Закон і Бізнес


Допустимість до ВС

Чому звернення до «верховників» почастішали, хоча нові повноваження установи розуміють не всі


В.Барбара сподівається, що зустрічі з керівництвом ВС будуть корисними для журналістів. (Аби переглянути більше фото - натисність на зображення.)

№7 (1253) 13.02—19.02.2016
КСЕНІЯ МАГНУШЕВСЬКА
3836

Законодавчі зміни привели до розширення компетенції Верховного Суду. Як наслідок, на розгляд до найвищого судового органу надійшло в 10 разів більше заяв, ніж у 2014-му. При цьому не всі нові підстави для звернення до ВС щодо перегляду рішення розуміються правильно. І якщо повноважень в установи побільшало, то її склад значно зменшився.


Протилежні погляди

Про це йшлося на прес-конференції керівництва ВС, присвяченій аналізу здійснення правосуддя «верховниками» у 2015 році. Як відзначили представники ЗМІ, найвищий судовий орган чи не вперше провів зустріч у такому форматі. Адже зазвичай ВС запрошує журналістів на засідання Пленуму. А от щоб поговорити з пресою про результати діяльності — такого не було. Можливо, на зборах «верхов-
ників» робота установи й аналізувалася, однак ці зібрання відбувалися без участі представників засобів масової інформації.

«Я працюю у ВС з 1997 року, і це, напевно, перший такий захід. Думаю, він буде корисним», — підтвердив «унікальність» зустрічі заступник Голови ВС Валентин Барбара. Керівництво інституції наголосило: тепер спілкування зі ЗМІ почастішає.

Журналістам нагадали: завдяки закону «Про забезпечення права на справедливий суд» повноваження ВС були розширені. Так, зокрема, починаючи з 28 березня 2015 року «верховники» самостійно вирішують питання допуску справи до провадження (раніше це робили три касаційні інстанції).

Однак «справедливий закон» не вирішив усіх проблем. Сьогодні ВС реагує на помилки, які вже були допущені аж на рівні касаційних судів, а наперед спрямовувати практику в єдине русло не може. На думку представників найвищого судового органу, їхня установа повинна отримати певні «запобіжні повноваження».

А от деякі положення закону, вважають «верховники», ігноруються. «Як показує досвід, норма про обов’язковість правових висновків ВС була й залишилася декларативною, оскільки законодавець передбачив: суд має право відійти від обов’язкового висновку ВС, попередньо мотивувавши причину, чому він не погоджується з висновком ВС щодо застосування норми права. Суди цим користуються», — розповів очільник установи Ярослав Романюк.

Щоб проілюструвати ситуацію, він згадав про Вищий адміністративний суд. «Прикладом може слугувати рішення від 16.12.2015 у цивільній справі, що розглядалася на спільному засіданні трьох палат ВС: у цивільних, адміністративних і господарських справах. У рішенні вказано: вирішуючи питання розмежування видів юрисдикції, до підвідомчості яких віднесені земельні спори, ВАС тричі поспіль не дослухався до обов’язкового для нього правового висновку ВС і в кожному своєму рішенні мотивував необхідність відстоювання своєї позиції. Тобто висновок начебто є обов’язковим, але разом з тим суд не позбавлений можливості при першій ліпшій нагоді відійти від нього й продовжувати далі свою хибну, на думку ВС, практику. Це неправильно. Так у державі не повинно бути», — вважає Голова ВС.

На думку експертів, таке «невдоволення» найвищого судового органу може пояснюватися бажанням переконати суспільство в непотрібності існування вищих спеціалізованих храмів Феміди. Крім цього, у ВС відкрито виступають проти ідеї автономії системи адміністративних судів.

Підуть ще двоє

Що стосується підсумків роботи ВС у 2015-му, то в цей період кожен «верховник» щомісяця в середньому отримував 25 справ і матеріалів (розглядалося трохи менше — 22,6). Усього в минулому році до ВС надійшло 11732 заяви про перегляд рішень, що вдесятеро більше, ніж у 2014-му. Це пов’язано з тим, що ВС отримав повноваження допускати заяви до розгляду.

Водночас, за прогнозами експертів, у поточному році навантаження на представників установи може значно зрости. Адже через півроку у ВС не вистачатиме майже третини володарів мантій. Так, відповідно до закону тут має працювати 48 осіб. Сьогодні у ВС — 39 законників, але здійснювати правосуддя можуть тільки 36 з них: Юрій Тітов та Микола Гусак відряджені на роботу до Вищої кваліфікаційної комісії суддів та Вищої ради юстиції відповідно, Василеві Онопенку ще у квітні 2014-го виповнилося 65 років (4 лютого його було звільнено з посади, див. стор.6. — Прим. ред.).

У березні цього року граничного віку перебування на суддівській посаді досягне Юрій Сенін, а в серпні — Володимир Пивовар. Тож через 6 місяців у ВС залишаться лише 34 володарі мантій, які матимуть право розглядати справи. Як зізнаються «верховники», вони з нетерпінням очікують, коли ВККС оголосить конкурс і публічно, прозоро відбере претендентів на посаду судді ВС.

