Закон і Бізнес


Крізь терни до бенефіціара

Яких змін слід чекати в корпоративному регулюванні та до чого готуватись акціонерам і власникам компаній


У НКЦПФР пропонують такий вихід зі складної ситуації: збільшити повноваження регулятора, обмежити вплив на нього інших держорганів і забезпечити фінансову незалежність.

№45 (1239) 07.11—13.11.2015
ВІЛЕН ВЕРЕМКО
1992

Корпоративні відносини в Україні мають перейти на новий рівень, аби відповідати вимогам Євросоюзу. Нині прийнято деякі законодавчі зміни, інші напрацьовуються й найближчим часом розглядатимуться в парламенті. Основні вимоги ЄС — прозорість компаній та обмеження впливу акціонерів на оперативне управління.


На порядку денному

Останнім часом активізувалась робота щодо вдосконалення вітчизняного корпоративного законодавства, до якої долучилися як народні депутати, профільні регулятори, так і експерти ринків, представники галузей. Щоправда, така увага зумовлена не стільки бажанням влади навести лад у цій сфері, скільки вимогами до України з боку Європейського Союзу. Як розповіли доповідачі під час ІХ щорічного форуму з корпоративного права, проведеного Асоціацією правників України, має бути запроваджено похідний позов (право міноритарного акціонера подати позов в інтересах товариства про відшкодування збитків). Відповідний закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» (№289-VIII) уже прийнято, він набере чинності з 1 травня 2016 року.

Також планується закріплення на законодавчому рівні інституту публічної вимоги мажоритарія щодо продажу йому акцій міноритаріїв та надання права міноритарним акціонерам вимагати від контролюючого акціонера викупу в них акцій за справедливою ціною. Законопроект, що містить відповідні норми, наразі зареєстровано в парламенті (№2302а). Крім того, до другого читання готується проект про зменшення кворуму в товариствах з обмеженою відповідальністю. Його мають розглянути вже 10 листопада.

Важливою є ініціатива стосовно визначення порядку управління та прийняття внутрішніх рішень акціонерами, учасниками ТОВ шляхом укладання корпоративних угод. У разі її схвалення акціонери матимуть змогу самостійно визначати, як жити товариству: яким має бути кворум, порядок прийняття рішень тощо. Самі акціонери або учасники товариств установлюватимуть це у відповідних угодах.

На часі й прийняття закону «Про товариства з обмеженою відповідальністю», проект якого розробляється.

Сильний регулятор

Для встановлення прозорих правил на ринку важливим є ефективне функціонування регулятора, яке неможливе без розширення його повноважень та надання йому додаткових можливостей. За словами голови Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку Тимура Хромаєва, на цьому наголошують фінансові донори України, передусім Міжнародний валютний фонд. Зокрема, зазначив він, МВФ уважає за необхідне розширити повноваження комісії, надати їй можливість проводити розслідування та забезпечити доступ до інформації: банківської таємниці, даних реєстрів тощо.

Крім того, у фонді говорять про необхідність забезпечення операційної незалежності комісії. Йдеться про те, що регулятору потрібно швидко реагувати на зміну ситуації на фінансових ринках. Натомість, за словами Т.Хромаєва, нині на прийняття рішення комісією йде приблизно 4 місяці.

Також, зазначають у НКЦПФР, регулятору необхідна фінансова незалежність, тобто перехід до фінансування за рахунок ринку. Адже брак ресурсів не дозволяє комісії працювати ефективно.

«Мене порадувало, що комісія нарешті починає боротьбу за свої повноваження. За серйозні повноваження, які зазвичай мають регулятори подібного роду у світі», — прокоментував ці заяви заступник генерального директора з юридичних питань агрохолдингу «Мрія» Сергій Ігнатовський.

Щоправда, важливо, аби з розширенням повноважень комісії вони не використовувалися для зловживань. Тобто слід також прораховувати можливі ризики та запроваджувати механізми їх мінімізації.

Також, за словами директора департаменту стратегії розвитку фондового ринку НКЦПФР Максима Лібанова, відомство активно лобіює питання корпоративних договорів. «Комісія взяла на себе роль локомотива в просуванні відповідного законопроекта, який був затвердженний на засіданні комісії наприкінці літа. Зараз цей документ проходить процедуру погодження для внесення в парламент», — зазначив він.

