Закон і Бізнес


До змін без подробиць

Служителі Феміди незадоволені поверховим обговоренням конституційних новел


М.Оніщук переконаний: зміни до Конституції назавжди позбавлять суддів політичного тиску. Однак деяким володарям мантій все ж доведеться зачекати.

№39 (1233) 26.09—02.10.2015
МАРІЯ ОПРЕНКО
3764

Чергова презентація змін до Основного Закону в частині «Правосуддя» хоч і відбулась в урочистій обстановці, втім, навряд чи задовольнила інтерес пересічних володарів мантій стосовно їх подальшої долі. Виявилося, що метою «громадських обговорень» був не обмін думками, а ще одна спроба довести доцільність і конструктивність майбутніх перетворень. Вирішили не вдаватися в деталі й запрошені на зустріч іноземні експерти.


З думкою про громадськість

Як і обіцяв Президент під час засідання Конституційної комісії на початку вересня, зміни до розділу «Правосуддя» Основного Закону не пройдуть повз увагу громадськості. І першим кроком до з’ясування громадської думки стало обговорення напрацьованих змін у приміщенні Києво-Могилянської академії. Як повідомили організатори заходу, ця зустріч відкрила низку подібних «слухань», запланованих на вересень — жовтень.

Нагадаємо: в конституціоналістів вже була спроба презентувати свій «продукт» фаховому колу юристів. Утім, тоді, в серпні, присутні в кризовому медіа-центрі правники скаржилися на незрозумілість для багатьох юристів (не кажучи вже про пересічних громадян) як напрямку, так і суті змін. (див. №35—36 «ЗіБ»). Адже фактично, не маючи перед очима затвердженого тексту, їм довелося повірити на слово спікерам і робити висновки про майбутнє української Феміди з усних заяв.

Проте з огляду на формат дискусії, яка розгорнулася під дахом академії, видається, що члени Конституційної комісії більше звикли до монологів, ніж до діалогів.

Уже вкотре секретар КК та голова робочої групи з питань правосуддя Олексій Філатов у вступному слові наголосив, що реформа конституційних засад системи правосуддя є одним з найбільш важливих і актуальних питань, від вирішення якого залежатиме подальший вектор розвитку української державності та суспільства. На його переконання, головними цілями конституційних змін є деполітизація та незалежність судової влади. А ці складові, як зауважив доповідач, можливі лише за умови підвищення вимог до суддівського корпусу та забезпечення належного доступу до правосуддя разом з оновленням «інституційної спроможності прокуратури та адвокатури».

«Нова філософія» зі старим присмаком

Однак не лише О.Філатов вирішив вразити аудиторію пишномовним стилем виступу. Так, за словами члена КК Сергія Головатого, реформа Конституції в частині правосуддя є фундаментальною. «Ми маємо позбутися спадку політичного компромісу, в умовах якого ухвалювалась Конституція 1996 року, і підійти до її європейського варіанта», — зазначив правник. Як і завжди, С.Головатий намагався привернути увагу слухачів не до особливостей напрацювань (що, власне, і становить інтерес для громадськості), а до «нової філософії» Конституції і нюансів процесу, в рамках якого народжувалася її нова редакція.

Щоб не здаватися голослівними, конституціоналісти не забували послатися на попередні висновки й рекомендації Венеціанської комісії, котрі, за твердженням О.Філатова, були враховані на рівні як робочої групи, так і КК.

До речі, як виявилося, члени робочої групи певною мірою пишаються змінами у «Перехідних положеннях» Основного Закону, які покликані, на думку реформаторів, забезпечити докорінне оновлення суддівського корпусу. Однак певні формулювання саме цих положень у багатьох присутніх викликали подив, а подекуди й протест.

Практичне нестикування

Власне чинником певного резонансу серед присутніх стала доповідь директора Національної школи суддів, члена КК Миколи Оніщука. За його словами, однією з найбільш значущих новацій стане усунення політичних інститутів, зокрема парламенту, від процесу призначення, звільнення та переведення суддів. «Відтепер це питання перебуватиме у віданні Вищої ради правосуддя, котра відповідатиме за весь комплекс питань, які стосуються суддівського корпусу», — повідомив він. Крім того, гарантіями незалежності суддівського корпусу стануть принцип незмінюваності й призначення суддів безстроково.

Проте, на думку самих володарів мантій, перспективи тих законників, чиї повноваження нещодавно закінчилися чи незабаром завершаться, виглядають зовсім не райдужними.

Як відомо, у п.19 «Перехідних положень» оновленої редакції акта найвищої юридичної сили передбачене припинення повноважень суддів, призначених на посаду вперше, до набрання чинності законом «Про внесення змін до Конституції», із закінченням строку, на який їх було призначено. Отже, скаржаться законники, ті судді, яким «пощастило» одягти мантії до 2015 року, будуть масово звільнені з посад на підставі перехідного положення або (що теж є невтішним аспектом реформи) опиняться в ситуації правової невизначеності. Тобто фактично їх прагнення продовжити кар’єру на теренах правосуддя залежатиме від прийняття Верховною Радою відповідного закону. Отже, із цієї точки зору слова М.Оніщука та О.Філатова про деполітизацію не матимуть під собою надійного підгрунтя, адже наявність таких суперечливих формулювань ставить під сумнів мету оновлення Конституції і, власне, твердження про деполітизацію процесу добору і просування по службі суддівських кадрів.

