Інша сторона захисту

Європейський досвід показує: адвокатську монополію треба вводити не революційним, а еволюційним шляхом

Зміни до Конституції щодо виключного права адвокатури на представництво в судах викликають багато питань як у практикуючих захисників без «корочки», так і в самих адвокатів. Та й доцільність закріплення монополії на рівні Основного Закону сумнівна: в Європі відповідні правовідносини регулюються процесуальними кодексами. Якщо ж в подальшому виникнуть проблеми із застосуванням нововведень на практиці, для виправлення помилок може не набратись необхідних 300 голосів нардепів.

Плід жорстких дискусій

«Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення» — це норма ст.131² законопроекту «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (№3524), який подав Президент до парламенту. Щоправда, змінами також передбачені випадки, коли представником у суді може бути інший фахівець. Ідеться про представництво в трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також представництво малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Згідно з проектом адвокатська монополія вводитиметься поступово: з 1 січня 2017 року передбачається виключне право адвокатів на представництво у Верховному та вищих спецсудах, з 1 січня 2018-го — в апеляційних судах, а з 1 січня 2019-го — в судах першої інстанції.

Ініціатива закріпити адвокатську монополію в Основному Законі викликала жваві дискусії ще на етапі розроблення проекту. Ще більше обговорення змін загострилося після реєстрації проекту в парламенті.

За словами керуючого партнера LCF Анни Огренчук, яка є членом Ради з питань судової реформи при Президентові, доцільність виключного права адвокатів на представництво в суді була наріжним каменем під час обговорення судової реформи нарівні з питаннями розмежування юрисдикції судів, необхідності існування вищих спецсудів та ін. «Сперечалися жорстко, напружено. В підсумку, як бачимо, визначено монополію адвокатури», — розповіла вона під час тематичного круглого столу «Реформа адвокатури: очікування адвокатів», який проводила Асоціація правників України.

Ребус для юристів

Тлумачення згаданої норми законопроекту вже зараз викликає чимало питань. Адже від цього великою мірою залежатиме, хто саме, зрештою, зможе представляти інтереси в суді.

З одного боку, таке обмеження не виключає можливості самопредставництва фізичної особи. Тобто забрати право будь-якої людини самостійно представляти свої інтереси ніхто не може. Важче з юрособами та державними органами. Адже питання про можливість їх самопредставництва поки що залишається відкритим.

Деякі учасники круглого столу відзначили, що на рівні закону треба передбачити, як держслужбовці, котрі представлятимуть держоргани в судах, суміщатимуть свою роботу зі статусом адвоката. Зокрема, висловлювалась ідея щодо надання можливості юристам органів держвлади права користуватися статусом адвоката, хоча й відзначалося, що такий варіант розв’язання проблеми є досить революційним. Також ішлося про доцільність упровадження «м’якого варіанту монополії», коли представники юросіб мали б право брати участь у процесі. Та багато хто з адвокатів все ж уважає, що юрисконсульти повинні отримувати адвокатське свідоцтво.

Втім, експерт проекту ЄС «Підтримка реформ у сфері юстиції в Україні» Рітіс Йокубаускас, посилаючись на практику європейських країн, уважив, що право на самопредставництво має бути реалізоване як для фізосіб, так і для компаній. За його словами, в Європі зазвичай участь у суді представника юрособи, що працює за договором, сприймається як самопредставництво. Водночас він звернув увагу на відсутність в європейських країнах практики суміщення державної служби з адвокатською діяльністю. Це неможливо, оскільки порушує принцип незалежності адвокатів. Причому є відповідна практика Європейського суду з прав людини. Останній визнав, що на особу, яка працювала за договором і залежала від роботодавця, не може поширюватися положення про конфіденційність.

Разом з тим у деяких країнах ЄС самопредставництво обмежене на рівні верховних судів (у судоустрої України аналог — вищі спецсуди). «У більшості країн Європи самопредставництво в касації вже неможливе», — сказав Р.Йокубаускас. Крім того, за його словами, в деяких країнах можливість самопредставництва або виключного представництва через адвоката залежить від ціни позову.