Крім того, увага НКЦПФР зосереджена на імплементації вже прийнятих норм. Зокрема, закон №289-VIII уводить поняття «незалежний член наглядової ради (незалежний директор)». Основні ознаки цього інституту ідентичні тим, що прописані у відповідних директивах ЄС. Однак повноваження потребують подальшого уточнення.

Так само передбачено створення в публічних акціонерних товариствах комітетів з аудиту, з призначення і винагород. Але поки залишаються неврегульованими функції та роль цих комітетів.

У комісії переконані в необхідності прозорості публічних акціонерних товариств. «Ми говоримо про те, що треба переходити на інформацію про реальне володіння, неважливо, через які конструкції ти володієш відповідним пакетом акцій», — наголосив М.Лібанов.

Прозорість власності

До речі, певні кроки в цьому напрямку вже намагався зробити законодавець. У жовтні минулого року прийнято закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення кінцевих вигодоодержувачів юридичних осіб та публічних діячів» (№1701-VII). Зокрема, юрособи мали подати держреєстратору відомості про свого кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або про його відсутність упродовж 10 місяців, тобто до 25 вересня поточного року. Однак компанії поставились до цієї вимоги формально.

Голова комітету з корпоративного права та фондового ринку АПУ Леонід Антоненко провів дослідження щодо виконання цієї вимоги банками. Для аналізу було взято низку фінустанов, що потрапили до списку Нацбанку під назвою «Банки, з якими ведеться робота з легалізації власності». Дослідження показало, що один із банків указав як власників одну фізособу і ще 11 компаній. Такі дані викликали сумнів у НБУ. Інший банк проігнорував норму закону. Ще один назвав як бенефіціара особу, яка не може бути нею, оскільки Нацбанк позбавив її права голосу. Одна з фінустанов розкрила особу, якій належить понад 25% акцій, але нічого не повідомила про те, кому належить решта. «Можемо зробити висновок, що ті, хто не хотів розкривати інформацію, її не розкрили. Тобто закон для цих банків залишився непоміченим», — сказав Л.Антоненко. Для того щоб отримати такі дані, на його думку, потрібні додаткові інструменти.

Водночас директор департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції Сергій Бенедисюк зазначив, що інформація про бенефіціарів подається компаніями до єдиного держреєстру за декларативним принципом. «За великим рахунком, коректність інформації — це відповідальність самої компанії», — пояснив він. Тому ці дані потребують подальшої верифікації на підставі вибіркового постаудиту. Зокрема, цього вимагають і в ЄС. Мають бути запроваджені певні механізми контролю за інформацією про кінцевих бенефіціарів.

У Мін’юсті планують до кінця року розробити концепцію відбору компаній, на яких слід зосередитись у пошуку інформації про кінцевих власників. І вже наступного року внести відповідні зміни до законодавства. Адже сьогодні немає широкої практики складання адмінпротоколів щодо компаній, які не виконали вимоги закону про розкриття бенефіціарів. Та й штраф за таке порушення в міністерстві вважають замалим, мовляв, 8500 грн. навряд чи можна вважати стимулом для чіткого дотримання вимог закону.

Крім того, Л.Антоненко вважає, що відстежувати структуру власності всіх без винятку юросіб недоцільно. Адже на це знадобиться чимало ресурсів. На його думку, варто зосередитись на певних галузях, що підлягають регулюванню та ліцензуванню. Зокрема, це фінансові послуги, де особа власника є важливою (наприклад, якщо НБУ відкликав ліцензію, треба запобігти тому, аби власник не зареєстрував той самий бізнес на іншу особу), користування надрами, природні монополії, залучення коштів у будівництво тощо. «Треба визначити ті сфери, де потрібні такі зусилля. В інших випадках встановлення бенефіціарного власника є утопічним», — зауважив Л.Антоненко.

Зрештою, деякі учасники форуму висловили думку, що передусім слід було б провести легалізацію капіталів та справжню податкову реформу. А вже потім можна буде говорити і про забезпечення прозорості щодо власників компаній.