Попередження з обережністю

Обмежуючи волю, слід шукати баланс між правами людини та можливостями ухилитись від слідства

Приймаючи рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суди мають ретельно дослідити ризики ухилення особи від слідства або втручання в його перебіг.

Підозри та ризики

У Бердичівському міськрайонному суді Житомирської області проведено узагальнення практики розгляду слідчими суддями справ за поданнями про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту за минулий рік.

Згідно зі ст.176 Кримінального процесуального кодексу запобіжні заходи застосовуються під час досудового розслідування слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора. Частиною 1 ст.177 КПК передбачено, що метою їх застосування є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на них процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування, знищувати або ховати докази, незаконно впливати на інших учасників процесу, перешкоджати провадженню іншим чином, вчиняти інше правопорушення чи продовжувати те, в якому особу підозрюють.

Відповідно до ч.2 ст.177 КПК підставою застосування запобіжного заходу є наявність обгрунтованої
підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дозволяють уважати, що вона може вчинити дії, передбачені ч.1 цієї статті. Без цього слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу.

Часові обмеження

Як передбачено ст.193 КПК, подання розглядаються за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених ч.6 цієї статті, тобто якщо прокурором буде доведено, що підозрюваного, обвинуваченого оголошено в міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніше як через 48 годин з часу її доставки до місця кримінального провадження, слідчий суддя, суд розглядають питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м’який запобіжний захід, про що постановляють ухвалу.

Клопотання про застосування запобіжного заходу згідно зі ст.176 КПК розглядається невідкладно, але не пізніше як через 72 години з моменту фактичного затримання підозрюваного, обвинуваченого або з моменту надходження до суду, якщо підозрюваний, обвинувачений перебувають на волі.

Строк тримання під вартою відповідно до ст.197 КПК обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо цьому передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, — з моменту затримання. До строку тримання під вартою включається період перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи.

Апеляційний перегляд

За результатами перегляду в апеляційному порядку ухвал, постановлених слідчими суддями про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без змін залишено 4, скасовано — 2 ухвали. Про відмову в застосуванні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту залишено без змін 3.

Суддям слід звернути увагу на правильність застосування матеріального та процесуального права при вирішенні справ за поданнями про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, слідкувати за змінами до чинного законодавства, враховувати положення постанов Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, Пленуму Верховного Суду, застосовувати правові позиції ВС, а також практику Європейського суду з прав людини.