Закон і Бізнес


Поради для ради

або Яким бачать професійне самоврядування пересічні володарі мантій


В.Чорній та Б.Монічу випала нагода донести пропозиції правників щодо вдосконалення суддівського самоврядування до керівництва Ради суддів.

№38 (1232) 19.09—25.09.2015
МАРІЯ ОПРЕНКО
3812

Останні кілька тижнів увага суддівської спільноти зосереджена на підготовці до ХІІІ з’їзду суддів. На думку багатьох законників, захід не повинен перетворитися на формальне дійство, традиційно розтягнуте у часі. Чимало служителів Феміди сподіваються, що нарешті буде вирішене питання щодо підвищення ефективності роботи Ради суддів. Адже, як показала дискусія під час круглого столу «Суддівське самоврядування: нові ідеї», задоволені роботою РСУ за минулий період обмаль фахівців.


На теренах недосконалості

Напередодні форуму секція суддів Асоціації правників України вирішила обговорити питання широкого значення у вузькому колі правничої спільноти. Темою дня стала проблема ефективності роботи суддівського самоврядування. І, як повідомив модератор заходу — суддя Львівського окружного адміністративного суду Володимир Кравчук, метою зустрічі була не критика діючого складу РСУ, а пропозиції щодо виведення суддівського самоврядування на більш високий рівень взаємодії із колегами.

Вочевидь, аби не перетворювати дискусію у змову заколотників, до участі в заході були запрошені діючі члени РСУ Богдан Моніч та Валерія Чорна, яким випала нагода виступити зі своєрідним попереднім звітом щодо діяльності «самоврядників». З їхньої доповіді стало зрозуміло, що вони здатні визнати свої помилки та вислухати пропозиції, до яких сама рада, можливо, й не додумалася. Зокрема, Б.Моніч визнав, що роботу колегіального органу навряд чи можна назвати досконалою, втім, певні негаразди і неузгодженості у більшості випадків пов’язані з неналежною організаційною роботою всередині структури.

Так, обидва «самоврядники» підтвердили, що й наразі РСУ бракує працівників секретаріату, які могли б допомагати з технічною частиною підготовки до засідань. До того ж чимало зволікань під час засідань виникає через те, що вищий орган суддівського самоврядування працює не на постійній основі. «Жоден з нас не звільнений від виконання своїх прямих професійних обов’язків. І навантаження у нас таке ж саме, як і в усіх наших колег», — пояснив Б.Моніч. Втім, обираючись до складу РСУ, усі кандидати мали усвідомлювати, що на їхні плечі ляже додатковий тягар. До того ж ні закон, ні здоровий глузд не забороняє членові ради відмовитися від своїх повноважень, якщо він відчуває неспроможність ефективно працювати у самоврядуванні.

Натомість, за твердженням В.Чорної, тяганини у вирішенні окремих питань можна було б уникнути, якби РСУ розширило свій регіональний вплив. «Ми отримуємо чимало звернень з питаннями, які швидше й ефективніше можна було б вирішити на місці, не чекаючи чергового засідання ради», — зазначила член РСУ.

Проте головною проблемою доповідач визнала відсутність дієвого механізму виконання рішень РСУ. Свою думку вона обґрунтувала тим, що фактично рішення ради є обов’язковими для первинних органів суддівського самоврядування — зборів суддів. Водночас, як пояснила В.Чорна, обов’язок виконувати рішення РСУ є скоріше формальним і не тягне за собою у разі його недотримання жодної відповідальності для керівництва чи колективу суду. У цьому контексті член РСУ пригадала широковідомі закони від 16 січня минулого року, в яких «загубилися» доволі слушні і дієві пропозиції щодо розширення повноважень РСУ і її впливу на суддівські долі. «Та, на жаль, вичленити їх з того масиву норм було складно, і ними довелося поступитися», — зазначила В.Чорна.

