Копійчаний труд

«Держава принижує працівників суду мізерними зарплатами та ігноруванням наших звернень»

Цей лист-звернення надійшов до редакції нашого часопису, а ще відправлений на 15 адрес — від Президента, до начальника Теруправління ДСА в м.Севастополі. Напевне, під цими рядками могли б підписатися й працівники апаратів судів по всій Україні.

Наш тижневик сподівається, що, попри всі економічні проблеми в державі, в Уряді почують цей, без перебільшення, «крик відчаю» й нарешті прирівняють оклади працівників апаратів судів до посадових окладів інших державних службовців, як це й передбачено законом. Інакше не будуть виконані ті завдання з підвищення ефективності правосуддя, які покладаються на судову реформу.

В умовах політико-правових та соціально-економічних перетворень, що відбуваються останнім часом в українському суспільстві, ми — працівники апаратів місцевих судів — з відчаєм та з почуттям соціальної несправедливості звертаємося до вас із метою виправлення катастрофічного становища, яке вже багато років має місце у сфері оплати нашої праці.

«Оклади — нижчі за оплату некваліфікованої праці»

У зв’язку з прийняттям закону «Про судоустрій і статус суддів» від 7.07.2010 №2453-VІ державні службовці місцевих судів мали надію на те, що їхні числен¬ні звернення з питань збільшення заробітних плат та рівня соціального захисту будуть почуті.
Ще під час підготовки законопроекту Державна судова адміністрація пропонувала працівникам судів унести свої пропозиції, що й було зроблено в установлені терміни, з дотриманням установленого порядку. Однак у законі питанню окладів працівників апарату присвячена лише ч.1 ст.144, яка містить відсилочну норму. Тобто жодна з пропозицій не була врахована. На жаль, не внесені зміни до законодавчих актів, що регулюють оплату нашої роботи.
Зміни та доповнення до постанови КМ «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 9.03.2006 №268 унесені відповідно до 46 постанов Уряду. І тільки єдиною постановою КМ від 6.02.2008 №34 посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців судів підвищено на 45%. Оклад державного службовця становить майже 1 мінімальну заробітну плату. У той час як посадові оклади суддів з 1.01.2011 поетапно підвищуватимуться до 15 мінімальних заробітних плат.
Згідно з ч.2 ст.95 КЗпП до мінімальної заробітної плати не включаються до¬плати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати. Згідно з ч.3 ст.96 КЗпП формування тарифної сітки (схеми посадових окладів) провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється в розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробіт¬ної плати, та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).
Відповідно до ст.9 закону «Про оплату праці» від 24.03.95 розмір мінімальної зарплати визначається з урахуванням потреб праців¬ників та їх сімей та встановлюється в розмірі, не нижчому від розміру прожиткового мінімуму для праце¬здатних осіб.
Відповідно до ст.144 закону №2453-VІ розмір зарплати працівників апаратів судів, їхнє побутове забезпечення і рівень со¬ціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій держ¬службовців органів законодавчої та виконавчої влади.
Поступове зростання мінімальної зарплати та відсутність змін у законодавстві щодо збільшення нинішніх окладів з 2008 року призвели до того, що посадові оклади всіх працівників апарату суду прирівнюються до мінімальної зарплати. Посадовий оклад помічника судді місцевого райсуду загальної юрисдикції, який виконує всю підготовчу роботу за кожною заявою (справою), що надійшла до суду, та пише проекти судових рішень на них, отже, виконує майже всю роботу судді (крім здійснення правосуддя), становить на даний момент 907 грн.
Тобто помічник судді, котрий має вищу юридичну освіту, в якого напружений робочий день, працює з важливими судовими проектами, нині має оклад, рівний окладу прибиральниці, яка, на відміну від держ¬службовця, має право на додатковий заробіток, незрівнянно менше навантажена та не несе ніякої відповідальності. Наші посадові оклади є найнижчими серед усіх категорій держслужбовців. Наприклад, середня зарплата в райдерж¬адміністрації нашого міста становить 1100 грн. (без урахування податків та інших відрахувань). І питання не стільки в тому, що посадові оклади працівників суду є нижчими за оплату простої некваліфікованої праці, скажімо, сторожів чи прибиральниць, а в тому, як при невпинному зростанні цін та інфляції утримувати сім’ю за ці кошти чи вижити самому?!

