Тяганина зі звільненняму відставку

Не розглянувши подання Вищої ради юстиції протягом розумного строку, парламент допустив протиправну бездіяльність. До такого висновку дійшов ВСУ в постанові від 16 вересня 2015 року №21-195а15, текст якої друкує "Закон і Бізнес".

Верховний Суд України

Іменем України

Постанова

16 вересня 2015 року м.Київ №21-195а15

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду в складі:

головуючого — Коротких О.А.,

суддів: Гриціва М.І., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Особи 1 до Верховної Ради про визнання бездіяльності протиправною,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2015 року Особа 1 звернулася до Вищого адміністративного суду як суду першої інстанції із позовом до ВР, Державної судової адміністрації, Головного управління Державного казначейства, Апеляційного суду Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною.

На обгрунтування позовних вимог вказала, що, будучи обраною суддею апеляційного суду Дніпропетровської області безстроково, 8.01.2014 подала до Вищої ради заяву про відставку, яку 11.02.2014 було задоволено та внесено подання до ВР про звільнення Особи 1 з посади судді Апеляційного суду Дніпропетровської області. Проте лише 25.12.2014 (через 10 місяців) ВР прийняла постанову №59-VIII «Про звільнення суддів», зокрема, про її звільнення, на підставі якої наказом голови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29.12.2014 №222-к 30.12.2014 позивач була відрахована зі штату суду. У зв’язку з несвоєчасним розглядом питання про прийняття відставки вона не отримала вихідну допомогу.

Вищий адміністративний суд постановою від 18.02.2015 у задоволенні позову до ВР відмовив.

Не погоджуючись із постановою ВАС від 18.02.2015, Особа 1 звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом з підстав, установлених п.4 ч.1 ст.237 Кодексу адміністративного судочинства, в якій просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове — про задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника ВР, перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС уважає, що заява підлягає задоволенню з наведених нижче підстав.

Вищий адміністративний суд установив таке.

Постановою ВР від 23.09.99 №1101-XIV Особа 1 була обрана на посаду судді Апеляційного суду Дніпропетровської області безстроково.

8.01.2014 Особа 1 подала до ВРЮ заяву про звільнення її з посади у зв’язку з поданням заяви про відставку.

11.02.2014 ВРЮ прийняла рішення №7/0/12-14 про внесення подання до ВР про звільнення суддів з посад, зокрема і судді Апеляційного суду Дніпропетровської області Особи 1 25.12.2014 ВР прийняла постанову №59-VIII, якою, зокрема, відповідно до п.9 ч.5 ст.126 Конституції у зв’язку з поданням заяви про відставку звільнено з посади судді Апеляційного суду Дніпропетровської області Особу 1.

ВАС постановою від 18.02.2015 у задоволенні позову Особи 1 до ВР про визнання бездіяльності протиправною відмовив.

Своє рішення суд обгрунтував тим, що ВР не допустила протиправної бездіяльності при розгляді подання ВРЮ щодо звільнення позивача, при цьому порушень положень Конституції та закону «Про Регламент Верховної Ради України» від 10.02.2010 №1861-VI не встановлено, оскільки зазначене питання неодноразово вносилося на розгляд пленарного засідання ВР, але з різних причин не було розглянуто.

Відповідно до п.9 ч.5 ст.126 Конституції однією з підстав звільнення судді з посади органом, що його обрав або призначив, є подання суддею заяви про відставку.

Положення Конституції стосовно незалежності суддів, яка є невід’ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов’язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу, права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади. В Основному Законі незалежність як складова конституційного статусу особи та її професійної діяльності визначена лише стосовно суддів і забезпечується, насамперед, особливим порядком їх обрання або призначення на посаду та звільнення з посади (п.27 ч.1 ст.85, чч.4, 5 ст.126, чч.3, 4 ст.127, ст.128, п.1 ч.1 ст.131); забороною впливу на них у будь-який спосіб (ч.2 ст.126); захистом професійних інтересів суддів (ч.6 ст.127); підкоренням суддів при здійсненні правосуддя лише закону (ч.1 ст.129); особливим порядком притягнення їх до дисциплінарної відповідальності (п.3 ч.1 ст.131); державним фінансуванням та належними умовами для функціонування судів і діяльності суддів шляхом визначення у Державному бюджеті України окремо видатків на утримання судів (ч.1 ст.130); притягненням до юридичної відповідальності винних осіб за неповагу до суду і судді (ч.5 ст.129); організацією державою особистої безпеки суддів та їхніх сімей (ч.7 ст.126); здійсненням суддівського самоврядування (ч.2 ст.130); забороною для професійних суддів належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої (ч.2 ст.127) (п.2.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду від 3.06.2013 №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці).

