всі суперечності та колізії.
Втім, не звинувачуючи всі третейські суди в упередженості, можемо зауважити, що реалії сьогодення вказують на їхню певну заангажованість та однобічність прийняття рішень на користь банків. Нагадаємо: процедура розгляду в третейському суді є дещо обмежена (без права на оскарження рішення по суті), що дає простір для зловживань правом.