Якщо Феміда зволікає.

ВРЮ погрожує показовим звільненням

За підсумками кількох попередніх засідань Вищої ради юстиції, окремим суддям, які опинились у списку претендентів на звільнення за порушення присяги, вдалося переконати членів ВРЮ в чистоті своїх мантій.

Склалося враження, що конституційний орган почав діяти обережніше і менш категорично. Однак на черговому зібранні члени ВРЮ повернулися до практики позбавлення посад. Суддівський корпус може втратити
4 представників, одного з яких рекомендували звільнити за затягування розгляду справи. Вони ще мають шанс на реабілітацію, якщо зможуть довести свою невинуватість у Вищому ад¬мінсуді. Втім, навряд чи законники виправдають судову тяганину, яка дедалі частіше стає предметом критики з боку європейських експертів.

Невиправдана тяганина

Показовим для суддів, які не дотримуються розумних строків, за словами члена ВРЮ Андрія Портнова, має стати рішення Ради, ¬ухвалене 6 грудня, щодо внесення подання про позбавлення мантії представника Єнакіївського міського суду Донецької області Олега Карякіна.
Європейські колеги не¬одноразово вказували на випадки затягування роз¬гляду справ у вітчизняних судах. Очевидно, О.Карякін сподівався, що тривале тримання арештанта за гратами в очікуванні вироку не набуде розголосу.
«В Єнакіївському суді безпрецедентний випадок. Людина 4,5 року перебувала без вироку суду в слідчому ізоляторі», — наголосив ініціатор пропозиції щодо звільнення А.Портнов. На переконання останнього, справа не є надто складною, аби настільки її затягувати.
Він поінформував, що особу було затримано за підозрою у скоєнні злочину (незаконний обіг наркотиків) у квітні 2006 року. За словами А.Портнова, досудове слідство було завершено за три дні, після чого справу направили до суду, де вона осіла надовго. Спочатку її розглядав Дебальцевський міський суд Донецької області, але вирок було скасовано. Потім, у результаті зміни підсудності, справа опинилася в О.Карякіна і перебувала в його провадженні 1,5 року. Лише кілька місяців тому затриманий дізнався вирок суду.
«Коли людина перебувала під вартою, суддя полюбляв відпочивати і по¬стійно відкладав роз¬гляд справи на місяць-два. На таку поведінку законника звернув увагу й прокурор», — зазначив А.Портнов.
Виправдати тяганину у справі О.Карякін намагався тим, що тричі був на лікарняному, а також великою кількістю свідків (29), яких треба було допитати. Таким чином, за словами А.Портнова, розгляд справи відкладався більш ніж 20 разів. «А коли ВРЮ почала проводити перевірку щодо ваших дій, ви злякалися і винесли вердикт, яким особу засуджено до 8 років позбавлення волі», — заявив А.Портнов. «Ви вирішили загострити ситуацію і призначили таке покарання. Ви не пішли на послаблення покарання, щоб зменшити супротив арештанта, який до цього вже провів тривалий час за гратами. Чому 8 років?» — поцікавився голова ВРЮ Володимир Колесниченко. Представник Єнакіївського міського суду визнав, що злякався. У підсумку апеляційна інстанція зменшила ув’язнення до 6 років.
Прикметно, що в апеляції засуджений указував, що вирок був заздалегідь ви¬значений головуючим у справі О.Карякіним, доказом чому є компакт-диск. На ньому, за словами арештанта, чутно, як суддя шантажує його, мовляв, якщо той не погодиться на 5 років неволі, то отримає 8. Засуджений вказав в апеляції, що відмовився йти на компроміс.
Сам суддя заперечував заяви щодо умов, які нібито висував підсудному. Водночас він погодився, що дійсно була тяганина, але ненавмисна. Однак члени ВРЮ розцінили її як невиправдану.
«Ви проявили недбалість, а потім, коли відчули загрозу, нарешті винесли рішення», — таким був вердикт В.Колесниченка.
Прикметно, що О.Карякін сподівався на відставку, але ВРЮ звільнила його за порушення присяги. Втім, такі дії будуть показовими для суддів тоді, коли відповідальність матиме системний характер. Адже, як наголошують європейські експерти, випадки затягування правосуддя непоодинокі.