Далі у рішенні №3-рп/2013, з урахуванням правових позицій, висловлених у рішеннях від 20.03.2002 №5-рп/2002, 1.12.2004 №19-рп/2004, 11.10.2005 №8-рп/2005, 22.05.2008 №10-рп/2008, Конституційний Суд зазначив, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід’ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Таким чином, у рішенні №3-рп/2013 йдеться про те, що конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому — у зв’язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Згідно зі ст.100 закону «Про судоустрій і статус суддів» від 7.07.2010 №2453-VI суддя суду загальної юрисдикції звільняється з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, передбачених ч.5 ст.126 Конституції, за поданням ВРЮ.

Статтею 109 закону №2453-VI передбачено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається ст.131 цього закону, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до ВРЮ, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади.

Статтею 111 закону №2453-VI передбачено, що порядок розгляду питання та прийняття ВР рішення про звільнення з посади судді, обраного безстроково, встановлюється цим законом та регламентом ВР. Питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні ВР без висновку комітетів ВР та будь-яких перевірок. Розгляд питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, на пленарному засіданні ВР починається з доповіді Голови ВРЮ або члена ВРЮ, який діє за його дорученням. Рішення про звільнення з посади судді приймається більшістю від конституційного складу ВР і оформляється постановою ВР. У разі неодержання кількості голосів народних депутатів, передбачених ч.4 цієї статті, щодо звільнення з посади судді, обраного безстроково, проводиться повторне голосування. Повноваження судді припиняються з дня набрання чинності постановою ВР.

Відповідно до п.4 ч.4 ст.20 закону №1861-VI до порядку денного сесії ВР включаються позачергово без голосування питання про складання присяги, питання про призначення, обрання на посади, звільнення з посад.

Положеннями ст.216 закону №1861-VI встановлено, що ВР звільняє з посад суддів, обраних безстроково, відповідно до ч.5 ст.126 Конституції.

Згідно з п.2 ч.2 ст.88 Конституції підготовку питань про звільнення з посад суддів Конституційного Суду та суддів, обраних ВР безстроково, до розгляду на пленарних засіданнях ВР організовує Голова ВР, а в разі його відсутності — Перший заступник чи заступник Голови ВР.

Порядок роботи ВР визначений стст.82, 83, 84 Конституції. Відповідно до ст.83 Конституції порядок роботи ВР встановлюється Конституцією та регламентом ВР.

Відповідно до ст.82 Конституції Верховна Рада працює сесійно. Під час сесій проводяться пленарні засідання ВР, засідання її комітетів та комісій. Верховна Рада на сесійний період визначає коло питань, які підлягають розгляду й вирішенню, складає порядок денний чергової сесії, визначає дні й тижні пленарних засідань, роботи комітетів та комісій, народних депутатів у виборчих округах, встановлює кількість і тривалість щоденних пленарних засідань парламенту тощо. Чергові сесії ВР починаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року, а завершуються відповідно не пізніш як за 45 та 10 днів до початку наступної сесії. Верховна Рада може прийняти постанову про зміну строків завершення сесії.

Як убачається з матеріалів справи, рішення ВРЮ від 11.02.2014 №7/0/12-14 про внесення подання до ВР про звільнення судді Апеляційного суду Дніпропетровської області Особи 1 надійшло до апарату ВР 14.02.2014. Голова ВР вніс проект Постанови ВР «Про звільнення суддів» від 24.12.2014 №1624 (у тому числі й судді Особи 1), і лише 25.12.2014 ВР постановою №59-VIII звільнила Особу 1 з посади судді у зв’язку з поданням заяви про відставку.

Статтею 2 КАС установлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст.19 Конституції встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами.

На підставі аналізу зазначених норм права колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС дійшла висновку, що ВР при розгляді подання ВРЮ про звільнення Особи 1 з посади судді у зв’язку з поданням заяви про відставку діяла з порушенням вимог, передбачених Конституцією та законами, якими визначено порядок звільнення судді у відставку. Не розглянувши подання ВРЮ протягом розумного строку, ВР допустила протиправну бездіяльність.

Відповідно до пп.«а» п.2 ч.2 ст.243 КАС за наявності підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.237 цього кодексу, суд має право у разі неправильного застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, скасувати судове рішення та ухвалити нове судове рішення.

З урахуванням наведеного постанова ВАС від 18.02.2015 підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення.

Керуючись ч.6 ст.17¹¹ та стст.241—243 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву Особи 1 задовольнити.

Постанову ВАС від 18.02.2015 скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення.

Визнати протиправною бездіяльність ВР щодо несвоєчасного розгляду нею подання ВРЮ про звільнення Особи 1 з посади судді Апеляційного суду Дніпропетровської області у зв’язку з поданням заяви про відставку.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого п.3 ч.1 ст.237 КАС.