Закон і Бізнес


Сліпий траст не завжди унеможливлює вплив на нього, - юрист


18.01.2016 11:48
5863

Не варто ідеалізувати сліпий траст. Історії відомі випадки, коли засновник сліпого трасту радив трастовим управляючим зробити ту чи іншу дію з його активами, переданими туди.


Про це пише радник Адвокатського об’єднання «Спенсер і Кауфманн» Микола Ліхачов у статті «Головніший за президента: все, що ви хотіли знати про сліпий траст» для видання Forbes.

Нагадаємо, минулого тижня Президент України Петро Порошенко заявив про те, що передав свою частку в кондитерській компанії Roshen у сліпий траст, зазначивши, що, згідно з цим стандартом, немає будь-якої можливості контролю над активами трасту, навіть права отримати інформацію про активи.

«Що передбачає цей траст? Перше: на весь час моєї каденції як президента ні я, ні ніхто інший не може цей траст розірвати. Друге: за цим договором жоден мій підпис, жодна моя вказівка не мають юридичної сили. Управителем цього трасту призначено респектабельний іноземний банк першої категорії, який володітиме, контролюватиме і управлятиме активами», – пояснив він журналістам на прес-конференції у четвер, 14 січня.

Але чи відповідають дійсності озвучені тези?

Сліпий траст – це дослівний переклад англійського терміна blind trust, який називається так через те, що засновник (settlor) такого трасту в прямому сенсі не знає, що відбувається з його активами, після того як він передає їх в управління трастовим повіреним (trustee).

У принципі траст можна порівняти з якимсь фондом, що управляє переданими до нього активами. Основна відмінність фонду від трасту – це те, що фонд є юридичною особою і популярніший як інструмент інвестування у країнах романо-германської системи права. Траст не має статусу юридичної особи і популярний у країнах англо-саксонської правової системи.

Будь-який, зокрема і сліпий, траст створюється на основі підписання між засновником, який може поєднувати в собі і бенефіціара трасту в одній особі, і трастовими повіреними, які управляють трастом, трастової декларації. Якщо говорити простою мовою, то трастова декларація схожа на статут звичного нам товариства з обмеженою відповідальністю, тільки в ній детальніше прописується регламент роботи трасту з управління активами. У такій декларації повірені уповноважуються на те, що можуть робити з активами, переданими у траст, а чого не можуть, вказується тип трасту і багато іншого, що може впливати на його роботу та передані йому активи.

На Заході сліпий траст справді є популярною формою структури для управління активами політиків високого рангу. У теорії сліпий траст – це досить «солодка угода», яка становить собою суміш відсторонення політика від впливу на свої активи і його фінансової підприємливості. Кожен серйозний кандидат у президенти США, починаючи з Ліндона Джонсона і закінчуючи Біллом Клінтоном, Дж. Бушем і Бараком Обамою, мав щонайменше один сліпий траст у своїй структурі активів. 2003 року кандидат у губернатори штату Массачусетс пан Мітт Ромні організував по одному сліпому трасту для себе і своєї дружини.

Сліпий траст також служить і переможцям національних лотерей, які не хочуть розкривати свою особу. Одним із мінусів сліпого трасту є вартість його створення та обслуговування. Звичайні трасти коштують своїм власникам десятки тисяч доларів щорічно, а сліпий траст – у рази більше, оскільки, по суті, ви не просто платите юристам, які його заснують і підтримуватимуть. Уявіть, що на вас протягом строку життя трасту працює велика фінансово-інвестиційна компанія, яка кожен з 365 днів у році має управляти вашими активами і при цьому не довести вас до банкрутства.

Сліпий траст може бути відкличним (revocable) і безвідкличним (irrevocable). У відкличний сліпий траст його засновник може внести будь-які зміни після його створення, у безвідкличний – ні. Зазвичай коли сліпий траст створюють для управління активами політиків, його засновують у вигляді строкового, тобто такого безвідкличного трасту, який має певний строк дії (президентська каденція), і на нього справді неможливо вплинути. Але щоб точно відповісти на запитання, який саме тип сліпого трасту започатковано, необхідно ознайомитися з його декларацією, яка не є публічним документом.

Якщо уявити, що Петро Порошенко заснував безвідкличний сліпий траст, то втрутитися в його управління чи порадити щось трастовим управляючим офіційно неможливо. Спроби якось вплинути на трастових повірених чи змусити їх ухвалити те чи інше рішення можуть призвести тільки до судового розгляду в юрисдикції, де засновано траст. Трастові управляючі та компанії, що виконують послуги з трастового управління, дуже цінують свою репутацію, і вплинути на них буде дуже непросто.

Проте не варто ідеалізувати сліпий траст. Історії відомі випадки, коли засновник сліпого трасту радив трастовим управляючим зробити ту чи іншу дію з його активами, переданими туди. Так, 2005 року лідер більшості в сенаті США Білл Фріст попросив трастового управляючого продати свою частку в одному з госпіталів США. Операцію було закрито за кілька днів до того, як акції цього госпіталю знизилися в ціні більш ніж на 10%. Комісія США з цінних паперів довго розслідувала цей інцидент, але так і не зважилася висунути штрафні санкції, хоча публічний резонанс цієї справи був досить високим.

У схожій справі Мітта Ромні його активи перебувають у сліпому трасті під управлінням однієї з найбільших фінансових консалтингових компаній США, звітність якої публічна, і з неї можна дізнатися доволі багато про стан саме його активів, навіть не вдаючись до інсайдерської інформації.

Враховуючи, що пан Порошенко, згідно з його заявами, передав свої активи у сліпий траст під управління одного з іноземних банків першої категорії, чия звітність теж, найімовірніше, досить велика і публічна, він також може бути обізнаний про стан своїх активів.

До того ж під час створення сліпого трасту і складання трастової декларації можна строго прописувати правила для трастових управляючих, обмежуючи їх у тих чи інших діях щодо управління твоїми активами. І навіть якщо політики, які використовують сліпі трасти, повністю дотримуються букви закону, у деяких юрисдикціях сліпі трасти відкритіші, ніж в інших, хоча їхні статутні документи схожі.

Враховуючи все викладене вище, неможливо зробити висновок про те, який вид сліпого трасту вибрав для себе пан Порошенко, як і про правила, які він установив у своїй трастовій декларації для управляючих його активами у трасті. Якщо він прописав, що якийсь із його активів продавати не можна в жодному разі, то трастові управляючі у своїй діяльності не мають права порушити цю інструкцію, яку було прописано на етапі заснування сліпого трасту. Хай як би там було, сліпий траст – це хороший вибір для політика, чиї активи не так просто продати.