В пошуках визначеного часу
Неузгодженість ЦПК провокує формальні порушення строків і може зіпсувати професійне досьє
Від трактування норм законодавства залежить, яку інформацію члени ВККС побачать у суддівських досьє.
Цивільний процесуальний кодекс містить низку норм, розбіжності в яких можуть трактуватись як порушення строків розгляду апеляційних скарг. Ще більше ускладнюють ситуацію застарілі правила звітності суддів, які не враховують нових змін законодавства. Як наслідок, судді ризикують порушити строки навіть тоді, коли все роблять за законом.
Порушення, якого не було
Незважаючи на численні зміни у ЦПК, які вносилися з 2009 р., чинною залишається Інструкція щодо подання і заповнення форм звітності про розгляд апеляційними та місцевими (крім господарських) судами судових справ і матеріалів, затверджена Державною судовою адміністрацією у 2006 р. і востаннє відредагована у 2008-му.
Ця обставина залишилася б поза увагою суддів, якщо б не затвердження Радою суддів Положення про порядок ведення суддівського досьє. Зокрема, в досьє повинна бути інформація про ефективність здійснення судочинства, яка визначається з урахуванням статистичних даних щодо дотримання строків розгляду справ.
У інструкції вживаються правові процесуальні терміни «порушення терміну підготовки справи до розгляду» і «порушення у зв’язку з призначенням справи до розгляду».
Водночас ЦПК містить низку статей, якими регулюються процесуальні строки. Певні норми є загальними та стосуються всіх стадій розгляду. Зокрема, ст.69 кодексу передбачає перебіг строку з наступного дня, ч.3 ст.70 — що в разі закінчення строку у вихідний останнім днем є перший робочий день. Відповідно ж до ст.71 зупинення провадження у справі зупиняє перебіг строку.
На стадії пред’явлення позову, відкриття провадження у справі ЦПК визначає 3 дні з дня надходження заяви до суду чи з дня закінчення строку для усунення недоліків та не пізніше наступного дня після отримання інформації про місце проживання фізичної особи для прийняття процесуального рішення — відкриття провадження у справі або відмови у відкритті. Але якщо ці дані занести в комп’ютерну програму підрахунку дотримання процесуальних строків, вона покаже порушення там, де фактично все законно. Статті 69 і 70 ЦПК не враховуються.
Кодекс і його особливості
Відповідно до ч.1 ст.157 ЦПК суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більш як 2 місяці з дня відкриття провадження (1 місяць для окремих категорій справ). Отже, ця норма встановлює строк призначення справи до судового засідання, дату проведення якого необхідно визначити у межах 2-х місяців із часу відкриття провадження. А засідання необхідно призначити в розумні строки, враховуючи віддаленість населених пунктів, де проживають учасники розгляду, право на завчасне отримання повістки та забезпечення інших процесуальних справ, зокрема укладення угод щодо представництва чи надання правової допомоги.
На стадії апеляційного провадження, як передбачено ст.297 ЦПК, справа реєструється та не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу, який протягом 3-х днів після її надходження вирішує питання про відкриття провадження і залежно від обставин постановляє одну з ухвал: про відкриття апеляційного провадження, відмову в його відкритті, залишення скарги без руху, повернення скарги чи повернення справи до суду першої інстанції.
Таким чином, при надходженні та реєстрації апеляційної скарги, наприклад 1 вересня, суддя-доповідач повинен постановити відповідну ухвалу до 4 числа. Тобто три дні слід рахувати з наступного дня (ст.69 ЦПК). Коли ж закінчення строку припадає на вихідний, останнім днем слід уважати перший робочий день. І такі норми повинні враховуватися при складанні інших нормативних чи регуляторних актів.
Далі складніше. Відповідно до ст.298 ЦПК апеляційний суд не пізніше наступного дня після постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду (при цьому ст.297 кодексу такого виду ухвали не передбачає) направляє копії апеляційної скарги особам.
Як у цьому випадку належить трактувати вид ухвали, враховуючи норми ЦПК: як відкриття апеляційного провадження чи призначення справи до розгляду? Однозначної відповіді закон не дає.
