Закон і Бізнес


Голова ВАС Олександр Нечитайло:

«Подання заяви про звільнення не означає, що я здався»


Олександр Нечитайло: це мій протест у зв’язку з тим, що в державі склалася ситуація, коли незалежна судова система стала нікому не потрібна.

№52 (1246) 26.12—08.01.2016
МАРИНА БОЙКО
4553

У пресі вже давно з’явилася інформація, що голова Вищого адміністративного суду Олександр НЕЧИТАЙЛО вирішив залишити суддівську посаду. Однак він не погоджувався пояснити, чому подав заяву про звільнення. І ось 21 грудня, після проведення зборів установи, Олександр Миколайович поспілкувався з представниками юридичних ЗМІ та відверто розповів, що подання заяви — це своєрідний протест проти відсутності гарантій незалежності Феміди.


«Це мій протест у звязку з тим, що в державі склалася ситуація, коли незалежна судова система стала нікому не потрібна»

— Олександре Миколайовичу, розкажіть, будь ласка, що за історія з поданням вами заяви про звільнення з посади судді та голови установи?

— Ураховуючи, що різні ЗМІ висвітлювали неоднакову інформацію, давайте про все по черзі. Очевидно, деякі мас-медіа не зрозуміли ситуацію: одні писали, що це вже моя друга заява, інші ж — що перша. Річ у тім, що в березні я подав заяву про складення повноважень голови Вищого адмінсуду. Тоді я пояснював: подання заяви пов’язане з унесенням змін до закону «Про судоустрій і статус суддів» щодо процедури обрання голови суду. Щоб не втрачати час, я подав відповідну заяву, збори суддів ВАС її розглянули. Було оголошено про нові вибори. На них колектив знову підтримав мою кандидатуру (вперше «адміністративники» обрали О.Нечитайла очільником установи 16 червня 2014 р. — Прим. ред.).

Недавно подана заява стосується звільнення з посади судді. Доти, доки вона не задоволена, я виконую функції голови, маю всі повноваження як голова Вищого адмінсуду.

Що стосується мотивів подання цієї заяви. Так, були певні моменти, які можна розцінити з мого боку як протест. Ви знаєте, дотепер і певні політичні сили, і громадські організації роблять багато заяв, критикуючи судову систему, у тому числі й адміністративну юстицію. Це спонукало мене до подання заяви, адже, як я вбачаю, політичні сили та громадські організації не готові будувати у нашій країні незалежну судову систему. Всі фактично намагаються зробити так, щоб судова система була знаряддям реалізації певної політичної волі або ж тієї чи іншої мети.

Нині розповідають: коли при владі був попередній Президент, на судову систему чинився суттєвий тиск. Можу запевнити, що нічого не змінилося: як був тиск тоді, так він є і тепер. Він може бути і політичним, і у вигляді шантажу.

Напевно, вам відомо багато прикладів, коли представники громадськості чи політичних сил намагаються домогтися прийняття потрібного їм рішення. Водночас гарантій суддівської незалежності не дотримуються, і ще жодну винну особу не притягнули до відповідальності. Пригадаймо хоча б ситуацію, яка виникла довкола Харківського апеляційного адмінсуду. Погрожували суддів «викидати з вікон», відправити в зону проведення АТО. Судді звернулися з відповідними заявами до правоохоронних органів. Де результат? Його нема. Виходить, сьогодні в нашій країні немає гарантій незалежності суддів.

Як ви самі бачите, деякі представники громадських організацій, як вони себе називають, намагаються отримати те чи інше рішення саме за допомогою тиску. Вони або проводять мітинги, або роблять гучні заяви…

Подання заяви про звільнення — це мій протест у зв’язку з тим, що в державі склалася ситуація, коли незалежна судова система стала нікому не потрібною.

— З якого часу ви працюєте суддею?

— З 1999 року.

— За ці 16 років ви працювали при різних главах держави. Мабуть, колись було гірше, колись — краще. Подання вами заяви саме зараз можна розцінити як те, що за часів президентства Леоніда Кучми, Віктора Ющенка та Віктора Януковича було нормально працювати, а нині — ні…

— Я не сказав, що було нормально працювати. Різні були випадки… Проте я сказав: мою заяву фактично можна розцінювати як певний протест, щоб привернути увагу до фактів, які є сьогодні. Що ми чуємо й бачимо? Багато закликів, багато піару стосовно необхідності реформування судової системи. Та результату немає.

Ви говорите про минулі роки… Дійсно, факти тиску були, вони висвітлювалися ЗМІ. Але тоді з проявами тиску боролися. Сьогодні ніхто не бореться. Суспільство так накрутили, що судді іноді небезпечно казати, що він — суддя. Тобто професія вже не є такою достойною, як була раніше.