Самостійний захист

На розгляд ВРЮ вкотре було подано ініціативу, причому не одну, про звільнення судді Шевчен¬ківського райсуду м.Києва Кирила Кормушина за порушення присяги. На його звільненні наполягали члени Ради Валерій Хорошковський та Володимир Завальнюк.
Тривалий час розгляд питання гальмував сам суддя, оскільки не з’являвся на засідання. Після другої неявки, про причини якої він не повідомив, ВРЮ знову відклала вирішення його суддівської долі, очевидно, сподіваючись на совість законника. 6 грудня К.Кормушин прийшов до ВРЮ. Він заявив клопотання щодо участі в засіданні свого представника, оскільки самому давати пояснення було складно. Дозвіл на допомогу представника передбачено п.15 §1 гл.2 Регламенту Вищої ради юстиції. Прохання служителя Феміди Шевченківського райсуду столиці задовольнили. Однак представник не з’явився. Щоправда, наявність до¬мов¬леності між ним і його представником К.Кормушин не підтвердив, мовляв, представник в усній формі погодився йому допомагати. Однак аргументи законника не переконали членів ВРЮ. «Що вам заважало привести його? Скільки разів ми вас уже викликали!» — сказав В.Колесниченко. Судді довелося самостійно пояснювати свої проступки. Всі звинувачення він назвав безпідставними, наголосивши на можливих замовних тезах, що містяться в його характеристиці. В ній, зокрема, йдеться про те, що К.Кормушин не завжди виконував норми закону щодо призначення попереднього розгляду справ, дотримання розумних строків тощо. Негативний відгук пояснив законник конфлікт¬ними стосунками з попереднім головою суду, мовляв, на зборах суддів колектив визнав характеристику необ’єктивною. Однак, як зауважив один із членів ВРЮ, навряд чи колеги володіють інформацією щодо кількості його справ і строків.
«Протягом 6 років на посаді судді я працював чесно і сумлінно, про що свідчать непогані показники роботи», — запевнив служитель Феміди.
Утім, його позицію не підтримала більшість чле¬нів Ради: щодо К.Кормушина було внесено подання про звільнення.

Безсонні ночі порушників

ВРЮ розглянула ще одну пропозицію А.Портнова, в якій він просив звільнити за порушення присяги трьох представників Бориспільського міськрайонного суду Київ¬ської області: Ігоря Бондаренка, Олексія Завірюху та Євгена Мартинова. Залишитися в мантії пощастило лише останньому. Відносно інших ВРЮ внесла подання про звільнення.
Частково таке поблажливе ставлення до Є.Мартинова зумовлене його по¬стійною явкою до ВРЮ. Натомість його колеги тричі ігнорували засідання сек¬ції Ради. Не порадували вони своєю присутністю й 6 грудня. Претензії А.Портнова полягали в тому, що судді «за сфальсифікованою схемою, маючи певну зацікавленість», приймали рішення про відчуження земельних ділянок. Вна¬слідок таких вердиктів, як підкреслив автор пропозиції, Княжицька сільрада залишилася без 18 га землі.
Є.Мартинов намагався переконати членів ВРЮ, що все усвідомив і щиро розкаюється. «Я ночами не сплю!» — бідкався законник. Він попросив конституційний орган при ухваленні рішення звернути увагу, що в нього двоє малолітніх дітей і безробітна дружина. Враховуючи те, що Є.Мартинова вже притягували до дисцип¬лінарної відповідальності, й низку інших обставин, на які вказував законник, ВРЮ залишила його на посаді.

Посадові рішення

Крім того, розглянувши подання Ради суддів адмі¬ністративних судів щодо призначення на адмінпосади, ВРЮ закріпила за Віктором Гундяком місце заступника голови Івано-Франківського окружного адмінсуду, Андрію Ланкевичу доручила крісло заступника очільника Львівського окружного адмінсуду, а Віталія Свентуха затвердила на посаді заступника голови Вінницького окружного адмінсуду.
Водночас за рекомендацією Ради суддів загальних судів члени ВРЮ звільнили Тетяну Рогову з посади заступника голови Дружківського міського суду Донецької області.
При цьому член Вищої ради юстиції Сергій Ківалов поцікавився в голови РСАС Миколи Кобилянського щодо процедури ви¬значення кандидатів на керівні посади. Останній поінформував, що спочатку подається заява до РСАС, після чого він доручає голові провести збори, на яких обговорюється і за¬тверджується характеристика кандидата. Потім до ради суддів надсилається пакет документів, визначається день проведення РСАС, на якій приймається рішення про внесення подання про призначення. «Нормальні конкурентні засади, це і є ті паростки демократії, які потрібно розвивати», — підсумував М.Кобилянський.
Між іншим, під час за¬сідання Ради суддів загальних судів помітили, що деякі кандидатури на адмінпосади офіційно не розглядалися на зборах.

Тетяна КУЛАГІНА