Протягом 10 днів з дня отримання справи відповідно до ст.301 ЦПК суддя-доповідач учиняє дії, пов’язані із забезпеченням апеляційного розгляду справи. Правовий термін «отримання», мабуть, слід розуміти як отримання суддею-доповідачем, на відміну від реєстрації та надходження справи до суду, як це регулюється ч.1 ст.297 кодексу.
Статтею 302 ЦПК передбачено, що після підготовчих дій суддя-доповідач повідомляє про них колегії суддів, яка вирішує питання про проведення додаткових підготовчих дій або ж призначення справи до розгляду.
Подвійне трактування
Основною проблемою застосування процесуальних норм на стадії апеляційного провадження є ч.2 ст.302 ЦПК, яка встановлює, що справа має бути призначена до розгляду в розумний строк, але не пізніше 7 днів після закінчення підготовки справи до розгляду.
Відповідно до першого варіанта трактування цієї норми як обов’язку колегії суддів протягом 7 днів постановити ухвалу про призначення справи до розгляду із часу постановлення такої ухвали справа вважається призначеною. І норма ч.2 ст.302 ЦПК уважатиметься виконаною в разі постановлення ухвали колегією суддів про призначення справи до розгляду протягом 7 днів із часу закінчення підготовчих дій.
Натомість у разі трактування ч.2 ст.302 як обов’язку колегії суддів одразу після закінчення підготовки постановити ухвалу про призначення справи до розгляду та визначити день засідання (максимум 7-й) ми відходимо від принципу розумності строку. Оскільки до початку засідання належить вчинити чимало дій, його призначення найпізніше на 7-й день після закінчення підготовки справи до розгляду є нереальним.
Для забезпечення проведення засідання судді-доповідачу слід підготувати текст ухвали, підписати його разом з членами колегії, а також внести до реєстру. Потім слід передати справу секретарю судових засідань для виготовлення та направлення повісток. Секретар у свою чергу має передати повістки до структурного підрозділу суду для їх реєстрації в журналі судових відправлень та доставлення кур’єром на пошту. З поштового відділення всі повістки направляються до головної пошти, звідки розсилаються по місту автотранспортом, а по області — залізницею. На відповідному поштовому відділенні за адресою отримувача поштар протягом 5 днів повинен вручити повістку адресатові під розписку не пізніше, ніж за 3 дні до початку засідання. Розписка після вручення повертається до суду тим самим шляхом, реєструється й передається судді-доповідачу та долучається до справи.
Тому, враховуючи об’єктивну неможливість повернення до апеляційного суду розписок про належне повідомлення осіб про засідання, а також процесуальні норми щодо необхідності завчасного й належного повідомлення осіб, які беруть участь у справі, ч.2 ст.302 ЦПК слід трактувати за першим варіантом.
Про правильність такого трактування також свідчить аналіз інших процесуальних норм, які необхідно застосовувати комплексно та системно. Зокрема, в ст.129 ЦПК законодавець чітко говорить про необхідність призначення судового засідання і його проведення протягом 10 днів. Отже, якщо б ішлося про призначення та проведення засідання протягом 7 днів, на це було б указано у відповідній нормі.
Від правильності трактування юридичних термінів у ЦПК залежить точність розрахунків процесуальних строків для вчинення процесуальних дій, їх дотримання, що впливає на оцінювання ефективності роботи суддів і заноситься до досьє, а також є критерієм оцінки дотримання суддями своїх обов’язків.
За таких обставин ми вирішили звернутися до Верховного Суду та Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо узгодження позиції та роз’яснення правильності трактування процесуальних норм, а саме — ч.1 ст.298, ч.2 ст.302, ч.1 ст.3031 ЦПК. А також щодо застосування до процесуальних строків ст.69 кодексу і визначення 5 днів для складання повного рішення (робочих чи календарних).
Хоча ВС не наділений правом законодавчої ініціативи, але бере активну участь в обговоренні проектів, які стосуються судочинства, надає висновки. Тому назріла необхідність висловлення ним пропозицій щодо узгодження та коригування норм ЦПК.