Логіка послідовності
Нардепи просять КС заплющити очі на букву Конституції, щоб урятувати децентралізацію від провалу
Схоже, у Верховній Раді бракує голосів для підтримки змін до Конституції щодо децентралізації влади. Тому на цьому тижні група народних депутатів, які переважно представляють парламентську коаліцію, вирішила уточнити, чи обов’язково приймати цей проект до кінця січня?
Півроку не вистачило
У відповідному зверненні до Конституційного Суду його автори доводять, що словосполучення «наступна чергова сесія», яке міститься в ст.155 Основного Закону, охоплює не тільки два послідовні відрізки роботи парламенту, а й будь-які інші, пізніші за часом. Тобто головне, аби проект змін до Конституції був остаточно прийнятий парламентом одного скликання на черговій, а не позачерговій сесії. А на якій саме за нумерацією — неважливо.
Свою позицію автори звернення обгрунтовують не з погляду лінгвістики, а посиланнями на логіку конституцієдавця. На думку нардепів, ця вимога ст.155 Конституції має на меті «створити захисний механізм від занадто частих її змін». Натомість, на їхнє переконання, «альтернативне тлумачення не має під собою логічного обгрунтування з точки зору мети, яку міг переслідувати законодавець при формулюванні цієї норми». Тобто ця норма покликана лише дати певний час на роздуми, а не підштовхувати до поспішних змін.
Нардепи не приховують й обставин, що спричинили їхнє звернення. «Через обмеження у часі щодо виконання необхідних процедур для остаточного схвалення проекту закону «Про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади)» №2217а може скластися ситуація, коли цей законопроект може бути не розглянутий протягом ІІІ сесії Верховної Ради», — обгрунтовується практична необхідність тлумачення як невідкладного.
Втім, ураховуючи, що поточна сесія так чи інакше завершиться вже за 10 днів, КС навряд чи встигне «врятувати» цей проект від провалу, на що натякають нардепи. А далі вступає в силу вимога ст.158 Конституції: якщо законопроект розглядався парламентом, але не був прийнятий, наступного разу він може бути поданий не раніше, ніж через рік з дня прийняття рішення щодо цього документа. (Як обчислюватиметься цей строк — інше питання.)
Між іншим, ніхто не квапив нардепів з тим, аби попередньо схвалювати проект №2217а наприкінці серпня минулого року, спеціально для цього не закриваючи другу парламентську сесію. А якщо хтось і підганяв, то він мав знати, як це позначиться на часі, що знадобиться для «виконання необхідних процедур». Або принаймні подивитися в словник і передбачити наслідки такого поспіху.
«Не бійтесь заглядати у словник!»
Побічно згадується у зверненні й рішення КС від 17.10.2002 №17-рп/2002, яке стосувалося повноважності парламенту. Тоді Суд відзначив, що «питання про внесення змін до Конституції має бути розглянуте і вирішене на двох чергових сесіях Верховної Ради послідовно». Втім, цього твердження нардепам виявилося недостатньо. Хоча тлумачний словник не наводить іншого значення слова «послідовний» у сенсі часу, крім «той, який настає, відбувається, здійснюється безпосередньо один за одним; консеквентний, безперервний».
Слово «наступний» дійсно ще можна витлумачити (за дуже великого бажання) якось інакше. Бо «Великий тлумачний словник сучасної української мови» дає таке визначення: «який наступає, розташовується або з’являється слідом за ким-, чим-небудь». Але тут же й уточнює: «найближчий після когось, чогось».
Та й у побуті, наприклад, запитання: «На наступній зупинці виходите?» аж ніяк не передбачає почути відповіді від пасажирів, які взагалі збираються залишити транспорт до кінцевої зупинки. Нас цікавлять саме ті, хто має намір вийти на найближчій з них.
До речі, якщо Суд все ж таки пристане на «логічне тлумачення», запропоноване нардепами, такому рішенню дуже зрадіють усі платники податків. Адже вимога подавати звітність, сплачувати податки також, як правило, пов’язується із місяцем (кварталом, роком), «що наступає за звітним періодом». І в такому разі можна буде доводити, що, приміром, за січнем наступає не тільки лютий, а будь-який інший місяць року.
Однак на це годі й сподіватися. Адже Суд хоча й послуговується у тлумаченні не лише буквою, а й духом Конституції, та в цьому конкретному випадку навряд чи стане тримати ніс за вітром, аби прикрити чиюсь необізнаність в елементарних питаннях. Та й пізно схаменулися в парламенті: КС, як казали колись, не пожежна команда для гасіння політичних проблем.
А логіка конституцієдавця дуже проста: проект змін до Основного Закону треба ретельно готувати до його направлення до КС і попереднього схвалення, а не після.