«Оплата праці знижується, а відповідальність — зростає!»

Частиною 1 ст.33 закону «Про державну службу» від 16.12.93 №3723-ХІІ передбачено, що «оплата праці державних службовців повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов’язків, сприяти укомплектуванню апарату державних органів компетентними і досвідченими кадрами, стимулювати їх сумлінну та ініціативну працю». Одночасно встановлюються низка обмежень і безліч обов’язків для них, вимагається вища освіта.
Також згідно з останніми змінами до Кримінального кодексу працівники апаратів судів можуть бути притягнутими до кримінальної відповідальності за порушення правил документообігу, який, будучи раніше тільки засобом статистики та обліку, на даний час став частиною цивільного та кримінального процесів. Майже кожен праців¬ник суду має доступ до системи документообігу та свої обов’язки щодо роботи з нею, а також несе відповідальність за свої помилки, які можуть бути розцінені як порушення законодавства.
Незалежний та об’єктивний суд, про який так часто тепер іде мова, може бути саме таким у разі дотримання чи не найважливішої умови — фінансової незалежності не тільки суддів, а й працівників апарату, котрі виконують важливу роботу, без якої судочинство неможливе.
Держава, яка має захищати нас, ставить працівників суду в скрутне матері¬альне становище, принижуючи мізерними зарплатами та постійним ігноруванням наших звернень та пропозицій. Це призводить до таких негативних явищ, як часта зміна кадрів, що не дає можливості працівникам досягати високого професійного рівня. Небажання можновладців звертати увагу на належне фінансове забезпечення працівників апаратів судів призвело до парадоксальної ситуації: оплата праці неухильно знижується, а відповідальність за виконання посадових та службових обов’язків неухильно зростає! Порушення цієї рівноваги — нонсенс у світовій практиці!

«Приречені на майже жебрацьке існування»

Розпорядженням КМ «Про перерозподіл деяких бюджетних призначень, передбачених Державній судовій адміністрації України на 2010 рік» від 17.11.2010 №2098-р зменшено обсяг видатків споживання за програмою 0501040 «Здійснення правосуддя місцевими судами» на 13,7 тис. грн. (зокрема, оплата праці — 10,1 тис. грн.).
За змістом положень чч.2, 3 ст.22 Основного Закону конституційні права і свободи гарантуються, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які призводили б до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Частина 1 ст.24 Конституції встановлює принцип, згідно з яким громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Відповідно до ст.142 закону №2453-УІ призначення на утримання судів належать до захищених статей видатків держбю¬джету, вони не можуть бути скорочені в поточному фінансовому році.
Закон №3723-ХІІ установлює, що скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів, надбавок до них та фінансування інших, передбачених цим законом, гарантій, пільг і компенсацій.
То чим же завинили працівники місцевих судів, приречені на майже жебрацьке існування? Відповідно до чинного законодавства працівники судів є державними службовцями, а отже, не мають права брати участь у страйках. Тому єдиною можливістю розповісти посадовцям про наші проблеми є такі листи-звернення. Сподіваємося, що цього разу наш крик душі почують ті, від кого залежить можливість зробити життя працівників судів кращим, звільнивши нас від фінансової залежності. Адже жити з порожніми кишенями дуже непросто.
Напередодні прийняття закону «Про Державний бюджет України на 2011 рік» уважаємо за необхідне звернутися до посадовців усіх рангів із цим листом з метою захисту своїх інтересів, які до цього відверто ігнорувалися.
Сподіваємося, що наше звернення буде розглянуте та враховане при прийнятті держбюджету на 2011 рік. Визнання судів розпорядниками бюджетних коштів — це лише перший крок. Ми вимагаємо прийняття бюджету на 2011 рік у частині видатків на судову систему в такому обсязі, щоб було чим розпоряджатися та здійснювати со¬ціальні виплати, передбачені законодавством.
А для того, щоб зрозу¬міти наше становище, уявіть собі, що ваш єдиний дохід на місяць становить 1000—1500 грн. і за ці кошти потрібно не тільки жити самому, а й утримувати сім’ю!

Працівники апарату Ленінського районного суду м.Севастополя, загалом 39 підписів