Разом із цим, на переконання експертів, унесення змін до Основного Закону у тому вигляді, що пропонується, порушить єдність та цілісність вітчизняної судової системи, оскільки призведе до припинення повноважень істотної частини суддівського корпусу. І не виключено, що негативно вплине як на якість судочинства, так і на правові аспекти суспільних відносин.

Директор НШС у свою чергу намагався заперечити невизначеність долі суддів-«п’ятирічок». Мовляв, документи щодо служителів Феміди, які надійшли до профільного комітету ВР, невдовзі будуть розглянуті, а процедура призначення відбуватиметься за старими правилами. Водночас М.Оніщук не зміг спрогнозувати долю тих суддівських досьє, які перебувають у Вищій кваліфікаційній комісії суддів.

Однак, за твердженнями присутніх у залі суддів, навіть неоднакова регламентація суддівської кар’єри порушує конституційний принцип рівності громадян перед законом, який декларується в ч.1 ст.24 Основного Закону. Неприпустимою і протиправною вважають правники навіть теоретичну можливість автоматичного припинення повноважень судді. Якщо ні конституціоналісти, ні «венеціанці» не звернуть на цей факт уваги, подібна «протиправність» займе почесне місце у державному статуті.

Обійдемося без тонкощів!

На жаль, питання суддів-«без­строковиків» не змогли вирішити й іноземні експерти. Щоправда, серед них не було представників Венеціанської комісії чи Ради Європи, які б могли пролити світло на деякі тонкощі окремих тез Конституції. Адже запрошені на зустріч представники навчальних закладів США Луї Акван і Крісті Воррен озвучили швидше порівняльний аналіз наших новел і конституцій європейських країн.

Наприклад, Л.Акван відзначив, що доречно було б дати судовим установам можливість самостійно опікуватися своїм фінансовим забезпеченням. На його переконання, з одного боку, це забезпечило б ефективність і якість судочинства, а з другого — стало б додатковою гарантією незалежності Феміди.

Однак, коли настав час запитань, з’ясувалося, що іноземні гості готові розмовляти на тему змін до Основного Закону, не вдаючись до подробиць. Тож майже не залишилося надії почути сторонню думку щодо ситуації, яка може скластися в разі ухвалення пропонованих змін. Володарі мантій господарських та адміністративних судів (наймолодшої ланки в країні) досі не знають, як продовжуватимуть кар’єру.

Вважаючи, що це питання стосується принципу незалежності судової влади, судді звернулися до американців, які, на жаль, не зрозуміли, про що йде мова. Проте добре обізнаною в цьому питанні виявилася заступник керівника проекту USAID «Справедливе правосуддя» Наталія Петрова. Вона зауважила, що, власне, їй формулювання «Перехідних положень» не здається таким й суперечливим. Н.Петрова наголосила, що з огляду на нову філософію і мету конституційних змін українська Феміда має оновитися за новими стандартами. Вона не виключає й того, що суддям-«п’ятирічкам» доведеться знову пройти процедуру конкурсного відбору нарівні з іншими охочими. Адже така процедура, на її думку, насамперед покаже рівень знань і зведе нанівець усі підозри стосовно корумпованості процесу попереднього добору.

Втім, таке припущення доповідача фактично нівелює попередні процедури добору кандидатів, які відбувалися за підтримки того ж проекту USAID і були схвально оцінені європейським співтовариством. Що й не дивно, адже, як відомо, всі етапи проходили під наглядом міжнародних спостерігачів, експертів та мас-медіа.

То чого ж варті схвальні висновки європейців, якщо згодом на них можуть не звертати уваги? Не виключено, що незабаром через зміну політичного чи економічного та стратегічного курсів нам доведеться змінювати «філософію» Основного Закону і кликати на допомогу Старий світ. Із цієї точки зору доволі слушним виглядало зауваження К.Воррен, яка порадила реформаторам зробити процедуру внесення змін до Конституції більш складною, аби унеможливити її постійне переписування.

Однак під час свого виступу М.Оніщук зазначив: «Ми приречені внести зміни до Конституції, іншого шляху немає». І головне, мабуть, щоб ця приреченість не перетворилася на правову невідворотність. Попри запевнення окремих членів робочої групи в плюралістичності та відкритості засідань і відсутності будь-якого політичного тиску, оновлення норм Основного Закону має не тільки втілювати в життя нову філософію правосуддя, а й залишатися на варті дотримання прав людини і громадянина. Не роблячи винятків ні для пересічних громадян, ні для осіб у мантіях.