Однак на проведення конкурсу доведеться зачекати. Нагадаємо: у грудні минулого року ВККС відповіла на запит «ЗіБ» щодо того, коли планується заповнити вільні місця в найвищому судовому органі: «Згідно з приписами ч.4 ст.73 закону «Про судоустрій і статус суддів» конкурс на зайняття вакантної посади, зокрема і посади судді ВС, проводиться на підставі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання». Тобто доки всі охочі позмагатися за «верховне» крісло не пройдуть перевірку на профпридатність, конкурсу не буде.

Статистичні пояснення

Згідно зі статистичними даними, до найбільш чисельної палати ВС надійшло найменше заяв. Як розповів В.Барбара, на розгляд палати в адміністративних справах потрапило 6628 заяв (нинішній склад палати — 11 суддів, двоє з яких відряджені до ВККС та ВРЮ), цивільних — 3364 (8 осіб, у тому числі й В.Онопенко), господарських — 1337 (7 осіб), кримінальних — 403 (13 суддів). При цьому, за словами В.Барбари, тільки за 1752 заявами справи були допущені до розгляду. Здебільшого рішення скасовувалися з підстав неоднакового застосування касаційною інстанцією одних і тих самих норм матеріального права (у 547 справах, або 82,6% від загальної кількості скасованих вердиктів).

Заступник Голови ВС Марина Кліменко більш детально розповіла про минулорічну роботу Судової палати в кримінальних справах. Так, за її словами, Кримінальний процесуальний кодекс, прийнятий у 2012-му, передбачав дві підстави для перегляду ВС рішень у кримінальних справах. Перша —неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло за собою ухвалення різних за змістом рішень у подібних правовідносинах; друга — встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення нашою державою міжнародних зобов’язань при вирішенні справи.

Законом «Про забезпечення права на справедливий суд» були внесені зміни до КПК, і з’явилося дві нові підстави: неоднакове застосування касаційною інстанцією одних і тих самих норм процесуального права, невідповідність рішення касаційної установи викладеному в постанові ВС висновку щодо застосування в подібних правовідносинах норм матеріального права.

З нових, згаданих, підстав кримінальна палата отримала 54 та 29 заяв відповідно (це 14% та 7% загальної кількості заяв, що надійшли до палати). «Що стосується невідповідності рішення касаційної установи викладеному в постанові ВС висновку щодо застосування в подібних правовідносинах норм матеріального права. По суті палата жодної справи не розглянула. Адже ті, хто подає заяви, не зрозуміли, що мав на увазі законодавець, коли зазначав таку підставу. З цієї підстави рішення можна оскаржувати в тому випадку, якщо постанови ВС прийняті після внесення у березні минулого року змін до КПК і за результатами розгляду конкретної справи винесені постанови, які є обов’язковими. Разом з тим заявники розуміють під цими постановами постанови Пленуму ВС, які приймалися і 10 років тому та мали рекомендаційний характер, тобто не були результатом розгляду конкретної справи», — розповіла М.Кліменко.

За її словами, заяви стосувалися перегляду рішень таких категорій: злочини проти життя і здоров’я особи — 37%, проти власності — 28%, у сфері службової діяльності — 15%, проти безпеки руху та експлуатації транспорту — 11%, у сфері обігу наркотичних засобів — 2%. Вона зауважила, що велика кількість заяв повертається, залишається без розгляду чи відмовляється в їх допуску до ВС. Так, через неусунення недоліків у встановлений судом строк повернуто 69 заяв, а у зв’язку з необгрунтованістю відмовлено в допуску 157 заяв.

Напевно, припускають фахівці в галузі права, громадянам потрібен ще деякий час, аби звикнути до нових повноважень ВС та правильно їх розуміти. А що стосується збільшення навантаження, то воно не таке вже й обтяжливе, якщо буде достатня кількість суддів для розгляду заяв.

Пряма мова

МАРИНА КЛІМЕНКО, заступник Голови Верховного Суду України:

— Розширення компетенції ВС призвело до збільшення надходження на його розгляд заяв. Усього у 2015 році на розгляд Судової палати у кримінальних справах надійшло 403 кримінальні справи, заяви, а також інші матеріали, у 2014-му — 44. Тобто навантаження збільшилося в 9,2 раза. Заяви про перегляд ВС рішень, як правило, подавалися засудженими — 194 заяви (50%), їх захисниками — 165 (42%) та прокурором — 22 (6%). Більшість заяв подають засуджені, які перебувають у місцях позбавлення волі. Вони не мають достатнього доступу до копій рішень, розміщених в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Тому їм важко знайти рішення суду касаційної інстанції для порівняння, щоб визначити подібність цих ситуацій і правовідносин у тій чи іншій справі. Як правило, їхні заяви стосуються повторного перегляду справи. А це не є підставою для розгляду справи ВС як, по суті, вже судом четвертої інстанції. Оскільки з огляду на підстави, визначені в законі, основне завдання ВС — спрямування практики в єдине русло.