У стані збільшеного тиску

Проте, мабуть, найболючішим питанням залишається проблема систематичного тиску на суд. І тенденція ця дедалі прогресує. Так, відповідно до інформації, оприлюдненої на офіційному сайті РСУ, станом на початок серпня рада отримала близько 30 заяв від володарів мантій щодо втручання у їхню діяльність. Повідомляється, що найбільш поширеними та такими, що набули вже системного характеру, є дії громадських об’єднань, спрямовані на висловлення власного відношення до судової влади або окремих суддів.

Разом із тим, «самоврядники» наголошують, що у більшості звернень не міститься інформації щодо вжиття самими суддями конкретних дій для забезпечення власної незалежності, як-от, наприклад, звернення до правоохоронних органів із відповідними заявами про скоєння злочину, передбаченого ст.376 Кримінального кодексу. Торкаючись цього питання, Б.Моніч пояснив, що «рада не повинна перетворюватися на наклепника», який «завалюватиме» державні органи і Президента зверненнями щодо кожного випадку тиску на суддю. Адже, на переконання члена РСУ, у разі масовості подібні подання втрачатимуть свою цінність та вагу.

Представник ради також припустив, що в окремих випадках турбувати раду питаннями тиску взагалі не варто. Достатньо повідомити про подібні факти представникам сторін у справі. Мовляв, чимало питань можна вирішити у процесуальний спосіб. Утім, суддя Господарського суду Харківської області Тетяна Суярко наголосила, що у процесуальний спосіб можна вирішити хіба що питання конфлікту інтересів. А ось випадки тиску на суд є реальною загрозою для судочинства.

Врешті-решт дискусія навколо діяльності РСУ переросла у конкретні зауваження з боку законників. Найбільше обурення серед присутніх викликав «відрив РСУ від судів та суддів». Володарі мантій вже не вірять, що рада їх захищає. Про це, власне, заявив суддя Окружного адміністративного суду м.Києва Богдан Санін. Він запропонував раді розробити окрему концепцію роботи зі зверненнями і, головне, засоби реагування на них.

Деякі підказки «самоврядники» отримали відразу. Так, голова комітету АПУ з процесуального права Анна Огренчук наголосила, що жодних зрушень у бік зменшення тиску на суддів чекати не варто, доки ті, хто тисне, не понесуть покарання за свої дії і не усвідомлять протиправність таких вчинків. Варто було б, за твердженням доповідача, активніше використовувати у цьому напрямі й медійні засоби впливу на суспільну думку. «Переконана, що РСУ повинна мати свій час на національному каналі», — заявила А.Огренчук.

А очільник АПУ Денис Бугай повідомив про налаштованість асоціації на плідну взаємодію із суддівським самоврядуванням. На його думку, лише активна зацікавленість членів ради може принести результат. «У свій час, захищаючи колег-адвокатів та суддів, ми особисто ходили на прийом до Генпрокурора, зверталися і записувалися на прийом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Урешті-решт наша наполегливість допомагала вирішувати різні конфлікти», — повідомив Д.Бугай. Адвокат переконаний, що РСУ навіть у межах наявних (хай і не досить широких) повноважень може впливати на діяльність державних органів при вирішенні питання тиску на суд. Д.Бугай вважає, що треба змусити Генпрокуратуру звітувати про розгляд звернень у порядку ст.376 КК, наприклад, кожні 2 місяці.

Як виявилося, РСУ чомусь не вважає за потрібне вести діалог із тими, хто вчиняє тиск на законників. Адже на питання Б.Саніна, чи поінформовані правопорушники про факти та наслідки своєї діяльності, Б.Моніч пояснив, що такого листування із «винуватцями» рада не веде.

Пропозиції «до запитання»

Усвідомлюючи, що лише критиканством ефективність роботи РСУ не підвищити, учасники круглого столу вирішили узагальнити пропозиції щодо вдосконалення суддівського самоврядування. Зокрема, було запропоновано об’єднати активних суддів та інтегрувати їх у публічне правове життя. На думку правників, володарі мантій повинні частіше з’являтися в публічному просторі.