Вузьке місце реформи

Одним із головних аргументів противників адвокатської монополії є те, що для громадян буде обмежений доступ до правосуддя. Натомість прибічники наполягають: упровадження виключного права адвокатів на представництво в судах позитивно позначиться на ефективності судової системи. Крім того, вони посилаються на кількість адвокатів в Україні (сьогодні, за даними АПУ, в нас працюють 22000 професійних захисників). З огляду на те що період упровадження норми розтягнуто на три роки, за цей час чисельність адвокатів значно збільшиться.

Також закон містить низку винятків, коли допомога адвоката необов’язкова. Все це, на думку прибічників монополії, гарантуватиме доступ до правосуддя.

Зокрема, схожої позиції дотримується президент Асоціації адвокатів України Олег Рачук. Він уважає, що монополії не буде, оскільки є винятки та можливість представництва органів влади. Крім того, на повне введення в дію відповідних норм відводиться час, за який охочі зможуть підтвердити свої знання та отримати статус адвоката. «Я бачу по своїх знайомих, які не мали адвокатського свідоцтва. Вони йдуть і складають іспит. Це не є перешкодою», — сказав він.

Однак корпоративні юристи наголошують на проблемах, над розв’язанням яких слід замислитися вже зараз. За словами представника Моторного (транспортного) страхового бюро України Олексія Лутака, передусім постає питання, чи варто корпоративних юристів змушувати отримувати адвокатське свідоцтво. Якщо ж доведеться йти цим шляхом, то, на його думку, юристи стикнуться із труднощами.

Зокрема, йдеться про недостатній, на думку юриста, перехідний період. О.Лутак уважає, що складання іспиту не є проблемою. Однак профільне законодавство передбачає стажування, яке займає півроку. При цьому необхідно відпрацювати 550 годин. Якщо стажування проходитиме тільки в робочий час, то майбутній адвокат має виділяти на це 4 години щодня, а це досить проблематично для працюючих юристів.

Крім того, за інформацією О.Лутака, нині тільки в Києві в черзі на складання іспиту перебувають близько 120 юристів. А з моменту подання заяви до проходження тестування минає в середньому півроку. Враховуючи те, що після прийняття змін до Конституції черги можуть зрости, виникає побоювання, чи впораються кваліфікаційно-дисциплінарні комісії з таким ажіотажем.

Професія для найкращих

Водночас навіть прибічники монополії говорять про те, що одночасно із наданням адвокатам виключного права слід посилити вимоги до їхнього професійного рівня, а також відповідальність.

Директор Координаційного центру з надання правової допомоги Андрій Вишневський уважає, що прийняття змін — це нові можливості з погляду підвищення якості професійної правничої допомоги. Однак він говорить і про ризики, що несуть такі зміни.

На його думку, передусім необхідно посилити адвокатське самоврядування. Адже при запровадженні адвокатської монополії потрібно створити систему стримувань і противаг у самоврядуванні. Так, А.Вишневський пропонує скасувати обов’язкове членство в Національній асоціації адвокатів України і створити конкуренцію різних спільнот адвокатури. «Така конкуренція може збалансувати монополію, забезпечити підвищення етичних стандартів. Тобто може бути обов’язковим членство в якійсь адвокатській спільноті, але це необов’язково має бути єдина професійна асоціація», — пояснив він свою позицію.

Щоправда, за словами Р.Йокубаускаса, відповідної практики в європейських країнах немає, і таке нововведення може спричинити низку проблем. Зокрема, експерт посилається на досвід Вірменії, де свого часу утворилися дві профільні асоціації. Це призвело до того, що об’єднання почали конкурувати між собою й для залучення якомога більшої кількості членів ішли на значні поступки. В підсумку це негативно вплинуло на якість адвокатської допомоги, і від ідеї відмовились.