Всі ми пам’ятаємо про вбивство судді Голосіївського райсуду м.Києва. Був вирок суду. Але згодом підозрюваних визнали невинними та звільнили (законом «Про внесення змін до закону «Про застосування амністії в Україні» щодо повної реабілітації політичних в’язнів». — Прим. ред.). А що ж далі? Слідство щодо цього вбивства триває? Ні. Про це всі забули. Складається враження, що судді для суспільства — ніхто. Це, м’яко кажучи, неправильно.

— Говорячи про тиск, ви маєте на увазі загальні речі чи індивідуальні?

— Я кажу про загальні речі. Хотів би сказати й про таке. Я не боюся залишити посаду. Суддів намагаються тримати в страху: якщо робитимете щось не так, ми вас всіх звільнимо. Я демонструю, що в мене особисто немає такого страху: можу в будь-який момент піти з посади, працювати на юридичному ринку. До речі, в мене вже є пропозиції щодо роботи.

«Я цієї посади не тримаюсь і демонструю, що є незалежним»

— Заява про звільнення вже у Вищій раді юстиції?

— Так.

— Тобто вже в новому році в будь-який момент ВРЮ може призначити розгляд вашого питання?

— Нехай призначає. Скільки часу парламент розглядає питання звільнення суддів? Може, якщо протягом місяця внесуть подання про моє звільнення, то ВР, крім нього, внесе й питання про обрання суддів безстроково. Якщо моє звільнення допоможе прискорити цей процес, то вважатиму, що недарма працюю. Можливо, мені у ВР дадуть слово, і я скажу: якщо знайшли час мене звільнити, то краще оберіть суддів безстроково.

Знаєте, судову систему знищують. Причому цілеспрямовано. Ніхто не хоче розуміти, що держава тримається на трьох, так би мовити, опорах — гілках влади. Якщо одну забрати, то що буде з державою? Вона впаде.

— Чому ж навесні ще все так було добре, ви стали головою ВАС, ділилися планами щодо роботи. Сьогодні ж кажете, що все розвалилося…

— Не кажу, що в судовій системі все розвалилося. Я кажу: суспільство налаштовують проти нас. Якщо ви стежите за практикою адмін’юстиції, то, очевидно, помітили: ми неодноразово довели своїми рішеннями, що не залежимо від будь-яких політичних партій, високопосадовців.

— Як сприймати заяви можновладців про оновлення суддівського корпусу, проведення прозорих конкурсів на зайняття посад?

— Я колись говорив, що хотів би дочекатися, щоб хтось із представників влади вийшов і сказав: «Не погоджуюся з рішенням суду, але ставлюся з повагою до нього й виконуватиму». Не бачив ще жодного політика, який би це сказав. Якщо хоча б хтось із представників влади зробить таку заяву, то можна буде говорити, що вже є певні натяки на зміни, рух у напрямі євроінтеграції.

От всі говорять про переатестацію суддів. Як ви думаєте, після того як всі судді пройдуть оцінювання, на цьому все закінчиться? Припиниться критика на адресу судової влади? Чи знову хтось казатиме, мовляв, які ці судді хитрі, вдалося їм «проскочити»? А так, напевне, і казатимуть.

Проводячи реформу, потрібно поставити мету. Якщо кажемо: оновлення судової системи закінчується переатестацією, то так і має бути. На цьому — крапка. Судді не бояться переатестації, але сьогодні вони не бачать світла в кінці тунелю.

Я взагалі не можу зрозуміти, в якому напрямі йде реформування. Відповідно до закону «Про забезпечення права на справедливий суд» судді повинні пройти первинне кваліфікаційне оцінювання. Паралельно розробляються зміни до Конституції, в яких ідеться про реорганізацію судів, проведення конкурсів, перевірку на відповідність займаній посаді. Ми вже пройшли не одну люстрацію. Коли ж це закінчиться? Може, настав час поставити крапку?

Я погоджуюсь: уносити зміни до Конституції потрібно, напевно, є потреба і в реорганізації судів. Тоді не чіпаймо зараз суддю (не потрібно проводити первинного кваліфоцінювання, а варто дочекатися змін до Основного Закону. — Прим. ред.). Суддя повинен бути впевненим у завтрашньому дні. Чи є гарантія, що суддя прийме законне рішення, якщо знатиме: завтра його виженуть?

— Тобто, написавши заяву про звільнення, ви вирішили, що краще здатися, ніж боротися?

— Ні, я ще не здався. Подання заяви про звільнення не означає, що я здався. Ніхто не зможе сказати, що я пов’язаний з якимись олігархами чи політсилами. Я цієї посади не тримаюсь і демонструю, що є незалежним. Поки дійде до розгляду питання щодо мого звільнення, я робитиму все для того, аби суд був незалежним від громадськості, політиків.

— Але ж ви ще можете передумати щодо заяви?

— Можу. Не виключаю. Все можливо.