«Гра» в монополію

В НААУ пропонують створити альтернативу БПД

Чи потрібне українським адвокатам виключне право на представництво в суді? Це питання продовжує турбувати найсвітліші уми вітчизняної юридичної думки й обговорюватися на різних заходах Національної асоціації адвокатів України. Не стала винятком і конференція «Нова українська адвокатура — рух вперед», що відбулася у переддень професійного свята. Як виявилося, не всі адвокати є монополістами за власним переконанням.

Асоціація заради асоціації

Хоча жодного поборника виключного права адвокатів на представництво в суді в конференц-залі не знайшлося, голова НААУ Лідія Ізовітова наголосила на необхідності вести серед колег по цеху роз’яснювальну роботу щодо переваг монополії. За її словами, право на захист інтересів у суді є невід’ємною прерогативою людини, якій необхідно надати професійну допомогу в реалізації цієї можливості. «Саме тут мала б спрацювати безоплатна правова допомога», — наголосила Л.Ізовітова.

За її інформацією, про реалізацію принципу захисту соціально вразливих верств населення наразі не йдеться. Адже безкоштовними правовими послугами користуються цілком заможні громадяни.

Вихід із цієї ситуації запропонував колегам голова комітету законодавчих ініціатив НААУ Ярослав Зейкан. На його думку, адвокатам слід створити власну альтернативу безоплатній правовій допомозі. «Ця система має працювати швидко, за допомогою Інтернету, а там, де його немає, працюватимуть гарячі лінії, — зазначив Я.Зейкан. — Треба розвиватися, не чекаючи змін у законодавстві».

З другого боку, Л.Ізовітова в рамках дискусійної панелі «Шляхи зміцнення професії та перспективи розвитку адвокатури» висловила думку про те, що НААУ ще тільки спинається на ноги і є, по суті, молодою структурою, тож реформи дещо не на часі, потрібен поступовий сталий розвиток і поетапне розв’язання проблем.

Серед першочергових завдань НААУ — впровадження адвокатської монополії та страхування фахової відповідальності. А загалом реформування потребує впорядкування значно ширшого кола питань. Це стосується законодавства про адвокатуру, доступу до професії, гарантії адвокатської діяльності.

Ні для кого не є таємницею, що реформування адвокатури та судової системи є однією з вимог європейської спільноти. До того ж наша країна брала на себе відповідні зобов’язання, вступаючи до Ради Європи. Про це багато говорилося і під час судових, і під час адвокатських форумів. В НААУ наголошують, асоціація відчуває міру відповідальності за суспільно-правові процеси, спрямовані на досягнення амбітної мети, і працює на реалізацію поставлених завдань. Проте стратегічне планування діяльності потребує детального обговорення, а це — справа часу.

Захистити суддів

Реформа адвокатури — не єдина трансформація у сфері юстиції. Суди так само переживають період оновлення, не кажучи про правоохоронні органи й прокуратуру. Серед експертів панує думка, що саме імідж представників різних юридичних професій і є наріжним каменем, який гальмує процес реформування.

Як справедливий суд неможливий без сильної адвокатури, так сильна адвокатура неможлива без справедливого суду. На цьому неодноразово наголошувалося впродовж усієї конференції. Можливо, тому, що привітати адвокатів з професійним святом прийшли голова Ради суддів Валентина Сімоненко і суддя Верховного Суду Василь Гуменюк.

І служителі Феміди, і захисники визнали, що сьогодні адвокати покликані оберігати суддівський авторитет. Як зазначив Я.Зейкан, комплексна реформа юстиції згуртувала представників обох професій і водночас стала приводом для підозр у корумпованій природі таких міцних професійних зв’язків. Але ж в адвокатів та суддів набагато більше спільного, ніж здається на перший погляд!

Вимоги щодо реформування української юстиції та тиск політичних процесів у державі поставили представників обох професій перед необхідністю захистити свою незалежність і очистити свої лави від тих, хто псує імідж колег.

«В країні дійсно є судді, які не заслуговують на довіру громадян, так само як і адвокати, але це не привід ставитися огульно до всієї судової системи та адвокатів у цілому», — наголосив Я.Зейкан. Він також висловив занепокоєння, що в процесі люстрації неупереджених служителів Феміди замінять на лояльних до влади новачків без досвіду. Тоді про незалежність суддів можна буде забути.

Очищення — всім!

Тим часом українська адвокатура теж перебуває в процесі очищення. Питання монополії й доступу до професії сплелися в єдине ціле, породжуючи запеклі спори адвокатів з працівниками юридичних фірм, юрисконсультами, правозахисниками громадських спілок.

У 1992 році, коли було прийнято закон «Про адвокатуру», всім юристам, які працювали в юридичних фірмах, дозволили отримати адвокатське свідоцтво без іспитів. На думку деяких представників НААУ, саме це «збагатило» адвокатську спільноту представниками із сумнівним досвідом та незнанням професійної етики. Тепер НААУ прагне уникнути повторення помилки, адже юридичні фірми налаштовані на аналогічне вирішення питання зі свідоцтвами своїх працівників.

Натомість у НААУ не хочуть знову отримати представників професії без практичного досвіду ведення кримінальних справ. Лідером серед пропозицій розв’язання ситуації, що склалася, є відкладення монополії. Якщо адвокати отримають своє виключне право на представництво в суді через рік, за цей час усі охочі зможуть скласти іспити й пройти стажування.

Інший шлях уникнути конфлікту — дозволити юристам закінчити справи за договорами на представництво, укладеними з клієнтами, за аналогією з «Перехідними положеннями» Кримінального процесуального кодексу 2012 року.

Зверталися й до досвіду Німеччини, де допуск до вищих судових інстанцій мають 30—40 уповноважених на це адвокатів. Україна також може сертифікувати професіоналів із досвідом у кримінальних справах з бенефіціями порівняно з іншими юристами, які так прагнуть отримати адвокатське свідоцтво й зберегти за собою право представництва в суді.

Здавалося б, така пропозиція примирить усіх з перспективою монополії. Але в НААУ існує інша думка із цього приводу. Зокрема, тут побоюються чергового розколу в адвокатурі, коли в професії з’являться «більшовартісні» та «меншовартісні» адвокати, та й впевненості щодо діяльності представника в суді в колег немає: чи вистачить йому терпіння ознайомитися з усіма деталями попередніх судових розглядів? І чи взагалі доцільно ставити фахівця в такі умови, коли він постійно повинен вивчати томи чужих справ? Ось чому, на думку Л.Ізовітової, всі мають отримати однаковий доступ до професії, та й обмежувати клієнта у виборі представника не варто.

Наш тижневик неодноразово намагався зважити всі «за» і «проти» виключного права на представництво в суді (див. №50/2015, №52/2014). Єдине, що з впевненістю можна стверджувати, це те, що реформа адвокатури влетить у копієчку всім охочим отримати відповідний документ. Що ж стосується адвокатського статусу, то занепокоєння НААУ цілком зрозуміле. Адвокат не завжди займається своєю безпосередньою діяльністю, але завжди повинен бути захищений від тиску й посилення ролі держави в процесі, до якого він, зрештою, повертається.