Підвищити рівень довіри до ради допоможе, вважають фахівці, створення всередині суддівського органу секцій за спеціалізацією: загальної, кримінальної, адміністративної та господарської, які б координували вирішення проблем відповідних судів.

Звісно, не залишилося без уваги і питання фінансового забезпечення. Майже всі присутні підтримали ідею посилення контролю за Державною судовою адміністрацією, яка, на думку окремих учасників заходу, не зовсім відповідально ставиться до питання оптимізації витрат та підвищення їхньої ефективності.

Щодо діалогу із громадськістю, то, на переконання фахівців, цьому сприяло б створення при РСУ громадської ради, що діяла б як консультаційно-дорадчий орган і сприяла прозорості, якої, як виявляється, останнім часом бракує не тільки громадянам, а й суддівському корпусу.

Однак ця теза дещо дисонує із останньою пропозицією, яку озвучив В.Кравчук. Так, суддя вважає за доцільне рекомендувати раді не запрошувати на з’їзд представників громадськості, голів судів та їхніх заступників. Начебто за присутності сторонніх осіб делегати відчуватимуть на собі громадський та адміністративний вплив, що суперечить принципу незалежності. Але ж така позиція організаторів може спричинити нову хвилю суспільних невдоволень і звинувачень у закритості та законсервованості системи.

Не дивлячись на велику кількість зауважень, діяльність Ради учасники зустрічі визнали скоріше задовільною. І претензій до теперішнього складу РСУ вони не мають. Однак жоден із фахівців не виключає можливості не тільки приведення кількості членів органу у відповідність до закону, але й докорінного оновлення його кадрового складу.

Натомість чимало експертів неодноразово висловлювали думку, що формальна зміна облич чи кількісного складу РСУ проблем не вирішить. Реальним каталізатором змін можуть стати лише законодавчі ініціативи. А для цього володарям мантій необхідно заручитися підтримкою свого лобі у парламенті.

Пряма мова

Володимир КРАВЧУК, суддя Львівського окружного адміністративного суду:

— Я впевнений, що значна частина членів Ради суддів є найкращим складом з усіх, що були. І, вочевидь, їх у переважній більшості буде переобрано, бо, на мій погляд, працюють вони ефективно. Проте РСУ повинна врешті-решт стати тим центром, навколо якого згуртується вся Феміда. Суддівське самоврядування у наш нелегкий час виконує складне та багатокомплексне завдання. Звісно, що втілити одразу все заплановане та реалізувати запропоновані слушні ідеї дуже важко. Адже рада, по-перше, працює колегіально, і прийняти рішення буває складно. А по-друге, члени РСУ відчувають на собі неабиякий громадський тиск. Тому ми й вважаємо за доцільне трохи змінити організаційну структуру цього органу, створивши комітети та регіональні представництва, аби була можливість вирішувати більшість питань безпосередньо на місцях.

Олександр КРАВЕЦЬ, суддя Одеського апеляційного адміністративного суду:

— Проблема в тому, що суддів перестали сприймати як владу. Для більшості ми — множинність суддів, де всі без виключення є корупціонерами. Я переконаний, що велика роль у відновленні статусу цієї гілки влади лежить саме на РСУ. А добитися цього можна за умов перегляду структури самоврядування. Треба створити всередині органу раду судового адміністрування та IT-групу, яка досліджувала б роботу автоматизованої системи документообігу. Не обійтися і без створення експертної ради, яка не тільки займалася б аналізом нормативних актів, але і підіймала б проблемні питання у процесі правозастосовної діяльності. Допомогти підвищити ефективність роботи РСУ могла б громадська рада, куди повинні увійти представники суспільства з бездоганною репутацією. Адже кричати на барикадах про заміну всіх суддів, можливо, вже й звично. Однак це не шлях до перемоги.