Почали не з того боку

Важливість обговорення питання зумовлена ще й тим, що йдеться про закріплення певних норм на конституційному рівні. Тобто після апробації на практиці та в разі виникнення необхідності їх корегування це можна буде зробити лише через чергові зміни до Основного Закону.

Водночас багато юристів, які підтримують адвокатську монополію, не бачать необхідності прописувати це в Конституції. Зокрема, А.Вишневський зауважив, що йому невідомі подібні прецеденти в європейських країнах. За словами Р.Йокубаускаса, в Європі дійсно такого немає, адже монополія адвокатури передбачена в процесуальних кодексах.

На думку О.Лутака, спочатку варто було б на законодавчому рівні встановити монополію для окремих категорій справ, а потім поступово поширювати її на інші категорії із врахуванням набутого досвіду.

А керуючий партнер АФ «Головань і партнери» Ігор Головань наголосив, що до цього питання сьогодні підійшли не з того боку. Він нагадав, що проблема виникла через зловживання підприємців, які в назвах використовували словосполучення «адвокатська компанія», хоча адвокати там не працювали. «Треба дивитися на юридичну практику як на професійну діяльність, тоді достатньо буде заборонити підприємництву юридичну практику», — порадив він.

Зрештою, щодо доцільності закріплення адвокатської монополії саме на рівні Основного Закону дискутували й робочі групи Конституційної комісії — з прав людини та з питань правосуддя (див. «ЗіБ» №47/2015). Конфлікт досі не вичерпано. Адже ст.131² проекту №3524 дисонує зі ст.62 проекту змін до Основного Закону авторства робочої групи з прав людини, яка визначає, що «кожен є вільним у виборі свого представника або захисника своїх прав». Отже, якщо буде прийнято обидва законопроекти, одна норма Конституції фактично суперечитиме іншій.

Пряма мова

Євген СОЛОДКО, голова АО «АГ «Солодко і партнери»:

— Якщо ми дійсно ускладнимо доступ до професії, зробимо професійну касту, потрапити до якої буде за щастя, тоді питання щодо професіоналізму адвокатів одразу відпадуть.

Доступ до професії треба ускладнювати. Тоді і якість з’явиться. А то купа нероб, яких виганяють із правоохоронних органів та прокуратури, намагаються потрапити в адвокатуру. Ні престижу, ні кваліфікаційного рівня нам це не додасть. Тому треба із цим щось вирішувати, бо часу немає. Вони вже серед нас.

Ігор ГОЛОВАНЬ, керуючий партнер АФ «Головань і партнери»:

— Ми весь час намагаємося когось до чогось примусити. Не змогли переконати адвокатів у необхідності об’єднатися в одну організацію, тоді ми їх змусили об’єднатися силою закону. Тепер ми не змогли переконати суспільство в тому, що адвокат — це найкращий вибір у сенсі отримання правової допомоги. І після цього хочемо примусити потенційного клієнта прийти до адвоката не силою переконання, а силою закону, та ще й конституційної норми. Не думаю, що українському суспільству це сподобається і що це дійсно потрібно.

Треба діяти переконанням, доводити, що адвокат — це професійна людина, яка має встановлені законом професійні права й гарантії, й саме тому треба залучати до захисту своїх прав адвоката! А не тому, що немає іншого варіанту.

Андрій ВИШНЕВСЬКИЙ, директор Координаційного центру з надання правової допомоги Міністерства юстиції:

— Треба продовжувати професійну дискусію. Зокрема, потребує посилення адвокатське самоврядування. І тут є чимало досить складних питань.

Передусім це неготовність кожного адвоката брати участь в обговоренні, робити свій внесок і брати на себе відповідальність. Я працюю з тисячами адвокатів, і складається враження такого собі індивідуалізму: ви робіть собі, що хочете, не чіпайте мене, дайте можливість займатися своєю практикою. Це дуже небезпечно для успішного впровадження цих змін. Необхідно дискутувати.